Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №497/2202/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 497/2202/25

Головуючий в 1 інстанції: Раца В.А.

Дата і місце ухвалення: 28.01.2026р., м. Болград

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів : Тарновецького І.І.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 28 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

29 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Болградського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 05.08.2025р. №3042, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн. Також, позивач просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 28 січня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду на підставі ч.5 ст.205, п.4 ч.1 ст.240 КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 28.01.2026р. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було вжито дій, визначених статтями 85, 86 частини сьомої статті 126 КАС України, щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, внаслідок чого ОСОБА_1 , вимушено перебуваючи за межами території України, був позбавлений можливості отримати будь-які документи, у тому числі судові повістки.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що він повідомляв суд про те, що тривалий час фактично не проживає на території України та виїхав за її межі ще до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Станом на момент винесення оскаржуваної постанови, а також станом на дату подання позовної заяви, позивач постійно перебуває за кордоном, що унеможливлює його особисту явку до суду з об`єктивних та незалежних від нього причин. Зазначені обставини є істотними для розгляду справи та прямо стосуються предмету спору, оскільки саме через фактичне непроживання на території України ОСОБА_1 не мав можливості отримувати повістки, повідомлення чи інші виклики від ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також виконувати обов`язки, які інкримінуються йому оскаржуваною постановою. До того ж, в поданій до суду 19.12.2025р. заяві позивач просив подальший судовий розгляд справи здійснювати за його відсутності. Натомість, суд першої інстанції визнав явку позивача обов`язковою за відсутності для цього необхідності.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Залишаючи спірною ухвалою від 28.01.2026р. позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду на підставі ч.5 ст.205 та п.4 ч.1 ст.240 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що справа неодноразово призначалася до розгляду, в останнє розгляд було відкладено на 28.01.2026р. та визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 в це судове засідання. Судову повістку з ухвалою про визнання явки обов`язковою було надіслано заявникові для відома та виконання за адресою, зазначеною в позовній заяві, але поштова кореспонденція повернулася до суду без вручення її адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд зазначив, що позивач є користувачем системи «Електронний суд» та має електронний кабінет, яким активно користується. 22.12.2025р., після постановлення ухвали про визнання явки обов`язковою від 15.12.2025р., позивач через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення, в яких просив розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі письмових доказів, з посиланням на те, що вже декілька років перебуває за межами території України. При цьому, будь-яких доказів, підтверджуючих цей факт до суду не надав, про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не заявляв.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.11 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною другою статті 131 КАС України обумовлено, що учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із частиною п`ятою вказаної статті Кодексу у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише в разі повторної неявки.

Зазначені положення кореспондуються з пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, де визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Отже, за загальним правилом, залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205, пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 10.09.2025р. суд відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , судове засідання призначив на 28.10.2025р. Відповідну ухвалу отримано позивачем через «Електронний суд» 17.09.2025р.

У зв`язку з перебуванням судді у відрядженні судове засідання 28.10.2025р. не відбулося.

Ухвалою від 31.10.2025р. суд першої інстанції призначив розгляд судової справи за позовом ОСОБА_1 на 15.12.2025р., про що повідомив позивача 05.11.2025р.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, призначене на 15.12.2025р., ухвалою від 15.12.2025р. суд відклав розгляд справи на 28.01.2026р. Цією ж ухвалою судом визнано обов`язковою явку ОСОБА_1 .

Судова повістка повернулася до суду без вручення її позивачу із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, 19.12.2025р. до суду першої інстанції надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності, обґрунтована тим, що він тривалий час не проживає на території України, виїхав за її межі ще до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації, що унеможливлює його особисту явку до суду з об`єктивних, незалежних від нього обставин.

Відповідно, 28.01.2026р. ОСОБА_1 не прибув у судове засідання, що стало підставою для постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали про залишення його позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки у даному випадку подання позивачем 19.12.2025р. заяви про розгляд справи за його відсутності свідчить про обізнаність ОСОБА_1 (який, до того ж, є користувачем системи «Електронний суд») про розгляд 28.01.2026р. справи. При цьому, подання такої заяви не позбавляє суд можливості застосування наслідків повторної неявки позивача в судове засідання, визначених ч.5 ст.205 та п.4 ч.1 ст.240 КАС України, з огляду на визнання судом ухвалою від 15.12.2025р. явки ОСОБА_1 обов`язковою.

Визнання судом обов`язковою явки позивача в судове засідання свідчить про неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача, при цьому, відповідне рішення суд приймає на підставі власних висновків та таке рішення не піддається оцінці на предмет його доцільності чи обґрунтованості. На користь такого висновку колегії суддів свідчить і те, що статтею 294 КАС України не передбачено можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про визнання явки позивача/відповідача обов`язковою.

Процесуальне законодавство відносить вирішення питання щодо можливості розгляду справи за відсутності позивача до повноважень суду першої інстанції, який вирішує питання на власний розсуд за внутрішнім переконанням, що не вимагає детального відображення у судовому рішенні обставин, які неможливо вирішити чи з`ясувати за відсутності позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що у разі неможливості прибуття у судове засідання ОСОБА_1 не позбавлений був права подати до суду заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції, що не викликало б необхідності його прибуття безпосередньо до приміщення суду для участі у судовому засіданні та, одночасно, сприяло б виконанню ухвали від 15.12.2025р.

Правила статті 205 КАС України є певною формою реалізації гарантій особи на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема суд, не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті встановлюють наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Частина п`ята статті 205 КАС України побудована таким чином, що дає суду можливість повернути позовну заяву особи без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.

Законодавче формулювання частини п`ятої статті 205 КАС України «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи» означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі «Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача.

Будучи ініціатором судового розгляду справи, позивач, в першу чергу, має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому, визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, дотримання процесуальних строків.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування визначеного частиною п`ятою статті 205 та пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України правового наслідку неявки позивача у судове засідання - залишення позову без розгляду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Болградського районного суду Одеської області від 28 січня 2026 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 28 січня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Бойко

Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук