Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №Справа №463/1641/26 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа № Справа №463/1641/26

Провадження № Провадження №2-о/463/97/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. Львів

Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді -Яворського С.Й.,

за участю секретаря с/з -Станько Р.О.,

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - Яцишина А.В.,

заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи - Соколов О.В.,

перекладача -Табаки Ю.З.,

перекладача -Самолевської Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в інтересах якої діє – адвокат Яцишин А.В., звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , строком на шість місяців, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , просить визначити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на останнього відповідні обов`язки, зокрема:

- заборонити ОСОБА_2 чинити перешкоди у користуванні майном, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, а саме квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а також будь-якими побутовими приладами, житлово-комунальними вигодами у вищезазначеній квартирі;

-заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею особисто та через інші засоби зв`язку як особисто так і через третіх осіб.

Заяву мотивує тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є її колишнім чоловіком, який проживає разом з нею за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 06.11.2025 року, шлюб зареєстрований 04 серпня 1990 року відділом ЗАГС виконкому Червоноармійської районної ради народних депутатів м.Львова, актовий запис №329, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Однак, рішення Личаківського районного суду м.Львова від 06.11.2025 року на даний час оскаржується в Львівському апеляційному суді. Зазначає, що вона є інвалідом II групи по слуху. Відносно неї заінтересована особа систематично вчиняє домашнє насильство, зокрема у формі психологічного й економічного тиску, зокрема не дає можливості користуватись побутовими приладами у квартирі, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, не дає можливості користуватись комунальними вигодами, електроенергією, опаленням та водою. Разом з тим, висловлюється нецензурною лайкою в її сторону. У зв`язку із вищенаведеним заявник неодноразово зверталась по допомогу до правоохоронних органів із відповідними заявами. Водночас зазначає, що на неодноразові зауваження та прохання заявника спрямовані до заінтересованої особи щодо припинення морального та психологічного тиску на неї, останній не реагує.

А тому з метою захисту своїх порушених прав заявник в порядку положень ст.350-2 ЦПК України та Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" звернулася до суду з відповідною заявою, яку просить задовольнити.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м.Львова від 24.02.2026 року заяву прийнято до розгляду, а провадження по справі відкрито. Призначено судове засідання з повідомленням (викликом) осіб.

Представником заінтересованої особи - адвокатом Соколов О.В. подано заперечення на заяву про видачу обмежувального припису, в відпровідно до якої, в задоволенні обмежувального припису просить відмовити за недоведеністю підстав для видачі такого.

Представник заявника – адвокат Яцишин А.В. та заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні подану заяву та заявлені в такій вимоги підтримали та просили задовольнити.

Крім того, заявник в судовому засіданні пояснила, що заінтересована особа ОСОБА_2 є її чоловіком, з яким вони спільно проживають за адресою АДРЕСА_1 . Заінтересована особа систематично вчиняє відносно неї домашнє насильство, яке полягає у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, чинить перешкоди у користуванні кухонними приладами задля приготування їжі, перешкоджає вільно користуватись водою, опаленням тощо, чим унеможливлює заявника комфортно проживати у даній квартирі. Все це почалося, після того як заінтересована особа поселила в їх квартирі чужу жінку з дітьми. До цього вони жили нормально, сварок не було. Його дії мають систематичний характер, на зауваження та профілактичні бесіди з працівниками поліції останній не реагує. Одного разу було застосовано фізичне насильство.

Заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник - адвокат Соколов О.В. в судовому засіданні проти заяви заперечили та просили в задоволенні такої відмовити. Заінтересована особа повідомив, що вони з дружиною вимушені проживати в одній квартирі, та періодично у них могли виникати конфлікти на побутовому рівні, однак такі не носять систематичних характер, вся побутова техніка, речі та посуд є у вільному користуванні для заявника. Додатково зазначив, що у жоден спосіб він не чинить ані морального, ані психологічного чи економічного в тому числі фізичного тиску на заявника. Заявник забрала документи на квартиру та два роки не повертає. Всі каструлі та сковорідки в спільному користуванні, заявник напевно говорить про сковорідку для млинців. котел був поламався тому не правцював. Телевізор забрав бо також хоче дивитись. заявник забрала мультиварку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначила, що зі слів заявника їй відомо, що заінтересована особа забрав для власного користування всі каструлі та сковорідки які були в хорошому стані, а завнику залишив речі не придатні для користування, у кімнаті заявника холодно, відсутє опалення та телевізор.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила, що є сестрою ОСОБА_2 . Від початку спільного житття з ОСОБА_2 заявник почала налаштовувати заінтересовану особу проти сестри та матері. Водночас зазначила, що заінтересована особа не є агресивною людиною, а також не чинить жодного насильства відносно заявника.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що зі слів заявника їй відомо, що заінтересована особа перешкоджає заявнику у користуванні побутовими речима. Заявник має обіду на ОСОБА_2 на те що після скількох років шлюбу він привів у квартиру нову дружину з якою спільно проживає та веде побут.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 повідомив, що зі слів матері батько перекрив воду та тепло у квартиру, зі слів батька це пов`язано з несправністю техніки. Батьки раніше не сварились, життя було нормальне. Тато привів посторонню особу до дому, тому вони сваряться. Купував мамі обігрівальний пристрій бо не працювали батареї. Пробував включати батареї, воне не включались. Батько в своїй кімнаті палив дровами, оскільки там є пічка в кімнаті. Мама розказувала про конфлікт в грудні, який був між ними. Побиття не було, могля бути шарпанина. Не чув щоб батько забороняв користуватись каструлями, сковорідками чи чимось іншим.

