Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №600/2243/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/2243/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

23 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не подання до Національної поліції м. Сокиряни звернення про зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України (ІІПС "АРМОР", також ІІПС ОВС) та виключення з Єдиного електронного реєстру "Оберіг" відомостей щодо порушення правил мобілізації ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 подати до Національної поліції м. Сокиряни звернення про зняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України (ІІПС “АРМОР”, також ІІПС ОВС) та виключення з Єдиного електронного реєстру "Оберіг" відомостей щодо порушення правил мобілізації ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати оригінал довідки про надання відстрочки ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що відповідачем вчинено протиправні дії, які пов`язані із внесенням до інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України (ІІПС “АРМОР”, також ІІПС ОВС) інформації про порушення ним правил мобілізації та військового обліку. Позивач стверджує, що оскільки повістка йому не вручалася та на його адресу не надходила, військово-облікові дані ним поновлено вчасно, військово-лікарську комісію ним пройдено, до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП він не притягувався, тому у відповідача не було підстав для внесення в інформаційно-комунікаційну систему “Інформаційний портал Національної поліції України” та розшукових баз інформації щодо нього.

Також позивач вважає, що оскільки він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ним дотримано відповідну процедуру особистого подання документів, що підтверджують його право, тому у відповідача наявний обов`язок надати йому відповідну довідку про відстрочку, чого останнім вчинено не було.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року даний адміністративний позов задоволено частково.

Зокрема, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невиключенні з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” інформації про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” інформацію про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

В решті позовних вимог було відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

31.03.2025 року позивачем поштою подано до відповідача заяву, в якій просив оформити у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки є особою, яка на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

До вказаної заяви позивачем додано наступні документи: копію паспорта та РНОКПП, копію довідки від 17.03.2025 №39, копію виписки з ЄДРПОУ щодо КЗ “Рівненська дитяча музична школа №2” РМР, копію тимчасового посвідчення ОСОБА_1 та копію картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного для визначення придатності до військової служби.

Листом від 23.04.2025 року №2/3442 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено представника позивача про те, що для отримання рішення комісії щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 необхідно особисто прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Також 02.04.2025 представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою (скаргою), в якій просив сформувати звернення до управління поліції ГУНП стосовно ОСОБА_1 щодо зняття із інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України (ІІПС “АРМОР”, також ІІПС “ОВС”) та виключити з Єдиного електронного реєстру “Оберіг” відомості щодо порушення правил мобілізації ОСОБА_1 .

Згідно відповіді на дану скаргу, ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 23.04.2025 №2/3443 надано інформацію про те, що у ОСОБА_1 виявлено порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, правил військового обліку, а саме 17.02.2025 було направлено розпорядження на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 в строк до 26.02.2025. До ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановлений термін не з`явилися, чим порушили вимоги Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, ч. 3 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”, додатку 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів”.

На цій підставі ІНФОРМАЦІЯ_4 було сформовано та направлено до Національної поліції м. Сокиряни звернення щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за ст. 210, 210-1 КУпАП до ІНФОРМАЦІЯ_4 для складання протоколів про адміністративні правопорушення. Також запропоновано позивачу особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 із особистим військово-обліковим документом для приведення військово-облікових даних до вимог чинного законодавства України.

Позивач вважаючи, що його безпідставно внесено до інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України (ІІПС “АРМОР”, також ІІПС ОВС), а також безпідставно не видано йому довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", звернувся до суду з позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи своє рішення суд першої інстанції виходив із того, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку. Однак, відносно позивача не встановлено вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП України в зв`язку із відсутністю постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Отже, за відсутності складеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для внесення даних до відповідного реєстру “Оберіг” про вчинення позивачем адміністративного правопорушення та притягнення його до відповідальності та відомостей щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення.

Відтак в цій частині суд задовольнив позовні вимоги.

В частині вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 подати до Національної поліції м. Сокиряни звернення про зняття ОСОБА_1 з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України (ІІПС “АРМОР”, також ІІПС ОВС) суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку з їх передчасністю.

Також суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати оригінал довідки про надання відстрочки ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Мотивами прийняття такого рішення в цій частині є те, що оскільки позивачу за результатами розгляду його заяви відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, тому й відсутні підстави для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати ОСОБА_1 довідку про таку відстрочку згідно п. 2 ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погодившись із рішенням суду в частині відмови в задоволенні позову щодо зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати оригінал довідки про надання відстрочки ОСОБА_1 , позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати таке рішення у відповідній частині та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.

Свої доводи апелянт мотивує тим, що лист відповідача від 23.04.2025 №2/3418 не може вважатися належним та допустимим доказом прийняття ним рішення про відмову у наданні відстрочки, оскільки відсутні будь-які докази його направлення або вручення позивачу. На думку позивача, суд першої інстанції не надавши належної оцінки усім обставинам справи, безпідставно визнав доведеним факт відмови факт відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Окремо апелянт вказує на внутрішню логічну та процесуальну суперечність в тексті оскаржуваного рішення щодо невідповідності висновків про задоволення позову, які викладені в мотивувальній частині, висновкам резолютивної частини в яких міститься рішення про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

VІ. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Так, найперше суд апеляційної інстанції враховує, що згідно згаданої вище ч. 1 ст. 308 КАС України суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (ч. 5 ст. 308 КАС України).

У даній справі межами перегляду в апеляційному порядку згідно доводів апеляційної скарги є судове рішення в частині відмови позивачу у задоволенні його позову щодо зобов`язання відповідача надати оригінал довідки про відстрочку від призову на військову службу ОСОБА_1 .

Таким чином, апеляційний суд здійснює перегляд рішення суду першої інстанції лише в частині, що оскаржується.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі ? Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі ? Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі ? підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі ? Закон № 3543-XII в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Водночас підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.

Зокрема, згідно з п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – Порядок № 560 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач 31.03.2025 направив засобами поштового зв`язку на адресу відповідача заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Втім, за результатами розгляду такої заяви та поданих документів, відповідачем в адрес позивача сформовано Повідомлення (згідно Додатку 7 до Порядку № 560) від 23.04.2025 № 2/3418, у якому вказано, що протоколом від 22 квітня 2025 року № 16 Комісія з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_5 ухвалила рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Підставами такої відмови вказано те, що ОСОБА_1 являється педагогічним працівником закладу позашкільної освіти.

Колегія суддів звертає увагу на те, що довідка про відстрочку згідно п. 60 Порядку № 560 видається виключно у тому разі, коли по заяві військовозобов`язаного прийнято позитивне рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Тобто, така довідка про надання відстрочки є документом, який підтверджує факт прийняття уповноваженим органом відповідного позитивного рішення щодо надання особі відстрочки від призову. Таким чином, видача такої довідки є похідною від наявності рішення про надання відстрочки.

За відсутності рішення про надання відстрочки у відповідача відсутній обов`язок щодо оформлення та видачі довідки, яка засвідчує обставину, що фактично не настала.

Колегія суддів також враховує, що позивачем у межах даної справи не заявлено вимог щодо оскарження рішення відповідача про відмову у наданні відстрочки, а отже, правомірність такого рішення не є предметом судового розгляду у цій справі.

В даному випадку посилання апелянта на той факт, що повідомлення відповідача від 23.04.2025 № 2/3418 за формою згідно Додатком № 7 до Порядку № 560 він не отримував не спростовує наявність прийнятого відповідачем рішення (як юридичного факту) про відмову позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Таким чином, оскільки за результатами розгляду заяви позивача від 31.03.2025 позитивного рішення про надання відстрочки відповідачем прийнято не було, тому останній і не мав обов`язку надати позивачу відповідну довідку за формою, визначеною у додатку 6 до Порядку № 560.

За таких обставин заявлена позовна вимога про зобов`язання відповідача надати довідку про надання відстрочки не може бути задоволена, оскільки вона не ґрунтується на наявному у відповідача обов`язку та фактично спрямована на отримання документа, який може бути виданий виключно за умови прийняття іншого, відсутнього у даному випадку, рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги, а доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

Щодо посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на наявності суперечностей у резолютивній частині рішення суду першої інстанції, то колегія суддів його оцінює критично.

Дійсно, у резолютивній частині оскаржуваного рішення міститься формулювання про задоволення позову поряд із зазначенням про відмову в решті позовних вимог, що свідчить про наявність редакційної неточності.

Водночас аналіз мотивувальної та резолютивної частин рішення в їх системному зв`язку дає підстави для однозначного висновку про обсяг задоволених та відхилених позовних вимог, що виключає неоднозначність у розумінні змісту ухваленого судового рішення та способу його виконання.

Зазначена неточність не вплинула на правильність вирішення спору по суті, не призвела до неправильного визначення прав та обов`язків сторін і не перешкоджає виконанню судового рішення, а тому не може бути підставою для його скасування.

За таких обставин наведені доводи апелянта не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

VІІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення в тій частині, в якій воно переглядається, постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.