Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №760/33844/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/33844/25 3/760/739/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Педенко А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Солом`янського УП ГУ НП у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Ірану, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП не відомо)

за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії ВАД №284714 від 26.11.2025 року, 21.11.2025 року о 17 год. 30 хв. за адресою місця проживання ОСОБА_1 вчинив відносно дружини ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме: умисні дії фізичного та психологічного характеру, які полягали у стусанах, хапав за руку, ображав нецензурною лайкою та погрожував вигнати з квартири, чим завдав її фізичного болю та психологічних страждань, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психологічному здоров`ю потерпілій.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 протягом року неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, про що свідчить постанова Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/6272/25.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3

ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що того дня перебував удома; дружина з матір`ю поїли, після чого почалася сварка через нестачу їжі. Аби не продовжувати конфлікт, він пішов з дому, покурив та вжив трохи алкоголю. Коли повернувся, на місці вже була поліція.

Характеризуючи сімейні обставини загалом, пояснив, що стосунки є напруженими. Стверджує, що в сім`ї щодо нього вчиняється психологічний та фізичний примус. Дружина постійно його ображає та використовує дитину як інструмент впливу. Повага в родині відсутня.

У судовому засіданні ОСОБА_2 зазначила, що сімейні відносини є напруженими, постійно виникають сварки. Стверджує, що чоловік завдає їй ударів у ділянку голови, неодноразово (близько десяти разів) розбивав її мобільний телефон, пошкодив міжкімнатні двері та постійно її ображає. За словами дружини, чоловік щодня вживає алкогольні напої, а всі побутові витрати ділить навпіл.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кучерявенко С.С. у судовому засіданні зазначив, що подружжя перебуває на етапі розірвання шлюбу. На думку захисника, відповідальність за конфлікт несуть обидві сторони.

Таким чином, захисник вважає, що адміністративне провадження підлягає закриттю, оскільки зазначену подію слід вважати звичайною побутовою сваркою.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за, яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Постанова судді згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Згідно із диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, склад правопорушення, що ставиться у провину ОСОБА_1 , полягає у вчиненні домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, повторно протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 3 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ст. 1 даного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

3 аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди та повторно протягом року вчинено порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому, фізичне насильство має проявлятися у конкретних діях ляпасах, штовханні, щипанні, шмаганні, кусанні тощо, тобто має проявлятися у конкретних діях насильницького характеру.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не зазначено не лише про характер вчиненого насильства, відносно потерпілої, а й про завдання внаслідок цього шкоди її здоров`ю.

При цьому, конфліктна ситуація між потерпілою та ОСОБА_1 , за відсутності доказів на підтвердження обставин, завдання або можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілій, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного правопорушення.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять, як не містяться у протоколі і посилання на свідків події.

Згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд вважає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 251-252, 283-285, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження №3/760/740/26 у справі №760/33845/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду у 10-денний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Солом`янський районний суд м. Києва.

Суддя: А.М. Педенко