Заслухавши пояснення учасників процесу, а також свідків, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, постановляючи рішення відповідно до ст.ст.265,350-6 ЦПК України, суд вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Главою 13 ЦПК України закріплено процесуальні особливості розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису, тобто застосування до кривдника одного чи декількох заходів тимчасового обмеження його прав або покладення на нього обов`язків у зв`язку із доведеністю вчиненого відносно постраждалої особи насильства: домашнього чи за ознакою статі (ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Спеціальними законами, які здійснюють регламентацію вказаної сфери суспільних відносин згідно положень ст.350-2 ЦПК України є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з положеннями п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема, мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя).

Положеннями ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі N 756/3859/19 (провадження N 61-11564св19) зроблено висновок, що "враховуючи положення Закону N 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях".

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (касаційне провадження № 61-19328св18).

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 . Рішеннм Личаківського районного суду м. Львова від 06.11.2025 року позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 04 серпня 1990 року відділом ЗАГС виконкому Червоноармійської районної ради народних депутатів м.Львова за актовим записом №329. Рішення суду не набрало законної сили, оскільки оскаржено ОСОБА_1 . Разом з тим, ОСОБА_1 подала до Львівського апеляційного суду клопотання про надання строку на примирення подружжя. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 26.02.2026, надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

З пояснень заявника, даних в судовому засіданні, та змісту мотивувальної частини поданої заяви, встановлено, що, звертаючись до суду з вказаною заявою заявник ОСОБА_1 обгруновує мотивованість та підставність подачі такої, а відтак необхідність видачі обмежувального припису тим, що вона є інвалідом II групи по слуху, а заінтересована особа систематично вчиняє відносно неї домашнє насильство, зокрема у формі психологічного й економічного тиску, не дає можливості користуватись побутовими приладами у квартирі, яка належить їм на праві спільної сумісної власності, не дає можливості користуватись комунальними вигодами, електроенергією, опаленням та водою. У зв`язку із вищенаведеним заявник неодноразово зверталась по допомогу до правоохоронних органів із відповідними заявами. Водночас зазначає, що на неодноразові зауваження та прохання заявника спрямовані до заінтересованої особи щодо припинення морального та психологічного тиску на неї, останній не реагує.

У відповідності до положень ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Чинним ЦПК України закріплено чотири критерії доказів, а саме: належність, достовірність, достатність та допустимість, за наявності в сукупності яких суд враховує такий доказ на підтвердження чи спростування відповідної обставини справи

Згідно ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Вказане положення законодавства кореспондується із законодавчо закріпленим в ч.1 вказаної статті обов`язком кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На необхідності зазначення заявником у поданій заяві не лише обставин, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, але й доказів, що їх підтверджують з обов`язковим подальшим їх представленням суду, зазначено у положеннях п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України, яка закріплює загальні вимоги щодо змісту заяви про видачу обмежувального припису.

Оцінюючи мотивованість та обґрунтованість поданої заявником заяви про видачу судом обмежувального припису на предмет її доказового підтвердження належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами суд виходить з того, що заявник, зазначаючи про вчинення заінтересованою особою ОСОБА_2 відносно неї систематичного домашнього насильства, не представила суду належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Спір щодо користування житловим приміщенням та речами побутового вжитку може бути врегульовано шляхом видачі обмежувального припису за умови доведеност факту економічного насильства. Однак в межах судового провадження не доведено факту вчинення ОСОБА_2 економічного насилиства відносно заявника. В даному випадку сторонами вчиняються обоюродні дії, щодо облаштування особистого простору та комфорту, на фоні розірвання відносин сімейного життя, яке тривало понад 35 років.

Між сторонами виник уявний спір щодо користування побутовими речами, відношенням до сімейних та моральних цінностей, правилами співжиття в межах однієї квартири. Такий спір між сторонами, спровокований появою іншої жінки в житті заінтересованої особи, яка почала проживати з ним у спільній квартирі сторін.

Однак, у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України заявник не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення ОСОБА_2 фізичного, економічного та психологічного насильства стосовно неї, а також ризиків настання насильства у майбутньому. Сам факт звернення заявника до органів поліції свідчить про наявність конфлікту між подружжям та не підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

Більше того, клопотань про витребування таких доказів, за наявності у неї перешкод щодо самостійного представлення суду таких, не заявляла. Як пояснив в судовому засіданні представник заявника заявником подано усі наявні у неї докази на підтвердження обґрунтованості заявленої вимоги.

А відтак суд приходить до висновку, що в справі відсутні докази на підтвердження зазначених у заяві обставин та підставності застосування заявленої вимоги у вигляді видачі обмежувального припису.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог, а тому в заяві відмовляє у зв`язку із недоведеністю.

Керуючись ст. 350-2, 350-6,350-8 ЦПК України, ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд-

ухвалив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Повний текс рішення суду складено 24.03.2026 року.

Суддя С.Й . Яворський