Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №592/2620/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/2620/26

Провадження №2/592/1382/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Катрич О.М., за участю секретаря судового засідання Дядечко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом представника позивача Горбатенко Наталі Павлівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду із вказаним позовом, та вимоги мотивує тим, що 02.12.2019 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/742096. Відповідно до кредитного договору №014/380805/82/742096 від 02.12.2019 АТ «Райффайзен Банк Аваль» надало боржнику грошові кошти (кредит) в розмірі та на умовах встановлених цим кредитним договором, а боржник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, й інші платежі в розмірах, в строки та на умовах, встановлених цим кредитним договором. 09.04.2020 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» було укладено договір відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020. 02.08.2021 між ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» та ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС» було укладено договір відступлення прав вимоги №02-08/21- F. Таким чином, ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/380805/82/742096 від 02.12.2019. На момент переходу права вимоги, у відповідача вже існувала заборгованість у розмірі 27115,39 грн. за кредитним договором. У зв`язку з невиконанням обов`язків, покладених на боржника, за кредитним договором №014/380805/82/742096 ТОВ «ЮРСПЕЦФІНАНС», як новий кредитор нарахувало за процентною ставкою 59,9% річних в період з 02.08.2021 по 02.01.2022 у сумі 5166,08 грн. Загальна заборгованість станом на 13.02.2026 за кредитним договором №014/380805/82/742096 від 02.12.2019 складає 33789,55 грн., з яких: 20441,23 грн. – тіло кредиту, 6674,16 грн. – заборгованість за відсотками нарахованих первісним кредитором в особі АТ «Райффайзен Банк Аваль» та 5166,08 грн. – заборгованість за відсотками нарахованих новим кредитором 2 в особі ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС». У зв`язку з чим, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на їхню користь заборгованість за кредитним договором №014/380805/82/742096 від 02.12.2019 в сумі 33789,55 грн., судовий збір та витрати на правову допомогу.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася. Надала суду заяву, в якій просила справу розглядати без її участі. У відзиві на позов заперечувала проти позовних вимог та зазначила, що прострочення виконання зобов`язань настало 30.04.2021 року. Отже, позовна давність у даному випадку спливла 30.04.2024 року. Позов подано у 2026 році, тобто з пропуском встановленого законом строку. Позивач не надав жодних належних доказів: переривання позовної давності (ст. 264 ЦК України); визнання нею боргу; здійснення платежів після виникнення прострочення. Укладення договорів відступлення права вимоги не впливає на перебіг позовної давності. Посилання позивача на карантинні обмеження та воєнний стан як підстави для продовження строків є необґрунтованими, оскільки такі обставини не звільняють кредитора від обов`язку своєчасного звернення до суду та не можуть виправдовувати тривалу бездіяльність. Також умови договору щодо збільшення строку позовної давності (зокрема до 70 років), якщо на них посилається позивач, є несправедливими для споживача, не були індивідуально погоджені та не підлягають застосуванню. Просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Крім того, позивач не довів належним чином: факт отримання нею кредитних коштів; повний рух коштів за кредитом; порядок та підстави нарахування процентів; структуру заявленої заборгованості. Позивач посилається на договори відступлення права вимоги, однак: надані документи стосуються передачі узагальненого портфеля боргів; відсутній належний витяг, який би чітко підтверджував включення саме її кредитного договору; не доведено безперервність переходу права вимоги; відсутні належні докази повідомлення про зміну кредитора. Отже, позивач не довів, що є належним кредитором у даних правовідносинах. Документи, подані позивачем: є копіями без належного засвідчення; не містять підтвердження їх достовірності; не дозволяють встановити їх походження. Відсутні: оригінали договорів; первинні бухгалтерські документи; банківські виписки по рахунку. Такі докази не можуть бути покладені в основу судового рішення. Починаючи з 2020 року її матеріальне становище поступово та істотно погіршувалося у зв`язку з об`єктивними обставинами, які не залежали від її волі. Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що: повідомлення про відступлення права вимоги було направлено саме на актуальну адресу її проживання; таке повідомлення було вручено їй особисто або доставлено належним чином; поштове відправлення було отримане нею або повернуте відправнику з відповідними відмітками. Сам по собі факт формального направлення кореспонденції без підтвердження її вручення не може вважатися належним повідомленням боржника. Відсутність належного повідомлення позбавило її можливості: своєчасно дізнатися про зміну кредитора; перевірити обґрунтованість заявлених вимог; реалізувати своє право на належний захист. Зазначене свідчить про недобросовісну поведінку позивача та ставить під сумнів правомірність пред`явлених вимог. Просить суд застосувати строк позовної давності та задоволенні позову відмовити повністю.(а.с. 67-68)

Відповіді на відзив не надійшло. Разом з цим питання позовної давності представником позивача було зазначено у позові.

Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02.12.2019 АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, шляхом підписання заяви - договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» №014/380805/82/742096, відповідно до якого банк відкрив поточний рахунок «Для виплат» IBAN НОМЕР_1 в гривнях на ім`я клієнта та здійснює його розрахунково – касове обслуговування у відповідності до Правил та Тарифів Банку на ведення та обслуговування поточних рахунків фізичних осіб (1.1). Кредит надається з метою придбання клієнтом товарів (робіт, послуг) для задоволення власних особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника в розмірі 20000 грн. (п.1.2.1.1) Строк кредиту – 13 місяців, з 02.12.2019 по 02.01.2021 (п.1.2.2). Проценти за користування кредитом – процента ставка фіксована і становить 59,9% річних (п.1.2.3) (а.с.9).

Згідно виписки по рахунку АТ «Райффайзен Банк Аваль» вбачається, що на рахунок НОМЕР_1 02.12.2019 було зараховано 20000 грн. (а.с.27-28).

Згідно розрахунку наданого АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/380805/82/742096 від 02.12.2019 укладеним між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 становить 27115,39 грн., з яких: 20441,23 грн. – заборгованість за кредитом; заборгованість за процентами – 6674,16 грн. (а.с.29).

09.04.2020 АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» уклали договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» право вимоги за кредитним договором, що входить до портфелю заборгованості.

Згідно з п. 2.2 цього договору здійснюється відступлення прав вимоги щодо портфелей заборгованості, сформованих первісним кредитором за власним рішенням та визначеною ним періодичністю у відповідності до критеріїв, визначених до договору (а.с. 54-57).

27.05.2021 АТ «Райффайзен Банк» на адресу відповідача направило повідомлення про те, що 24.05.2021 усі права за кредитним договором №014/380805/82/742096 від 02.12.2019 (з усіма додатковими договорами та угодами до нього) на підставі укладеного договору № 114/2-31-F від 09.04.2020, АТ «Райффайзен Банк» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» та вказано реквізити за якими має здійснюватись виконання зобов`язань за кредитним договором №014/380805/82/742096 (а.с.32).

25 вересня 2020 року договір відступлення права вимоги №114/2-31-F між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» було пролонговано строком до 09 жовтня 2021 року (включно), що підтверджується додатковою угодою № 2 до цього договору (а.с. 57 зворот).

Згідно реєстру боржників від 26.05.2021 до договору відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020 підтверджується факт переходу від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «ФК «Ел.Ен.Груп» прав вимоги заборгованості за договором №014/380805/82/742096 від 02.12.2019 (а.с.12-13).

02.08.2021 між ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» та ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС» було укладено договір відступлення права вимоги № 02-08\21-Е, підписано реєстр боржників, згідно якого до останнього перейшли усі права за кредитним договором №014/380805/82/742096 від 02.12.2019 (а.с. 19-23, 24-25).

Згідно з п. 2.1 на виконання попереднього договору №21-05/2021 від 21.05.2021 на умовах та в порядку, встановленому цим договором та відповідно до ст. 512-519 ЦК України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату належні йому права вимоги, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників.

16.08.2021 ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС» на адресу відповідача направило повідомлення про укладення між ТОВ «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» та ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС» договору про відступлення прав вимоги № 02-08/21-F від 02.08.2021, за умовами якого усі права за кредитним договором №014/380805/82/742096 від 02.12.2019 відступлено ТОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс», повідомлено про право вимоги нового кредитора дострокового повернення простроченої заборгованості, реквізити за якими має здійснюватись виконання зобов`язань за кредитним договором, у разі невиконання вимоги, новий кредитор має право застосувати заходи примусового стягнення заборгованості (а.с.33).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України, частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Доводи відповідача про те, що позивачем не підтверджені доказами обставини щодо договорів відступлення права вимоги, а саме те, що надані документи стосуються передачі узагальненого портфеля боргів, відсутній належний витяг, який би чітко підтверджував включення саме її кредитного договору та не доведено безперервність переходу права вимоги, дане твердження відповідача суд відхиляє, оскільки сказані обставини спростовуються матеріалами справи, які містять належні докази переходу права вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» та від ТзОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» до ТзОВ «Фінансова компанія «Юрспецфінанс» згідно договору відступлення прав вимог.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 по справі № 755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 у справі № 760/7792/14-ц.

