Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №728/90/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/90/26

Номер провадження 3/728/238/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за частиною четвертою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин, встановлених судом.

1. ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності), інкримінується, що останній 05 січня 2026 року о 20 год 00 хв, керував автомобілем марки ВАЗ 21140, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вулиці Героїв України, буд. 35 в місті Бахмачі з непрацюючою лівою фарою ближнього світла у темну пору доби, чим порушив пункт 31.4.3в Правил дорожнього руху (далі також – ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” від 10.10.2001 № 1306 та частину 10 статті 15 Закону України “Про дорожній рух”.

ІІ. Рух справи.

2. Після повторного надходження адміністративних матеріалів після доопрацювання стосовно Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до Бахмацького районного суду (далі також – Суд), їх розгляд у судовому засіданні було призначено на 19.03.2026 о 12 год 00 хв.

ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

3. У судове засідання Бахмацького районного суду (далі також – Суд), призначене на 19.03.2026 о 12 год 00 хв Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з`явилася, причини неявки не повідомила.

4. За змістом положень статті 268 КУпАП неявка належним чином повідомленої особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.

ІV. Досліджені докази.

5. На підтвердження вини Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:

- протокол про адміністративне правопорушення від 05.01.2026 серії ЕПР1 № 559715;

- довідка начальника відділення поліції №1 (м.Бахмач) Ніжинського районного управління ГУНП в Чернігівській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП;

- диск з відеозаписом.

V. Оцінка Суду.

6. Перш за все, стосовно поінформованості Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності, Суд відмічає, що після надходження адміністративних матеріалів Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, повідомлялася про судові засіданні шляхом направлення телефонограми.

7. Разом з тим, ужиті заходи не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні Особи, що притягається до адміністративної відповідальності, хоча останні прямо та беззаперечно у своїй сукупності указують на те, що Особа, що притягається до адміністративної відповідальності була поінформована про цей процес, який здійснюється, однак бажання приймати у ньому безпосередню участь, не дивлячись про обізнаність у його здійсненні, не виявила.

8. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

9. Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (див., з-поміж багатьох інших, рішення у справі “Фрідлендер проти Франції”, [GC], № 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII).

10. При цьому сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

11. Як наслідок, ураховуючи поінформованість ОСОБА_1 про даний процес, як і про дату, час та місце його здійснення, Суд при відсутності у особи з певних своїх причин та міркувань стійкого бажання приймати участь в цьому процесі, уважає таку поведінку останньої своїм особистим вільним користуванням власними правами на власний розсуд.

12. Більш того, Суд вважає, що ним виконано процесуальний обов`язок повідомлення Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду цієї справи.

13. Щодо суті інкримінованого правопорушення, то як вже згадувалося вище, згідно зі статтею 6 Конвенції кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

14. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

15. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

16. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

17. Також підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

19. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

20. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд зазначає, що підставою для притягнення будь-якої особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення.

21. Диспозиція частини першої статті 121 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

22. Частина четверта статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою – третьою цієї статті.

24. Згідно пунктом 31.4.3.“в” ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

23. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку статті 251 КУпАП є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

24. При цьому, з оглянутого в судовому засіданні відеозапису фіксації обставин правопорушення не можна встановити, чи рухався автомобіль з технічною несправністю світлових приладів та чи була виявлена така несправність поліцейськими, оскільки дане відео не містить візуальних доказів, а будь-яких інших належних та допустимих доказів, в тому числі письмових пояснень свідків, фото-, на підтвердження факту порушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, вимог 31.4.3.“в” ПДР та вчинення правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 121 КУпАП, адміністративні матеріали не містять.

25. Правила дорожнього руху зобов`язують водія перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан транспортного засобу і зовнішніх світлових приладів зокрема (пункт 2.3а. ПДР).

26. Однак, водій не в змозі контролювати справність зовнішніх світлових приладів під час руху. Також водій не може регулярно зупинятись і перевіряти справність всіх світлових приладів та технічного стану автомобіля.

27. Слід зазначити, що відповідно до пункту 31.5 ПДР, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо – рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

28. Варто наголосити на тому, що у даній ситуації суб`єктивною стороною адміністративного правопорушення є умисел, тобто водій повинен усвідомлювати, що при наявних несправностях автомобіля він умисно продовжує ним керувати.

29. Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

30. Відповідно до статті 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

31. Тобто, якщо несправність ближнього світла виникла під час руху в дорозі та водію про це не було відомо, така подія не є адміністративним правопорушенням, а приводом для усунення цих недоліків на місці.

32. Таким чином, беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що жодних доказів, в розумінні статті 251 КУпАП, на спростування вищевказаного в матеріалах справи немає, навпаки з відеозапису події, на якому зафіксовано розмову водія та поліцейського про виявлення останнім несправності автомобіля та складання адміністративного матеріалу відносно Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вбачається, що водій не був обізнаний про несправність автомобіля, а про це йому повідомили співробітники поліції, отже, відсутні докази того, що він умисно вчинив вказане порушення.

33. Суд нагадує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

34. У справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

35. В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України”, заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), § 161).

36. Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема перекваліфіковувати діяння чи іншим чином змінювати “обвинувачення”.

37. Відповідно, зважаючи на відсутність умислу, Суд доходить висновку, що у діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 121 КУпАП – повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, а саме – керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби).

38. Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

39. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

40. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 121, 247, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя

Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович