Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №760/2744/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/2744/26 3/760/2070/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

В складі: судді - А.М. Педенко

за участі: прокурора - Н.В. Кузьо

захисник - І.О. Мостова

особи відносно, якої розглядається

адміністративний матеріал - ОСОБА_1

розглянувши матеріали, що надійшли з НП України Департаменту внутрішньої безпеки про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

за ч. 4 ст. 172-6 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , здійснюючи діяльність на посаді поліцейського взводу №1 роти №3 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, маючи спеціальне звання поліції - «сержант поліції», будучи суб`єктом декларування відповідно до п. п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14.10.2014 року №1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон), в порушення п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону при заповненні і поданні ним 28.01.2024 року до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, зазначив завідомо недостовірні відомості на суму 500 000 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив факт ознайомлення з протоколом та нормами чинного законодавства. Щодо суті порушення пояснив, що не відобразив у декларації відомості про 1/3 частку квартири, набуту в порядку спадкування у 2021 році, оскільки не знав, що є власником квартири. Зокрема, під час оформлення документів за участі матері та брата, ОСОБА_1 вважав, що право власності на об`єкт нерухомості в цілому переходить до матері. Враховуючи юний вік на момент вчинення правочину (19 років) та брак юридичного досвіду, він не усвідомлював факту набуття права власності на частку майна. Будь-який умисел на приховування активів відсутній, що підтверджується самостійним виправленням декларації після виявлення помилки. Інформаційну довідку з реєстрів НАЗК попередньо не замовляв.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Мостова І.О. в судовому засіданні просить суд закрити провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Прокурор Кузьо Н.В. складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , вважає таким, який відповідає вимогам законодавства, а тому просив визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та закрити провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Також, прокурор надав висновок, у якому зазначив, що зазначеним діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Місцем вчинення слід вважати місце роботи суб`єкта декларування, де останній здійснював діяльність пов`язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а саме: м. Київ,

вул. С. Хороброго, 9.

Датою вчинення адміністративного правопорушення є дата фактичного подання декларації, тобто 28.01.2024 року.

Аналіз чинного законодавства вказує на те, що інформація про обставини та факти адміністративного правопорушення можуть бути відомі будь-кому (безпосередньому керівнику, викривачу, правоохоронному органу тощо).

Встановлення і навіть документування ними такої інформації не може вважатися встановленням факту адміністративного правопорушення, оскільки такі особи не наділені правом робити висновок про наявність або відсутність правопорушення, вони лише інформують про певні факти компетентні органи, надають документи тощо.

«Виявити» правопорушення означає встановити наявність усіх передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак конкретного правопорушення. Право встановлення цього факту і його документування має особа, уповноважена на складання протоколу.

Днем виявлення будь-якого адміністративного правопорушення є день складання, підписання уповноваженою на те особою протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та вручення його особі, щодо якої цей протокол складено.

Початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення є момент, коли зібрано, проаналізовано зібрані фактичні дані та зроблено висновок про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Процесуально такий висновок оформлюється у вигляді протоколу про адміністративне правопорушення (стаття 254 КУпАП).

Отже, днем виявлення вчиненого адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, слід вважати дату складання протоколу про адміністративне правопорушення (справи №№ 127/492/20, 564/912/20, 235/558/20, 235/187/20, 415/2917/20, 710/570/20, 672/438/19, та інші).

Крім цього, вище вказана позиція обґрунтовується у листі Верховного суду України №1089/0/2-21 від 09.04.2021 року адресованого голові НАЗК.

Обставини, що пом`якшують чи посилюють відповідальність відсутні.

Протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, стосовно ОСОБА_1 складено 30.01.2026 року.

Отже, з врахуванням вимог статті 38 КУпАП, які діють з 19.04.2020 року станом на 03.03.2026 рік сплинув строк притягнення до адміністративної відповідальності, визначений статтею 38 КУпАП, а саме два роки з моменту вчинення адміністративного правопорушення.

