Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №728/86/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/86/26

Номер провадження 3/728/237/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин, встановлених судом.

1. ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності), 09.01.2026 об 11 год 45 хв, керуючи транспортним засобом ТАТА, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Бахмач по вул. Олега Мартинова, буд. 3А, під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого здійснив наїзд на транспортний засіб марки OPEL, модель VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що стояв, чим порушив вимоги пункту 10.9 Правил дорожнього руху (далі також – ПДР) затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” від 10.10.2001 № 1306, внаслідок чого автомобіль OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

2. Також, Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, інкримінується, що останній 09.01.2026 об 11 год 45 хв, керуючи автомобілем ТАТА, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в місті Бахмач по вул. Олега Мартинова, буд. 3А, скоївши дорожню транспортну пригоду, а саме – здійснивши наїзд на транспортний засіб марки OPEL, модель VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що стояв, залишив місце пригоди, чим порушив пункт 2.10.а ПДР.

3. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має посвідчення водія серії НОМЕР_3 , яке видане 18.10.2013.

ІІ. Рух справи.

4. Після повторного надходження адміністративних матеріалів до Бахмацького районного суду (далі також – Суд), доопрацьованих згідно з постановою Суду від 30.01.2026 № 728/86/26 (провадження № 3/728/137/26), їх розгляд було призначено на 19.03.2026 у судовому засіданні о 12 год 30 хв.

ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

5. У судове засідання, призначене на 19.03.2026 о 12 год 30 хв, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, з`явився та надав пояснення, за змістом яких останній свою вину у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень не визнав у повному обсязі.

Наголошував, що він 09.01.2026 поїхав по роботі до магазину, який знаходиться біля школи № 5 у м. Бахмач, забрати макулатуру. Після того, як він завантажив свій автомобіль, попросив допомоги у власника магазину, щоб безпечно вихати на проїжджу частину дороги заднім ходом. Майже закінчивши вдало свій маневр, він наїхав на змерзлий сніговий намет і кабіна його автомобіля зісковзнула та зіткнулася з автомобілем OPEL VECTRA, який був припаркований майже на проїзній частині дороги, пошкодивши зазначеному транспортному засобу задні ліві двері та заднє ліве крило. Через деякий проміжок часу він був змушений від`їхати від місця ДТП, оскільки його автомобіль перекривав частину дороги та виїзд з двору житлового будинку і його наполегливо просила це зробити мешканка згаданого житлового будинку, якій терміново треба було відвезти в лікарню батька. Зазначав, що він від`їхав та припаркував свій автомобіль ТАТА за декілька метрів від місця ДТП і залишався на місці ДТП до прибуття екіпажу патрульної поліції, які з`явилися приблизно через 40 хв після виклику.

Вважає, що достатньою мірою вжив заходів для забезпечення безпеки свого маневру під час руху заднім ходом і його вина у вчиненні ДТП відсутня, а також – що він не покидав місце дорожньо-транспортної пригоди.

ІV. Досліджені докази.

6. На підтвердження вини Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:

- протокол про адміністративне правопорушення від 09.01.2026 серії ЕПР1 № 562507;

- протокол про адміністративне правопорушення від 09.01.2026 серії ЕПР1 № 562500;

- довідка від 12.01.2026 № 4779-2026, якою підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має посвідчення водія від 18.10.2013 серії НОМЕР_3 ;

- письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 09.01.2026;

- схема місця ДТП;

- диск з відеозаписом.

7. Також за клопотанням Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, Судом було допитано в якості свідка ОСОБА_3 , який є власником магазину, з якого Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, здійснював вивіз макулатури.

Свідок ОСОБА_3 повідомив, що того дня він зателефонував ОСОБА_1 та попросив останнього приїхати і забрати макулатуру. Після того, як закінчили завантажувати автомобіль ТАТА, яким керував Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідок допомагав останньому виїхати, оскільки такий виїзд необхідно було здійснювати рухаючись заднім ходом. Свідок підтвердив, що ОСОБА_1 наїхав на змерзлий сніговий намет, у результаті чого кабіна автомобіля, яким він керував, зісковзнула та нанесла незначні пошкодження автомобілю OPEL VECTRA. Окрім того, підтвердив, що Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дійсно попросили прибрати машину, оскільки вона повністю перекрила виїзд із двору.

V. Оцінка Суду.

8. Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись виключно законом і правосвідомістю Суд наголошує на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в діях (бездіяльності) такої особи складу та події адміністративних правопорушень.

9. Частиною першою статті 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

10. Суд зауважує, що відповідно до статті 122-4 КУпАП діянням, яке утворює об`єктивну сторону згаданого адміністративного правопорушення є залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

11. Пункт 2.10. а) ПДР покладає обов`язок на водія у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

12. З суб`єктивної сторони зазначене правопорушення характеризується наявністю виключно прямого умислу.

13. Також положеннями статті 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, у тому числі, за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

11. Об`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення полягає, серед іншого, у вчиненні будь-яких порушень правил дорожнього руху, за наслідком яких завдається матеріальна шкода.

