Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №140/9533/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/9533/25 пров. № А/857/45481/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року (суддя Дмитрук В.В., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/9533/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області з наступними позовними вимогами:1) визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків, заподіяних здоров`ю, виходячи з середнього заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році під час ліквідації аварії на ЧАЕС з урахуванням положень, що містяться у рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р (ІІ)/2024, без обмеження її максимального розміру; 2) зобов`язати здійснити нарахування та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру за період з 21.02.2025, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, у розмірі відшкодування фактичних збитків та з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2р(ІІ)/2024, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків, заподіяних здоров`ю, виходячи з середнього заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році під час ліквідації аварії на ЧАЕС. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 21 лютого 2025 року, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, у розмірі відшкодування фактичних збитків, з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 має статус ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 1986 році першої категорії серії НОМЕР_1 , та перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області з 10.04.2003 та одержує пенсію по інвалідності з 2014 року, в розмірі відшкодування збитків, як інвалід 3 групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Зазначає, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024, року стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами не містить норми про обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

У зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України вказаного рішення, позивач 04.06.2025 звернувся з відповідною письмовою заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про перерахунок пенсії відповідно до вимог статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, з проханням здійснити перерахунок мені пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків, заподіяних здоров`ю, на основі документів, що є в матеріалах моєї пенсійної справи з урахуванням 60% професійної втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи з середнього заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році під час ліквідації аварії на ЧАЕС за списком №1 (без обмеження її максимального розміру) та здійснити відповідні виплати недоплаченої мені пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Документами, якими підтверджується розмір заробітку позивача за період у вересні 1986 року є розрахункові відомості №9 за вересень 1986 року та №7 за липень 1987 року Камінь-Каширського РТП та довідка ПАТ «Камінь-Каширське ремонтно-транспортне підприємство» від 06.06.2023 №5 про те, що з 18.09.1986 по 26.09.1986 за 9 робочих днів протягом 54 годин за роботу в населеному пункті зони відчуження с. Розсоха Київської області (даний населений пункт віднесено до 1 зони - зони відчуження згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991), оплата його праці склала 281 карбованець 88 копійок, (годинна тарифна ставка 1,74 крб. х 54 години х 3 (кратність) - 281 крб. 88 коп.

У відповідь на звернення від 04.06.2025 відповідач листом від 09.07.2025 №9017-7620/Л-02/8-0300/25 відмовлено позивачу перерахунку пенсії згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків, заподіяних здоров`ю та видачі пенсії без обмеження її розміру, оскільки пенсія призначена та виплачується відповідно до чинного законодавства.

Разом з тим, позивач зазначає, що зі змісту вищезазначеної відмови зрозуміло, що розмір пенсії розраховано без урахування довідки про заробітну плату №5 від 06.06.2023, яка за період роботи позивача по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 15.09.1986 по 23.09.1986 року складала 281карбованець .88 коп, через відсутність первинних документів, що підтверджують відомості про нарахування заробітної плати, місце та пункт виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, фактичну тривалість робочого часу та періоди перебування у зоні відчуження, а обчислено з п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, помноженої на 60% професійної втрати працездатності.

Розмір пенсії позивача починаючи з 01.03.2025 з урахуванням коефіцієнту індексації 1,115 складає 17 541,02 гривні, з яких 15 516,80 гривень складає основний розмір пенсії (до проведення індексації станом на 05.02.2025 основний розмір пенсії складав 13 916, 42 гривні), 2 361,00 гривню складає доплата непрацюючому пенсіонеру, що постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення за ст. 45 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» (ст. 39 ЗУ № 796-XII) та 284,70 гривень додаткова пенсія інваліда 3 групи з числа ліквідаторів ЧАЕС (постанова Кабінету Міністрів України №112 від 25.03.2014).

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків, заподіяних здоров`ю, виходячи з середнього заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році під час ліквідації аварії на ЧАЕС з урахуванням положень, що містяться у рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх соціальних прав із цим позовом.

Не погоджуючись із відмовою, з метою захисту свої прав та законних інтересів, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), ч. 1 ст. 54 якого визначено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

У статті 57 вказаного Закону закріплено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення: менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

Порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Згідно з частиною першою статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи №1210 від 23 листопада 2011 року (далі Постанова №1210) затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок №1210), за змістом пункту 4 пункту 3 якого обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону №796-XII встановлено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Із зазначеного правового регулювання вбачається, що обчислення пенсій особам, які пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, може здійснюватися на підставі довідки про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, а не будь-якої довідки, виданої підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 травня 2020 року у справі №607/6563/16-а.

Крім того, згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії, затвердженого Правлінням Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, довідки про заробітну плату видаються на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою, організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі №21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі №2-а/576/29/14, Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №358/1179/17, від 15 травня 2019 року у справі №343/1009/16-а та від 19 грудня 2019 року у справі №539/3633/16-а.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що документами, якими підтверджується розмір заробітку позивача за період у вересні 1986 року є розрахункові відомості №9 за вересень 1986 року та №7 за липень 1987 року Камінь-Катирського РТП та довідка ПАТ «Камінь-Каширське ремонтно-транспортне підприємство» від 06.06.2023 №5 про те, що з 18.09.1986 по 26.09.1986 за 9 робочих днів протягом 54 годин за роботу в населеному пункті зони відчуження с. Розсоха Київської області (даний населений пункт віднесено до 1 зони - зони відчуження згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991), оплата праці позивача склала 281 карбованець 88 копійок, (годинна тарифна ставка 1,74 крб. х 54 години х 3 (кратність) - 281 крб. 88 коп.).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у 04.06.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва, відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Проте, листом від 09.07.2025 №9017-7620/Л-02/8-0300/25 відповідач повідомив, що відмовлено позивачу перерахунку пенсії, оскільки пенсія призначена та виплачується відповідно до чинного законодавства. Зі змісту вищезазначеної відмови зрозуміло, що розмір пенсії розраховано без урахування довідки про заробітну плату №5 від 06.06.2023, яка за період роботи позивача по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 15.09.1986 по 23.09.1986 року складала 281 карбованець 88 коп, через відсутність первинних документів, що підтверджують відомості про нарахування заробітної плати, місце та пункт виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, фактичну тривалість робочого часу та періоди перебування у зоні відчуження.

Однак, суд зазначає, що вказана довідка є чинною та не скасована, вищевказані обставини спростовують доводи відповідача, а відтак у відповідача відсутні правові підстави для неврахування останньої.

Що стосується обмеження розміру пенсії максимальним розміром, колегія суддів виходить із наступного.

За приписами статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011(далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, зокрема, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому, абзацом другим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону України №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19 зазначив: «…що положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли підлягати звуженню. У зв`язку з цим положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI, а саме - усі його чотири абзаци, застосовуються у системному зв`язку між собою.

Отже, пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Таким чином, текстуальний аналіз пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.

Тлумачення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI; 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, норми пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом останній поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

У постанові від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 Верховний Суд зазначив, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Однак, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(II)/2024 стаття 67 Закону №796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність; так само, як і припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, оскільки їх визнано неконституційними.».

З огляду на зазначене, з 20.03.2024 відповідач не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.

Таким чином колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з 20.03.2024 позивач, як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС має право на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром.

Разом з тим, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачу обмежено пенсію десятьма прожитковими мінімумами. У такому випадку відсутні підстави вважати, що права позивача будуть порушені при здійсненні перерахунку та виплаті пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків, заподіяних здоров`ю, виходячи з середнього заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 році під час ліквідації аварії на ЧАЕС. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, то питання щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням положень, що містяться у рішенні Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р (ІІ)/2024, без обмеження її максимального розміру є передчасним, тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №140/9533/25 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар