Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №240/12517/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/12517/25

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Ганна Валеріївна

Суддя-доповідач: Томчук А.В.

24 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Томчука А.В.

суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказувала, що 26.11.2024 звернулася до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Вважаючи, що має право на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 10.01.1992 по 15.12.1998 та періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, і, відповідно, призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 064250009937 від 02.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2024 року про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 605 грн 60 коп., сплаченого судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

За доводами апеляційної скарги висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, адже період роботи позивача з 10.01.1992 по 15.12.1998 зараховано до страхового стажу (догляд за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 припадає на цей період роботи). Більше того, фактично вимоги позивача стосуються призначення пенсії зі зменшенням віку відповідно до статті 55 ЗУ № 796 при загальному стажі роботи 22 роки 3 місяці 24 дні (за необхідного стажу 25 років).

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу відповідача 1, за вимогами якого просила залишити апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Львівській області без задоволення. Водночас позивач у відзиві також просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 та винести нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

З урахуванням приписів статті 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_1 має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (категорія 3), виданим Житомирською обласною державною адміністрацією 19.02.1992.

Позивач 26.11.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та 02.12.2024 прийнято рішення № 064250009937 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У зазначеному рішенні вказано, що страховий стаж особи на день звернення складає 22 роки 03 місяці 24 дні.

Листом від 05.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу про відмову в призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підстав, недостатності необхідного страхового стажу.

Вважаючи свої соціальні права порушеними, позивач звернулась з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції, дійшов до висновку про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 10.01.1992 по 15.12.1998 згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12.10.1988, оскільки формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Також суд виснував, що період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трьохрічного віку має бути зарахований до страхового стажу позивачки. При цьому з метою належного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги частково шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 26.11.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом а досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, страховий стаж, набутий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно зі статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Положеннями статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом № 796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Водночас статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема:

особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років зменшення віку передбачено на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону № 1058-IV з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII. Отже, норми спеціального закону, яким є Закон № 796-XII, застосовуються субсидіарно із нормами загального закону - Закону № 1058-IV, доповнюють і конкретизують їх.

Суд першої інстанції зазначав, що в межах розгляду даної справи сторонами не оспорюється факт проживання позивача за місцем реєстрації у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та застосування стосовно до неї початкової величини, оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення територіальним органом Пенсійного фонду України встановлено, що позивачу документально підтверджено право на зниження пенсійного віку на 6 років.

Варто зауважити, що обов`язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону № 796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2024 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 31 року, а з урахуванням зменшення на 6 років - не менше 25 років.

ГУ ПФУ у Львівській області у спірному рішенні вказало, що страховий стаж позивача становить 22 роки 03 місяці 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Водночас, зі змісту рішення від 02.12.2024 № 064250009937 та розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 вбачається, що пенсійним органом до страхового стажу позивача зараховано усі періоди.

Відтак, помилковими є висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 10.01.1992 по 15.12.1998 згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12.10.1988, періоду догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трьохрічного віку, адже такі зараховано та включено до страхового стажу позивача самостійно пенсійним органом.

Як попередньо вказував суд умови призначення пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначені статтею 55 Закону № 796-XII.

Право на пенсію зі зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (абзац 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону).

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

В силу частини 1 статті 55 вказаного Закону, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV визначено, що, починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відтак необхідними умовами для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII є досягнення особою пенсійного віку, а також наявність необхідного страхового стажу не менше 25 років (з урахуванням приписів частини 1 статті 55 Закону № 796-XII).

Разом із тим положеннями частини 1 статті 55 Закону № 796-XII чітко передбачено, що іншою умовою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є наявність відповідного страхового стажу, який визначається відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV і з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року має становити 31 рік.

При цьому в силу частини 1 статті 55 Закону № 796-XII у зв`язку із статусом позивача їй надано пільгу і на зменшення страхового стажу шляхом можливості його зменшення на кількість років зменшення пенсійного віку.

Тобто, якщо позивач має право на зменшення пенсійного віку на 6 років (з 60 до 54 років), тому необхідний страховий стаж позивача для призначення їй пенсії зі зменшенням пенсійного віку має становити 25 років (31 рік (як визначено статтею 26 Закону № 1058-IV) - 6 років (зменшений страховий стаж на кількість років зменшення пенсійного віку).

Водночас в оскаржуваному рішенні йдеться про недостатність у позивача страхового стажу та констатовано про зарахування до такого стажу 22 роки 3 місяці 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за статтею 55 ЗУ № 796-XII.

Оскільки станом на день звернення із заявою про призначення пенсії (26.11.2024) страховий стаж позивача склав лише 22 роки 3 місяці 24 дні, замість необхідних 25 років, до страхового стажу зараховано усі періоди роботи згідно поданих документів, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу в задоволенні її заяви про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України № 796-XII через недостатність необхідного страхового стажу (25 років).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

У відповідності до положень статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись вказаними положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що судове рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимог адміністративного позову повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий Томчук А.В.

Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.