12. Зокрема, згідно з положеннями пункту 10.9 ПДР під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

13. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, є правопорушенням з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту настання наслідку у виді матеріальної шкоди.

14. Вина ОСОБА_1 підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що передбачені статтею 251 КУпАП:

- довідкою від 12.01.2026 № 4779-2026, якою підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має посвідчення водія від 18.10.2013 серії НОМЕР_3 ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких останній не заперечує проти здійснення ДТП, яке було скоєно по причині, того що дорожнє покриття було все покрите кригою і автомобіль занесло;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , якими підтверджується, факт вчинення ДТП водієм ОСОБА_1 , під час якого було пошкоджено його автомобіль OPEL VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- показаннями свідка ОСОБА_3 , згідно з якими транспортний засіб ТАТА, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , зіткнувся з нерухомим транспортним засобом марки OPEL, модель VECTRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

- схемою місця ДТП, яка підтверджує місце розташування пошкодженого автомобіля під час ДТП та визначає місце зіткнення.

15. Суд критично оцінює пояснення Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що він достатньою мірою вжив заходів для забезпечення безпеки свого маневру, оскільки згідно з пунктом 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

16. Положення пункту 1.10 ПДР визначають, що безпечним інтервалом вважається така відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.

17. Також пункт 1.10 ПДР містить визначення понять дорожньої обстановки, під якою розуміють сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом, а під дорожніми умовами – сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), а також її ширину, величину похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень, наявність тротуарів або узбіч, засобів організації дорожнього руху та їх стан.

18. Відповідно Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час руху заднім ходом, не врахував стан поверхні проїзної частини, тобто наявні дорожні умови, у зв`язку з чим неправильно оцінив безпечність інтервалу під час руху свого транспортного засобу та гарантованість безпеки для руху і створив небезпеку для руху і необхідні умови для вчинення ДТП.

19. За таких обставин Суд приходить до висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 10.9 ПДР, згідно з яким під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

20. Також в протоколі про адміністративне правопорушення від 09.01.2026 серії ЕПР1 № 562500 зафіксовані обставини вчинення правопорушення, вони узгоджуються із іншими дослідженими доказами.

21. Отже, в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

22. Разом з тим, щодо ймовірного вчинення Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення за статтею 122-4 КУпАП, то Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

23. Слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

24. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив (далі також – ЄСПЛ), що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

25. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні ЄСПЛ у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

26. Застосовуючи згадані критерії до адміністративних правопорушень щодо порушення правил дорожнього руху, які караються штрафами, обмеженнями водійських прав, такими як зняття балів або призупинення чи скасування водійських прав (“Луц проти Німеччини” (Lutz v. Germany), § 182; “Шмауцер проти Австрії” (Schmautzer v. Austria); “Малідж проти Франції” (Malige v. France); “Марчан проти Хорватії” (Marиan v. Croatia); “Ігор Паскарі проти Республіки Молдова” (Igor Pascari v. the Republic of Moldova), §§ 20-23) можна дійти обґрунтованого висновку, що стосовно таких правопорушень діє кримінально-процесуальний аспект статті 6 Конвенції.

27. Відповідно, слід дійти висновку, що діє і підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції, який вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

28. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

29. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи під залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди необхідно розуміти дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення працівниками поліції заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

30. Однак, як вбачається з відеозапису фіксації обставин адміністративного правопорушення (файл 20260109120902_000283.MP4) транспортний засіб марки ТАТА, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , припарковий за 8-10 метрів від місця ДТП і його водій, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, теж знаходиться поряд та вчиняє жодних дій, які б могли перешкодити працівникам поліції встановити фактичні обставини.

31. Підсумовуючи зазначене вище, Суд враховує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

32. У справі “Барбера, Мессеге і Хабар до проти Іспанії” (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України”, заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), § 161).

33. Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема перекваліфіковувати діяння чи іншим чином змінювати “обвинувачення”.

34. Відповідно, зважаючи на відсутність умислу, Суд доходить висновку, що у діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП – залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.

35. Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

36. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

VІ. Накладення адміністративного стягнення за статтею 124 КУпАП.

37. Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП не встановлено.

38. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, не встановлено.

39. Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення, Суд відповідно до статті 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, приймаючи до уваги відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують адміністративну відповідальність, Суд вважає за доцільне застосувати до громадянина ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), і є достатнім для виховання вищезазначеної особи, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як нею, так і іншими особами.

40. Підстави для застосування іншого, більш м`якого або більш суворого стягнення, відсутні.

41. Відповідно до статті 40-1 КУпАП та статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

42. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 33, 36, 122-4, 124, 247, 276-285, 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, –

П О С Т А Н О В И В :

1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

3. Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн 60 коп (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

4. Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання становить 3 (три) місяці з моменту набрання нею законної сили.

Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, такий штраф стягується у подвійному розмірі штрафу визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Суддя

Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович