Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №728/234/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/234/26

Номер провадження 3/728/283/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Курінь, Бахмацький район, Чернігівська область, зареєстрованого та фактично проживаючого АДРЕСА_1 , притягався до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин, встановлених судом.

1. ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) інкримінується, що останній 24 січня 2026 року близько 21 год 20 хв, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 в присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 , погрожував їй фізичною розправою, чіплявся за одяг та штовхав її, чим завдав шкоди психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_3 . Правопорушення вчинено повторно протягом року.

2. Також Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, інкримінується, що останній 24 січня 2026 року близько 21 год 20 хв, перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , тобто умисні дії фізичного та психологічного характер, а саме виражався нецензурною лайкою в її бік, погрожував фізичною розправою, чіплявся за одяг та штовхав її, чим завдав шкоди фізичному та психічному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 . Правопорушення вчинено повторно протягом року.

3. Постановами Бахмацького районного суду від 15.10.2025 (справа № 728/2512/25, провадження 3/728/904/25), яка 26.10.2025 набрала законної сили, від 20.08.2025 (справа № 728/1972/25, провадження 3/728/706/25), яка 31.08.2025 набрала законної сили, від 06.08.2025 (справа № 728/1865/25, провадження 3/728/691/25), яка 17.08.2025 набрала законної сили ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 173-2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафів.

ІІ. Рух справи.

4. Після надходження матеріалів до Бахмацького районного суду (далі також – Суд), їх розгляд було призначено на 20.03.2026 у судовому засіданні о 10 год 00 хв.

5. Також постановою Суду від 20.03.2026 № 728/234/26 на підставі вимог статті 36 КУпАП вирішено об`єднати розгляд протоколів про адміністративні правопорушення від 24.01.2026 серії ВАД №945867 та серії ВАД № 945866 в одне провадження та присвоїти судовій справі загальний номер 728/234/26.

ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

6. У судове засідання, призначене на 20.03.2026 о 11 год 30 хв, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з`явилася, причини неявки не повідомила.

7. За змістом положень статті 268 КУпАП неявка належним чином повідомленої особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.

ІV. Досліджені докази.

8. На підтвердження вини Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:

- протокол про адміністративне правопорушення від 24.01.2026 серії ВАД № 945867;

- протокол про адміністративне правопорушення від 24.01.2026 серії ВАД № 945866;

- рапорт чергового відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 24.01.2026, яким підтверджується виклик працівників поліції за заявою ОСОБА_2 ;

- постанова Бахмацького районного суду від 06.08.20255 (728/1865/25, провадження 3/728/691/25) щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 173-2 КУпАП, з накладенням стягнення у виді 1020 гривень;

- постанова Бахмацького районного суду від 30.08.2025 (728/1972/25, провадження 3/728/706/26) щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 173-2 КУпАП, з накладенням стягнення у виді 1020 гривень;

- постанова Бахмацького районного суду від 15.10.2025 (728/2512/25, провадження 3/728/904/25) щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 173-2 КУпАП, з накладенням стягнення у виді 1020 гривень;

- письмові пояснення ОСОБА_2 , якими підтверджується, що 24.01.2026 року її співмешканець ОСОБА_1 в присутності неповнолітньої дитини виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою;

- зустрічна заява ОСОБА_2 , про те що вона не має претензій з приводу нанесення їй тілесних ушкоджень.

- витяг з інформаційного ресурсу національної поліції відносно ОСОБА_1 .

V. Оцінка Суду.

9. Перш за все, стосовно поінформованості Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, Суд відмічає, що після надходження адміністративних матеріалів Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, повідомлялася про судові засіданні шляхом направлення судової повістки за адресою указаною в протоколі.

10. Разом з тим, ужиті заходи не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні Особи, що притягається до адміністративної відповідальності, хоча останні прямо та беззаперечно у своїй сукупності указують на те, що Особа, що притягається до адміністративної відповідальності була поінформована про цей процес, який здійснюється, однак бажання приймати у ньому безпосередню участь, не дивлячись про обізнаність у його здійсненні, не виявила.

11. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

12. Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (див., з-поміж багатьох інших, рішення у справі “Фрідлендер проти Франції”, [GC], № 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII).

