Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №728/3291/25 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/3291/25

Номер провадження 3/728/26/26

П О С Т А Н О В А

23 березня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Шелудька Є.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянина України, фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за статтями 122-4, 124, частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Зазначення питання, що вирішується.

ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності), обвинувачується у тому, що 11 грудня 2025 року о 14 год 10 хв, керуючи автомобілем OPEL ASCONA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Соборності, біля буд. 59 А в місті Бахмач, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого здійснив наїзд не металевий паркан адміністративної будівлі № 59 А по вул. Соборності, м. Бахмач, чим порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху (далі також – ПДР) затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” від 10.10.2001 № 1306. Внаслідок ДТП паркан був деформований та автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Також Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, інкримінується, що останній 11 грудня 2025 року о 14 год 10 хв, керуючи автомобілем OPEL ASCONA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Соборності, біля буд. 59А в місті Бахмач, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, а саме: здійснив наїзд не металевий паркан адміністративної будівлі за номером № 59 А по вул. Соборності, в м. Бахмач, після чого місце пригоди залишив, чим порушив пункт 2.10.а ПДР.

Крім того, Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, інкримінується, що останній, 11 грудня 2025 року о 14 год 10 хв, в місті Бахмач по вул. Соборності, поблизу буд. 59 А, керував автомобілем OPEL ASCONA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та після скоєння ДТП за його участю до проведення медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння вжив алкоголь, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису службову бодікамеру, чим порушив пункт 2.10.є ПДР.

У судові засідання з розгляду по суті адміністративних матеріалів Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з`явилася та повідомила про те, що свою вину у вчиненні інкримінованого правопорушення він не визнає.

Наголошував, що у той день він знаходився на гаражному кооперативі, де здійснював поточний ремонт автомобіля і також вживав трохи алкоголю. До нього підійшов його колега в минулому, прізвища, ім`я і по батькові якого він не пам`ятає, і запитав, чи не думає ОСОБА_1 продати автомобіль OPEL ASCONA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на що отримав від Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ствердну відповідь, у зв`язку з чим ця особа, якій було потрібно на залізничний вокзал “Бахмач-Пасажирський”, запропонувала ОСОБА_1 підвезти його додому, щоб провести тест-драйв згаданого транспортного засобу.

Під час руху, при повороті праворуч з вулиці Соборності у м. Бахмач, біля адміністративної будівлі № 59 А, де розташований місцевий центр зайнятості, трапилася поломка у механізмі рульового керування, за результатами якої кермо автомобіля заблокувалося і автомобіль здійснив наїзд на металевий паркан.

Після цього, зазначена особа, сказала, що відшкодує завдані ним збитки, але просила не повідомляти його особисті дані.

Водночас, у ході розгляду справи Судом було встановлено, що адміністративні матеріали стосовно Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не відповідають вимогам, встановленим законодавством, оскільки, до адміністративних матеріалів не додано повного відеозапису фіксації адміністративного правопорушення, зокрема, переглянутий відеозапис містить прогалину близько 20 хв між моментом встановлення факту пошкодження металевого паркану працівниками поліції і моментом виявлення транспортного засобу ймовірно причетного до згаданої дорожньо-транспортної пригоди.

Так, обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який у порядку статті 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного пра вопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Суд звертає увагу, що за змістом положень статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

Застосовуючи згадані критерії до адміністративних правопорушень щодо порушення правил дорожнього руху, які караються штрафами, обмеженнями водійських прав, такими як зняття балів або призупинення чи скасування водійських прав (“Луц проти Німеччини” (Lutz v. Germany), § 182; “Шмауцер проти Австрії” (Schmautzer v. Austria); “Малідж проти Франції” (Malige v. France); “Марчан проти Хорватії” (Marиan v. Croatia); “Ігор Паскарі проти Республіки Молдова” (Igor Pascari v. the Republic of Moldova), §§ 20-23) можна дійти обґрунтованого висновку, що стосовно таких правопорушень діє кримінально-процесуальний аспект статті 6 Конвенції.

Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки.

Підсумовуючи вищенаведене, Суд вважає, що за вказаних обставин, проведення повного і об`єктивного розгляду справи є неможливим, а протоколи про адміністративні правопорушення повинні бути повернуті органу, який їх склав, для належного оформлення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 256, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративні матеріали разом з протоколами про адміністративне правопорушення від 11.12.2025 серії ЕПР1 № 537853, № 537869 та № 537921, складені стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності відповідно за статтями 122-4, 124 та частиною четвертою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повернути до відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління ГУНП в Чернігівській області на доопрацювання.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Є.М. Сороколіт