Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №591/11418/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11418/25

Провадження № 2/591/2820/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Косар А. І.,

розглянув у порядку загального позовного провадження

судову справу єдиний унікальний номер 591/11418/25

сторони та інші учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

в інтересах якої діє адвокат Кормушин Владислав Олександрович

відповідач ОСОБА_2

про позбавлення батьківських прав

треті особи: Управління служба у справах дітей Сумської міської ради, Сумська міська рада

учасники судового процесу:

позивач ОСОБА_1 в режимі відеоконференції

представник позивача Кормушин В. О. в режимі відеоконференції,

представник третьої особи Управління служба у справах дітей Сумської міської ради Мірошниченко Є. М.,

свідок ОСОБА_4 в режимі відеоконференції

секретар судового засідання Шпаченка М. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги мотивовано тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 лютого 2016 року, який розірвано рішенням суду від 13.04.2020. У період шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом усього періоду спільного проживання однією родиною відповідач не мав офіційного працевлаштування т ане прагнув утримувати родину. У 2018 р., коли спільній доньці було приблизно два роки відповідачу було запропоновано виїхати на тимчасові заробітки до Республіки Польща. Позивач не лише не заперечувала проти цього рішення, а й активно сприяла поїздці, надавала кошти на проїзд та для покриття витрат у перший період перебування за кордоном. З моменту виїзду за кордон відповідач самоусунувся з життя дитини. Він не надсилав ані грошей, ані подарунків, не цікавився станом здоров`я дитини, був категоричним у відмові надати кошти дитині на лікування. Рішенням суду від 05.01.2021 з відповідача стягнено аліменти на дитину у розмірі 1/4 частки від усіх доходів. Заборгованість за аліментами становить 178 672.74 грн. Незважаючи на попередні усні домовленості, відповідач жодного з взятих на себе зобовязань не виконав, Обіцяний рахуно кна імя дитини для надання матеріальної допомоги так і не був відкритий. Після розірвання шлюбу позивач познайомилась зі своїм теперішнім чоловіком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вони уклали шлюб та почали проживати разом однією родиною, згодом в них народився спільний син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач не проявляє жодної уваги до доньки, не займається її вихованням, відмовився від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує доньку матеріально, не проявляє піклування будь-яким чином, не цікавиться успіхами у навчанні та станом здоров`я. У вихованні та утриманні доньки допомагає її другий чоловік, якого донька уважає батьком, адже біологічного батька просто не пам`ятає, хоча знає про його існування. З 09.04.2022 вся родина проживає у місті Лауфен. Після виїзду за кордон позивач належним чином проінформувала відповідача про нове місце проживання спільної дитини, вказала країну перебування, адресу, навчальні заклади, які відвідує дитина, загальну інформацію про умови проживання дитини, а також актуальний номер телефону для зв`язку. Незважаючи на отриману інформацію, відповідач не проявив жодної ініціативи щодо встановлення контакту з донькою та не виявив жодного інтересу до її життя, навчання, загального розвитку.

Правом на подачу відзиву відповідач не скористалась.

Рух справи у суді першої інстанції

14 жовтня 2025 року Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

12 січня 2026 року Ухвалою суду закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 17.03.2026 позивач та її представник заявлені вимоги підтримали з наведених у позові підстав.

Відповідач повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення не надійшло.

Представник третьої особи підтримав висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_5 .

На стадії ухвалення судового рішення оголошено перерву до 23.03.2026.

Фактичні обставини справи, з`ясовані судом

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 17 лютого 2016 року, який розірвано рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 квітня 2020 року.

Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 січня 2021 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 вересня 2020 року, до досягнення дитиною повноліття на користь матері - ОСОБА_1 . На виконання виконавчого листа №591/6058/20 від 05.02.2021 виданого Зарічним районни м судом м. Суми відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4. З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державного виконавця Зарічного відділу ДВС у місті Суми Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 07 липня 2025 року вбачається, що з 05.02.2021 до 07.07.2025 заборгованість ОСОБА_2 склала 178 672.74 грн, сплачено 0 грн.

Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико - санітарної допомоги № 2» Сумської міської ради від 20.06.2025, малолітня ОСОБА_5 дійсно отримувала медичні послуги у медичному закладі, декларація укладена матір`ю дитини ОСОБА_1 22.08.2018.

Згідно з інформацією Сумського спеціального дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 20 «Посмішка» м. Суми Сумської області, малолітня ОСОБА_5 дійсно з 2018 року по лютий 2022 року отримувала освітні послуги в названому дошкільному закладі. В організації освітнього процесу приймали участь виключно мати та бабуся ОСОБА_5 .

Згідно з інформацією управління «Служба у справах дітей» від 09.04.2025, ОСОБА_2 з заявами про усунення перешкод у вихованні дитини, про визначення способів участі у вихованні дитини, про встановлення графіку побачень з дитиною - в період 2023-2025 до управління не звертався.

ОСОБА_1 04 червня 2021 року уклала шлюб з ОСОБА_8 ; у них народився спільний син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з Посвідченням про місце проживання ОСОБА_9 від 20.05.2025, вона разом з чоловіком ОСОБА_8 та дітьми ОСОБА_5 і ОСОБА_10 , проживають в Лауфені Швейцарія в одному домогосподарстві.

Згідно із страховим полісом (чинний з 01.01.2025), ОСОБА_1 є платником внесків обов`язкового медичного страхування для ОСОБА_5 .

Згідно банківських рахунків Райфайзен Банк, власником якого є ОСОБА_1 , остання здійснює платежі на клуб фігурного катання, на регіональну музичну школу, на навчання, на індивідуальні предмети до музичного інструменту, на шоколадний тур, на квиток на канікули, на одежу, на канікулярні абонементи, на спортивно - відпочинковий регіон ЛАУФЕН-ТІРШТАЙН, на подорож з Мілана Центрального до Ламеція-Терме Центральна тощо у Лауфен Швейцарія за ОСОБА_5 .

Згідно з Підтвердженням відвідування школи ОСОБА_5 від 11.02.2025 за підписом ОСОБА_16 , Дирекція початкової школи Лауфен підтверджує що ОСОБА_5 , 21.06.2016, регулярно відвідує заняття у початковій школі Лауфен. Її мати ОСОБА_1 активно залучена до шкільних справ та забезпечує необхідну підтримку своїй дитині. ОСОБА_7 розвивається відповідно до віку та демонструє нормальний шкільний і соціальний розвиток. Біологічний батько пан ОСОБА_2 не мав жодного контакту зі школою і їм не відомий.

09.05.2025 дитячим психологом ОСОБА_19 проведена оцінка психоемоційного стану дитини, родинна атмосфера ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що у літній період 2024 року дитині було делікатно повідомлено, що чоловік, якого вона сприймала як рідного батька, є її вітчимом. Після розмови дитина продовжувала виявляти емоційну стабільність, ознаки довіри до батьків і відкритості у спілкуванні. Проведена бесіда з матірю та вітчимом підтвердила існування довірливих, доброзичливих взаємин у родині. Батьки виявляють зацікавленість у психологічному благополуччі дитини, відкриті до діалогу та співпраці. Висновок: між дитиною та вітчимом встановлено емоційно теплі, стабільні стосунки, характерні для взаємин «батько-дитина». Дитина сприймає вітчима як значущу фігуру, яка забезпечує підтримку, турботу та безпеку. Родинна система функціонує гармонійно. Встановлення опіки вітчимом відповідає найкращим інтересам дитини та сприятиме її подальшому емоційному й соціальному розвитку.

З письмових листів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 слідує, що ОСОБА_1 піклується про свою дитину ОСОБА_5 без допомоги та участі біологічного батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Виконує всі обов`язки, пов`язані з вихованням дитини, з належною увагою та відповідальністю.

Свідок ОСОБА_4 показала, що знайома з ОСОБА_1 протягом 11 років і протягом цього часу вона була свідком того, як вона самостійно забезпечує догляд, вихавання та матеріальне утримання своїє дитини ОСОБА_5 . Батько дитини проживає у Польщі і не бере участі у вихованні, не відвідує дитину т ане надає матеріальної або будь-якої іншої підтримки.

Висновком Управління служби у справах дітей Сумської міської ради від 11 грудня 2025 р. визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_5 . У висновку зазначено, що батько дитини має заборгованість зі сплати аліментів. Зі слів позивача, біологічний батько проживає у Польщі з новою дружиною, життям та навчанням своєї доньки не цікавиться та не допомагає фінансово. Донька ОСОБА_7 не впізнає свого біологічного батька і вважає своїм батьком нового чоловіка ОСОБА_23 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див.: постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (див.: постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11)

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Суд бере до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки такий висновок не суперечить інтересам дитини, містить відомості щодо наявності виключних обставин, які свідчать про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками.

Орган опіки та піклування встановив факт відсутності зв`язку батька з дитиною.

На думку суду, поведінка відповідача свідчить про незацікавленість його як батька у долі дитини, байдужому ставленні до своїх батьківських обов`язків.

Позивач надала суду беззаперечні та достатні доказі на підтвердження винної поведінки відповідача, його свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками стосовно доньки. Він не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не спілкується з нею і навіть не намагається вживати відповідних заходів для цього.

Суд виходить з того, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи ОСОБА_1 є доведеною.

Отже, у справі, яка розглядається судом встановлено, що наявні правові підстави для застосування такого крайнього заходу впливу щодо ОСОБА_2 як позбавлення його батьківських прав стосовно дитини.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналізуючи всі доводи сторін, Суд також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Відповідно до статті 3 ЦПК України та статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211.20 грн.

Керуючись стст. 141, 263-265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянство: України, стосовно малолітньої доньки ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження: Україна Сумська область місто Суми, народження якої зареєстроване 29 червня 2016 року у Зарічному районному у місті Суми відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області, про що складено відповідний актовий запис № 799.

Стягнути із ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати (судовий збір) у розмірі 1 211 /одна тисяча двісті одинадцять/ грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформація про сторони та інших учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

представник позивача адвокат Кормушин Владислав Олександрович РНОКПП: НОМЕР_3 , місце знаходження: вул. Небесної Сотні, 30, офіс 2, м.Кременчук Полтавська обл., 39600, Україна; ОРДЕР СЕРІЯ ВІ № 1278362 від 26.12.2024;

відповідач ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

третя особа Управління служба у справах дітей Сумської міської ради ЄДРПОУ:34743343, місцезнаходження юридичної особи: вул. Харківська, буд. 35, м. Суми Сумська обл., 40034, Україна; представник за довіреністю Мірошниченко Є. М.;

третя особа Сумська міська рада ЄДРПОУ:23823253, місцезнаходження юридичної особи: Майдан Незалежності, 2, м. Суми Сумська обл., 40030, Україна.

Суддя А. І. Косар