Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №452/698/26 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа №452/698/26

Провадження №3/452/400/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кущ Т.М., які надійшли від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Самбір Львівської області, громадянина України, українця, що має середню освіту, неодруженого, дітей не маючого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

В С Т А Н О В И В :

27 лютого 2026 року до суду від Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області надійшов для розгляду протокол про адміністративне правопорушення відносно неповнолітнього ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601362, складеного 26 лютого 2026 року, 20 серпня 2025 року близько 21 год. 00 хв. неповнолітній ОСОБА_1 біля будинку №68 по вул. Чорновола у м. Самборі Львівської області, керуючи транспортним засобом – мотоциклом марки «Yamaha MT07», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , при здійсненні обгону транспортного засобу – автомобіля марки «Audi А4», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , не переконався в тому, що такий автомобіль також здійснює обгін, у результаті чого відбулось зіткнення з вказаним транспортним засобом, здійснив зіткнення із вказаним автомобілем, чим порушив п.14.6 (ґ) Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Розгляд справи вперше було призначено на 12 березня 2026 року о 16 год. 30 хв., яке було відкладено за клопотанням представника неповнолітнього ОСОБА_1 – Осюрака Р.І. на 23 березня 2026 року о 14 год. 00 хв..

Потерпілий ОСОБА_2 та його представник – адвокат Дахновський В.Т. в судове засідання, призначене на 23 березня 2026 року, не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином засобами телефонного зв`язку, кожен окремо, а саме шляхом направлення SMS-повідомлення у додатку «Viber» на номери телефону, зазначені у матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, яке вони отримали 17 березня 2026 року, кожен окремо, що підтверджується довідками про доставку SMS-повідомлення у додатку «Viber» адресатам, про причини своєї неявки потерпілий ОСОБА_2 не повідомив, жодних заяв чи клопотань від нього до суду не надходило. Разом з тим, у письмовій заяві, поданій до канцелярії суду 12 березня 2026 року, представник потерпілого – адвокат Дахновський В.Т. прохав проводити розгляд справи без його участі та без участі потерпілого ОСОБА_2 на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Під час розгляду справи в суді неповнолітній ОСОБА_1 , в присутності законного представника ОСОБА_3 , вину в інкримінованому йому правопорушенні, передбаченому ст.124 КУпАП, не визнав, посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів, вважав винуватим у ДТП водія автомобіля марки «Audi А4», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 ..

Суд, вислухавши усні пояснення неповнолітнього ОСОБА_1 , надані ним під час судового засідання, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, вирішуючи питання про наявність або відсутність в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, дійшов такого висновку.

Положення чч.1,2 ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Разом з тим, на суд покладається обов`язок відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, щодоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Суб`єктом правопорушення є учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному (абз.87 п.1.10 ПДР України).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Отже, адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП є правопорушенням з матеріальним складом, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони якого є шкідливий матеріальний наслідок - спричинення пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до ст.12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Відповідно до ч.1 ст.270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу (ч.3 ст.270 КУпАП).

Так, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 як особа яка притягається до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, є неповнолітнім.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601362 від 26 лютого 2026 року, постанову про закриття кримінального провадження від 24 грудня 2025 року, копію письмових пояснень ОСОБА_1 від 01 вересня 2025 року та ОСОБА_2 від 01 вересня 2025 року, тощо.

При цьому встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601362 від 26 лютого 2026 року був складений без участі батьків (одного з них), іншого законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 ..

Крім того, письмові пояснення ОСОБА_1 від 01 вересня 2025 року, отримані відповідною посадовою особою Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області також без присутності батьків (одного з них), іншого законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 .. В матеріалах справи

відсутні відомості про повідомлення батьків ОСОБА_1 або осіб, які їх замінюють, а також час, дата повідомлення, кого повідомлено і в який спосіб.

Доказів про те, що неповнолітнього ОСОБА_1 було ознайомлено із спеціальним правом, визначеним ст.270 КУпАП, що його інтереси може представляти законний представник, матеріали справи також не містять.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.33 Закону України «Про національну поліцію» проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Аналогічна норма міститься також і в п.17 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 за №1376 (з наступними змінами) в якому зазначено, що проведення опитування малолітніх чи неповнолітніх осіб допускається тільки за участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Отже, судом встановлено, що працівниками Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №601362 від 26 лютого 2026 року було істотно порушено право неповнолітнього ОСОБА_1 на захист.

Встановивши, що працівники поліції спілкуються з неповнолітнім, для проведення його опитування та відібрання від нього пояснень, вони були зобов`язані забезпечити прибуття законного представника, однак у порушення вимог ст.270 КУпАП та ч.2 ст.33 Закону України «Про національну поліцію» цього не зробили.

Згідно вимог п.7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, насамперед увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відтак, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язкового залучення законного представника.

При цьому, правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника незалежно від наявності про це клопотання неповнолітнього.

Уповноважена особа не переконалась у тому, що ОСОБА_1 правильно розуміє суть правопорушення, вчинення якого їй ставиться у провину, а також наслідки визнання ним вини в повному обсязі, хоча в цьому випадку зобов`язаний був такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника або кого-небудь з батьків - законних представників, як того вимагають загальні положення норм права як національного так і міжнародного, зокрема Конвенції ООН про права дитини, що регламентують захист прав дитини, а також особливість порядку притягнення неповнолітніх до відповідальності за вчинення правопорушення.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.

Оцінка доказів відповідно до ст.252 КУпАП відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Так, згідно зі ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Оскільки всі докази у даній справі були здобуті працівниками поліції з порушенням вимог стст.251,270 КУпАП, а саме без участі законного представника чи захисника неповнолітнього ОСОБА_1 , тобто з порушенням права на захист останнього, то всі зібрані по справі докази в обґрунтування винуватості неповнолітнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є недопустимими.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішенні ЄСПЛ «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), рішення від 18 січня 1978 року, серія А, №25, с.6465, п.161 в кінці; та «Лабіта проти Італії», заява №26772/95, п.121, ECHR 2000-IV).

Крім цього, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, у зв`язку із недотримання працівниками поліції порядку складання протоколу про адміністративного правопорушення, що є основним процесуальним документом, який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, та порядку відібрання письмових пояснень, суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, - у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги, що в силу вимог ст.251 КУпАП обов`язок доказування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, покладено на особу, яка уповноважена складати такий протокол, та враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП підлягає закриттю на

підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.124, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283,284 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ознаками ст.124 КУпАП відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції – Самбірський міськрайонний суд Львівської області.

Суддя: Т.М. Кущ