Позивачем до матеріалів справи долучено виписку з рахунку ОСОБА_1 з якої вбачається, що вона активно користувалася кредитними коштами, здійснювала погашення кредиту.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що рух коштів по картці відповідача свідчить про те, що вона була обізнана з істотними умовами договору, оскільки регулярність та обсяг коштів, сплачених нею на погашення заборгованості вказують на те, що відповідач діяв саме на виконання тих кредитних умов, що були зафіксовані у кредитному договорі, та які прийняті нею.

У зв`язку з невиконанням обов`язків, покладених на боржника, ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС», як новий кредитор нарахувало відповідачу заборгованість за процентною ставкою 59,9% річних в період з 02.08.2021 по 02.01.2022, згідно з розрахунком позивача в розмірі 5166,08 грн. (а.с.30-31).

Таким чином, як зазначає позивач, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №014/380805/82/742096 від 02.12.2019 складає 33789,55 грн., з яких: 20441,23 грн. – тіло кредиту, 6674,16 грн. – заборгованість за відсотками нарахованих первісним кредитором в особі АТ «Райффайзен Банк Аваль» та 5166,08 грн. – заборгованість за відсотками нарахованих новим кредитором 2 в особі ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, оскільки відповідач ОСОБА_1 умови за вказаним кредитним договором належним чином не виконувала, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, задовольнити позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №014/380805/82/742096 від 02.12.2019 року в загальному розмірі 33789,55 грн., з яких 20441,23 грн. заборгованість за тілом кредиту, 6674,16 грн. – заборгованість за відсотками, 5166,08 грн. – заборгованість за відсотками.

Відповідач стверджує, що позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду, пославшись на те, що прострочення виконання зобов`язань настало 30.04.2021 року. Отже, позовна давність у даному випадку спливла 30.04.2024 року. Позов подано у 2026 році. Проте погодитися з аргументами відповідача не можна.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно положень статті 263ЦК України перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням його дії.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

30 червня 2023 року дата закінчення карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України №651 від 27 червня 2023 року.

Законом № 2120-IX від 15 березня 2022року Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 19, яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон від 14 травня 2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19. Цей Закон набуває чинності з 04 вересня 2025 року.

Позивач ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС» звернувся з позовом до суду 16.02.2026.

Крім того, згідно п.7 пп.7.1 кредитного договору №014/380805/82/742096 від 02.12.2019 до правовідносин пов`язаних з укладенням на виконання умов цього договору застосовується строк позовної давності тривалістю у 70 років.

Ураховуючи наведене та приписи статті 263 ЦК України, суд критично оцінює доводи відповідача ОСОБА_1 щодо пропуску ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС» строку позовної давності звернення до суду.

Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов договору №014/380805/82/742096 від 02.12.2019, що був укладений між ОСОБА_1 та первісним кредитором АТ «Райффайзен Банк Аваль».

ОСОБА_1 , скориставшись кредитними коштами, не виконала належним чином умови договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість по несплаченому кредиту, відсотками за користування кредитом.

Враховуючи зазначені норми права та надані докази, суд вважає, що позивачем доведено факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором №014/380805/82/742096 від 02.12.2019, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором в розмірі 33789,55 грн.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3328 грн. (а.с.8).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Відповідно до Договору №01ю про надання юридичних послуг 05.01.2025 укладеного між ТОВ «ФК «ЮРСПЕЦФІНАНС» та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 (а.с.45-47); завдання №1 на надання послуг з юридичного консультування та юридичного представника від 05.01.2026 (а.с.48); протоколу №2 узгодження договірної ціни від 05.01.2026 (а.с.48 зворот); акту надання юридичних послуг від 30.01.2026 (а.с.49) витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 становлять 9000 грн.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розгляд справи без участі сторін та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд дійшов висновку не присуджувати позивачу на користь якого ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу з у рахуванням пропорційності до розміру позовних вимог, у сумі 3000 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Керуючись ст. ст. 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 76-83, 137, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги представника позивача Горбатенко Наталі Павлівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС» суму заборгованості за кредитним договором №014/380805/82/742096 від 02.12.2019 в розмірі 33789 грн. 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС» судовий збір у сумі 3328 грн. та 3000 грн. витрат на правову допомогу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЮРСПЕЦФІНАНС», м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, каб. 503, ЄДРПОУ 44299021.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга КАТРИЧ