Заслухавши думку учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою зазначеною у ч. 1 ст. 3 Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з п. п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, поліцейські належать до суб`єктів, на яких поширюється дія цього Закону.

Одночасно, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) на працівників поліції (поліцейських та державних службовців) поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 61 цього ж закону, на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції» та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.

Зібраними доказами встановлено: відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 18.08.2021 року №834 о/с, ОСОБА_1 прийнято на службу в поліції за конкурсом та призначено на посаду поліцейського взводу №1 роти №3 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

21.01.2021 року ОСОБА_1 склав присягу працівника Національної поліції, що засвідчено власним підписом у бланку Присяги.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 31.07.2023 №957 о/с ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання - «сержант поліції».

Таким чином, поліцейський взводу №1 роти №3 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1 відповідно до п. п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону як на поліцейського та суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Факт обізнаності ОСОБА_1 з вимогами і обмеженнями щодо проходження служби в Національній поліції відповідно до закону України «Про запобігання корупції», підтверджується його особистими підписами 05.07.2021 року про ознайомлення із Рекомендаціями для поліцейських при прийнятті на службу та Пам`ятками-ознайомленнями про антикорупційне законодавство.

Положеннями ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до п. 15 ст. 1 Закону, суб`єкти декларування - особи, зазначені у п. 1, пп. "а", "в"-"'г" п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 45 Закону особи, зазначені у п. 1, п. п. "а", "в"-"г" п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

На виконання вище зазначених вимог законодавства, ОСОБА_1 28.01.2024 року подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону у декларації зазначаються відомості, зокрема про:

- п. 2, об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;

б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до обґрунтованого висновку щодо виявлення ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного корупцією (далі - Обґрунтований висновок), складеного уповноваженою особою НАЗК та затвердженого заступником Голови НАЗК від 20.01.2026 року стосовно поліцейського взводу №1 роти №3 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1 за результатами проведеного вторинного контролю щодо повноти заповнення декларації встановлено, що суб`єкт декларування не дотримав вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону, не зазначивши у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації відомостей про об`єкт нерухомого майна, а саме: 1/3 частки квартири, загальною площею

71,1 кв. м., що за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2468557280000, дата набуття права власності 25.09.2021 року на підставі свідоцтва про право власності від 30.08.2021 року).

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний об`єкт нерухомості зареєстрований за суб`єктом декларування та станом на 31.12.2023 року перебував у спільній частковій власності.

Відповідно до листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНІДСЕ) вартість зазначеного об`єкта нерухомості становила в діапазоні 500 000 - 560 000 гривень.

Так, згідно з обґрунтованим висновком, відповідно до наявної в Національному агентстві інформації, а саме щодо послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинив ОСОБА_1 , встановлено, що він 28.12.2023 року о 17 год. 30 хв. сформував довідку для заповнення документів «Дані для декларації» за 2022 рік.

У сформованій довідці містилася інформація про належність на праві власності суб`єкту декларування квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2468557280000, дата реєстрації права власності 25.09.2021.

Крім того, ОСОБА_1 у своїй щорічній декларації за 2023 рік у розділі 2.1. «Інформація про суб`єкта декларування» зазначив відомості про зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .

Зазначене підтверджує обізнаність ОСОБА_1 про наявність у його власності вказаного об`єкту нерухомості.

За результатами проведеного контролю щодо повноти заповнення декларації встановлено, ОСОБА_1 при поданні декларації вказав відомості, що не відповідають дійсності, на суму 500 000 грн., чим не дотримав вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону.

Відповідно до ч. 9 ст. 46 Закону, відомості, передбачені частиною першою цієї статті, вважаються такими, що зазначені у декларації, якщо вони відображені хоча б в одному розділі декларації (крім відомостей про зареєстроване місце проживання, а також місце фактичного проживання або поштову адресу, на яку суб`єкту декларування Національним агентством може бути надіслано кореспонденцію, відображення яких не вважається зазначенням відомостей про об`єкти декларування). У такому разі невнесення відомостей до інших розділів декларації не вважається поданням суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей або неподанням таких відомостей.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону, в декларації відображаються відомості про об`єкти нерухомості, що належать суб`єкту декларування та членам його сім`ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Для цілей декларування об`єктами нерухомості (об`єктами нерухомого майна) є земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 181 Цивільного Кодексу України, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до Форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка затверджена наказом Національного агентства від 23.07.2021 року №449/21, на початку заповнення декларації суб`єкт декларування ознайомлюється з Правилами заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Про ознайомлення проставляється відповідна відмітка.

Після заповнення всіх розділів декларації суб`єкт декларування ознайомлюється з внесеними до неї відомостями та проставляє відповідну позначку про підтвердження правильності даних, після чого подає декларацію шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону (у редакції, яка діяла на дату подання декларації) упродовж 30 днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію.

ОСОБА_1 при поданні декларації підтвердив достовірність вказаних відомостей, правом подати виправлену декларацію не скористався.

При визначенні наявності підстав для притягнення суб`єкта декларування до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності щодо майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, НАЗК керується терміном «прожитковий мінімум для працездатної особи» у розмірі, який діяв станом на 28.01.2024 року (на дату подання декларації).

При вирішенні питання стосовно визначення неточних або недостовірних відомостей НАЗК керується положеннями п. 2 розділу І Порядку та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Відповідно до цього Закону, прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 28.01.2024 рік (на дату подання декларації) становив 3 028 грн.

Встановлено, що ОСОБА_1 при поданні декларації вказав відомості, що відрізняються від достовірних, на суму 500 000 грн., що становить розмір від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.

Відповідно до примітки до ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно майна або іншого об`єкта декларування, що має вартість, настає у випадку, якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 150 до 750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Таким чином, поліцейський взводу №1 роти №3 батальйону №3 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи суб`єктом на якого поширюються дія Закону, під час заповнення 28.01.2024 року щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, вказав недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму 500 000 грн., що перевищує 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, чим порушив вимоги п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону та вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На підставі вищезазначеного, виходячи з доказів, які містяться в матеріалах справи, винність ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №108 від 30.01.2026 року, рапортами, висновком від 20.01.2026 року, витягами з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наказами, довідками, присягою, рекомендацією, свідоцтвом про право власності від 30.08.2021 року, актом №4/26 від 20.01.2026 року, висновком прокурора та іншими матеріалами справи у їх сукупності.

Суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 про те, що він не знав про наявність у нього права власності через юний вік та помилкове сприйняття обставин спадкування. У декларації за 2023 рік не вказано 1/3 частку квартири ( АДРЕСА_3 ), право власності на яку набуто у 30.08.2021 році.

Сукупність доказів свідчить, що ОСОБА_1 усвідомлював наявність майна, проте не відобразив його у декларації, що вказує на наявність завідомого характеру подання недостовірних відомостей. Тому, суд доходить висновку, що правопорушник усвідомлював недостовірність внесених даних або мав реальну можливість перевірити їх за допомогою офіційних сервісів НАЗК, якими він фактично користувався.

Таким чином, враховуючи викладене, суддя вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 КУпАП.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 33 КУпАП передбачає, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, факт адміністративного правопорушення мало місце 28.01.2024 року, тому на момент розгляду справи, шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення, визначений у ч. 4 ст. 38 КУпАП, що вираховується з дня вчинення правопорушення, закінчився.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю при закінченні на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

За таких обставин, суддя приходить до висновку, що провадження у справі відносно

ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-6 КУпАП підлягає закриттю, згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 33-36, 38, 40-1, 124, 251, 252, 266, 283-284, 287-291 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Закрити провадження 3/760/2070/26 у справі № 760/2744/26 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту винесення до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: А.М. Педенко