13. При цьому сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

14. Як наслідок, ураховуючи поінформованість ОСОБА_1 про даний процес, як і про дату, час та місце його здійснення, Суд при відсутності у особи з певних своїх причин та міркувань стійкого бажання приймати участь в цьому процесі, уважає таку поведінку останньої своїм особистим вільним користуванням власними правами на власний розсуд.

15. Більш того, Суд вважає, що ним виконано процесуальний обов`язок повідомлення Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду цієї справи.

16. Щодо суті вчиненого правопорушення, оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись виключно законом і правосвідомістю Суд наголошує на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в діях (бездіяльності) такої особи складу та події адміністративного правопорушення.

17. У згаданому контексті також слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

18. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

19. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

20. Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

21. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

22. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення.

23. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

24. Суд нагадує, що згідно з частиною третьою статті 173-2 КУпАП повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню є кваліфікованим складом адміністративного правопорушення за ознакою повторності.

21. Відповідно до частини другої статті 173-2 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи є кваліфікованим складом адміністративного правопорушення за ознакою віку потерпілого.

22. У свою чергу частина перша статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

23. Також Суд враховує, що 19.12.2024 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами” від 22.05.2024 № 3733-ІХ, яким було змінено, зокрема, і положення статті 173-2 КУпАП, а саме уточнено діяння, вчинення яких кваліфікується як домашнє насильство, введено нові кваліфіковані склади такого правопорушення і посилено відповідальність за його вчинення.

24. У тому числі були внесені зміни і до статті 269 КУпАП (“Потерпілий”), відповідно до яких якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

25. На переконання Суду це означає, що якщо домашнє насильство вчинене не стосовно дитини, а тільки у її присутності, то вказана дитина все одно визнається потерпілою, однак у такому випадку відсутня необхідність складання окремого протоколу про адміністративне правопорушення, так як жодних дій стосовно дитини вчинено не було.

26. Крім того, обов`язковим елементом об`єктивної сторони адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 173-2 КУпАП є повторність протягом року вчинення діянь, передбачених лише частинами першою та другою цієї статті, а не будь-якої іншою з частин цієї статті.

24. При цьому перебіг календарного року розпочинається з моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення (притягнення особи до адміністративної відповідальності) за будь-яке з правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 173-2 КУпАП.

25. Наявність ознаки “повторності” виокремлює склад адміністративного правопорушення, зазначеного у частині третій статті 173-2 КУпАП і строге тлумачення цієї норми вказує, що особа має вчинити правопорушення передбачене саме частинами першою, другою цієї статті (склад якої з 19.12.2024 не містить ознак повторності) і бути притягнутою до адміністративної відповідальності за ними для можливості подальшої кваліфікації домашнього насильства за частиною третьою цієї статті.

26. Натомість Суд зауважує, що додані до протоколу копії постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 КУпАП (до внесення відповідних змін від 19.12.2024) та частиною третьою статті 173-2 КУпАП і свідчать про притягнення особи до адміністративної відповідальності за відповідне діяння, яке вже було вчинено повторно, а отже, у розумінні частини третьої статті 173-2 КУпАП, не можуть бути доказом повторності протягом року ймовірного домашнього насильства у діях ОСОБА_1 , які він вчинив 24.01.2026.

27. Суд нагадує, що відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

28. Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол, а обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

29. Суд констатує, що згідно з частиною другою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

30. За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

31. Відповідно до статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

32. Підсумовуючи зазначене вище, Суд наголошує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

33. Також Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема самостійно перекваліфіковувати діяння, вчинення якого інкримінується.

34. Окрім того, у справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України”, заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), § 161).

35. З урахуванням викладеного, Суд доходить висновку, що згідно з протоколами про адміністративне правопорушення від 24.01.2026 серії ВАД № 945867 та № 945866 у діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутні усі необхідні елементи складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 173-2 КУпАП, а саме: матеріали справи не містять доказів притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за частиною першою або другою статті 173-2 КУпАП протягом року.

36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

37. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 33, 173-2, 247, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Суддя

Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович