Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №761/44001/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/44001/25

Провадження № 2/761/5160/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Анохіна А.М.,

при секретарі - Лазуренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що ТОВ «Перший український експертний центр» надає послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 02.03.2020.

Вказує, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 16.01.2018.

Згідно розрахунку заборгованості від 09.10.2025 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого для здійснення запису операцій, що відображають розрахунки власника квартири АДРЕСА_2 з позивачем, існує заборгованість за оплату житлово - комунальних послуг за період з 01.06.2023 по 31.08.2025 включно на суму 41021,11 грн. Крім того, існують нарахування у виді інфляційних втрат у розмірі 3783,62 грн та 3% річних у розмірі 1107,90 грн за період з 01.01.3024 по 31.08.2025.

З урахуванням наведеного просить задовольнити позовні вимоги.

16 жовтня 2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.

20 жовтня 2025 року до суду надійшла інформація про реєстрацію місця проживання відповідача.

Ухвалою суду від 24.10.2025 в справі відкрито спрощене позовне провадження. Справу було призначено до розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, та як вбачається з матеріалів позовної заяви, останній просить справу слухати у його відсутність та в разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.

Про причину неявки суд до відома не поставила.

Крім того, відповідач викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Відповідно до ч. 3, 5, 8, 11 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 14-507 цс 18 від 12 грудня 2018 року.

Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

За таких обставин суд визнав можливим провести розгляд справи за відсутності учасників процесу.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Перший український експертний центр» надає послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 02.03.2020.

Квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 16.01.2018.

ОСОБА_1 згідно договору купівлі - продажу від 16.01.2018, належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно розрахунку заборгованості від 09.10.2025 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого для здійснення запису операцій, що відображають розрахунки власника квартири АДРЕСА_2 з позивачем, існує заборгованість за оплату житлово - комунальних послуг за період з 01.06.2023 по 31.08.2025 включно на суму 41021,11 грн.

Позивач вказує, що на даний час заборгованість не сплачена та завдає збитків товариству, у зв`язку з чим здійснюється нарахування інфляційних втрат у розмірі 3783,62 грн та 3% річних у розмірі 1107,90 грн за період з 01.01.3024 по 31.08.2025.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків ї правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Приписами ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642, 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначають обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок індивідуального споживача укладати договори про надання житлово -комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов`язання виконавця комунальної послуги готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Форма і зміст (умови) Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та діяли до 05.09.2018 року (тобто в період коли Позивач надавав житлово-комунальні послуги Відповідачеві).

Згідно з ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, вбачається, що умови Типового договору, що набули юридично обов`язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов`язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень, врегулювати свої відносини на власний розсуд, а лише мають право конкретизувати його умови.

Тобто, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (Постанова Верховного суду України від 30.10.2013 р. по справі 6-59це 13, Постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду від 20 квітня 2016 року № 6-2951пс15 від 15.03.2018 № 401/710/15-ц).

Враховуючи все вищевикладене, оскільки зміст і форма Типового договору затверджена на законодавчому рівні, і для його укладення необхідно було лише бажання Відповідача на його укладення. Крім того, відповідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживач зобов`язана оплатити

житлово-комунальні послуги, якщо вона фактично користувалися ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.

Так, відповідно до матеріалів справи, позивач був виконавцем функцій з своєчасного та якісного надання житлово-комунальних послуг для потреб споживачів у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Підтвердженням того, що позивачем дійсно надавались житлово-комунальні послуги є копії договору № 107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15.11.2012, договору № 2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) від 01.10.2012; підрядного договору № 16-08-2013то на технічне обслуговування та ремонт диспетчерських систем від 01.08.2013; договору №47 від 01.10.2012 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів; договору № 40 від 01.09.2022 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів

Водночас, зменшення розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в разі відсутності споживача, чинним законодавством не передбачена.

З огляду на вищенаведені норми закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Дана позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 03.10.2013 року.

Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, а стаття 322 ЦК України наголошує на те що, Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідач, будучи власником майна, зобов`язаний його утримувати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них. Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частина 1 статті 625 визначає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошової о зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% (три проценти) річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу У країни нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% (трьох процентів) річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11).

Передбачена, п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків частини 2 статті 625 ЦК (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6- 68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, стороною позивача доведено обставини, на які посилається у позовній заяві, а стороною відповідача вони не спростовані.

Перевіривши наведений представником позивача розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтовані, і тому позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідачем належним чином не спростовано доводів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору 3028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 8, 55, 61, 129 Конституції України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 10, 11, 16, 509, 526, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 267, 280 - 282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса знаходження майна: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (адреса м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55, ЄДРПОУ 36844047) суму заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 41021 (сорок одна тисяча двадцять одна) грн 11 коп. за період з 01.06.2023 по 31.08.2025, суму інфляційних втрат у розмірі 3783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) грн 62 коп. та 3 % річних у розмірі 1107 (одна тисяча сто сім) грн 90 коп. за період з 01.01.2024 по 31.08.2025.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса знаходження майна: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (адреса м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55, ЄДРПОУ 36844047) судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення суду складено протягом п`яти днів.

Суддя Андрій АНОХІН