Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №705/4857/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4857/25

2-о/705/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Годік Л.С.

присяжних: Черниченко Н.І., Бабкіної М.А.

при секретарі Давидяк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Уманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство Оборони України, про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про оголошення фізичної особи - ОСОБА_2 померлим. Заява обґрунтована тим, що вона є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 17.08.2023. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2023 № 284 він був призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького відділення І стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . Під час виконання бойового завдання 01.07.2024 він зник безвісти поблизу н.п. Красногорівка Покровського району Донецької області. Згідно Акту службового розслідування від 10 липня 2024 року, в н.п. Красногорівка Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_3 бачив солдата ОСОБА_2 в районі будинку АДРЕСА_1 , перед виходом останнім на бойову позицію «ВИШНЯ». Солдат ОСОБА_2 покинув 31 будинок разом з групою військовослужбовців роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 для подальшого виконання поставленої задачі. Групу інструктували по радіозв`язку та вели за допомогою відеоспостереження з дронів-розвідників. В кінцевому результаті групі не вдалося вийти в заданий район через інтенсивні атаки противником, як за допомогою дронів, так і стрілецькою зброєю. Група почала відхід, під час якого зв`язок з групою пропав. Очевидців подій, пов`язаних з солдатом ОСОБА_2 встановити не вдалось. Місце втрати контакту та його стан невідомі. Солдат ОСОБА_2 знаходився на виконанні бойового завдання в засобах індивідуального захисту. Видимих ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння помічено не було. Згідно рішення командира за результатами службового розслідування солдата ОСОБА_2 визнано зниклим за умов пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби та надіслано повідомлення до ГУНП України про зникнення безвісти військовослужбовця. 31.07.2024 до ЄРДР внесено дані щодо події за кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України. Станом на дату подачі заяви від ОСОБА_2 немає ніяких відомостей, більше року він вважається зниклим безвісти. Відомості щодо перебування його в полоні також відсутні та будь яких відомостей, які б давали підстави вважати, що він живий немає. Попри наявність документів з військової частини про зникнення безвісти ОСОБА_2 під час виконання військового обов`язку, факт смерті не був встановлений, що позбавляє можливості зареєструвати факт смерті у відділі ДРАЦС. Встановлення зазначеного юридичного факту породжує правові наслідки, оскільки заявник матиме можливість отримати виплати, встановлені законодавством для члена сім`ї загиблого військовослужбовця, та оформити спадкові права, тому з даною заявою вона звернулася до суду.

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала на адресу суду заяву в якій просила розгляд справи проводити у її відсутність. Підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Уманського Відділу ДРАЦС в Уманському районі Черкаської області ЦМУЮ (м. Київ) в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, жодних заяв на адресу суду не подавав.

За вх. № 23066 від 08.09.2025 від представника заінтересованої особи МОУ Калюжного А.П. надійшли пояснення стосовно поданої заяви, в яких зазначено, що з повідомлення про зниклого безвісті від 30.07.2024 № 3/961, яке надано до заяви, вбачається, що «солдат ОСОБА_2 , 1979 року народження, безвісти зник 15 липня 2024 року під час виконання бойового завдання біля н.п. Красногорівка Покровського району Донецької області.» Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, із змінами, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376. Відповідно до розділу І Переліку на території н.п. Красногорівка Марїнської міської територіальної громади, датою початку активних бойових дій є 24.02.2022. Відповідно до розділу ІІ Переліку території н.п. Красногорівка Марїнської міської територіальної громади є тимчасово окупованою територією з 12.11.2024. Правовий статус зазначеного населеного пункту до цього часу не змінився. Таким чином, у даній справі ведення активних бойових дій на території н.п Красногорівка Мар`їнської міської територіальної громади, припинилось окупацією цієї території російською федерацією, у зв`язку з чим таке оголошення до спливу законодавчо встановленого строку, суперечить вимогам частини другої статті 46 ЦК України. Таким чином, оскільки станом на день звернення з даною заявою до суду воєнні дії не закінчені, ведення активних бойових дій на території н.п. Красногорівка Мар`їнської міської територіальної громади припинилось окупацією цієї території російською федерацією, у зв`язку з чим відлік встановленого строку відповідно ще не розпочався, звернення заявника до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним, а відтак право на звернення до суду з відповідною заявою у заявниці не виникало. Відповідно до матеріалів наданих заявницею до суду, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2023 №284 солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про виключення солдата ОСОБА_2 зі списків особового складу частини відсутня. Таким чином, у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання ОСОБА_2 померлим, виплата грошового забезпечення членам сім`ї безвісно відсутнього військовослужбовця припиняється. Отже, рішення у справі впливає на права військової частини НОМЕР_1 так як виключно військова частина здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення як військовослужбовцю так і членам його сім`ї, виключає зі списків особового складу частини. Також, за наявною інформацією, громадянин ОСОБА_2 одружений із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_2 , будь, яка інша інформація стосовно ОСОБА_4 відсутня та не відома, тому існує необхідність у встановленні кола всіх осіб, які мають бути залучені як заінтересовані особи до справи, оскільки рішення суду вплине на права та інтереси таких осіб.

11.09.2025 від заявника ОСОБА_1 на адресу суду надійшло заперечення на пояснення Міністерства Оборони України, в якому вона зазначила, що громадянин ОСОБА_2 розлучений із ОСОБА_4 . Військова частина НОМЕР_1 перебуває у підпорядкуванні Міністерства оборони України, яке є центральним органом військового управління, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері оборони. Таким чином, військова частина є частиною системи Міноборони. З урахуванням вищевикладеного вона заперечує щодо залучення додаткових заінтересованих осіб.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні заявлених вимог, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожен має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_3 , та копією Свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_5 29.09.2012 зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_6 , після чого отримала прізвище « ОСОБА_7 ».

Відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.09.2023 за № 284, солдата ОСОБА_2 , курсанта навчального взводу навчальної роти військової частини НОМЕР_5 призначено наказом начальника регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (по особовому складу) від 21 вересня 2023 року №83-РС на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військовогї частини НОМЕР_1 регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_6 » Збройних Сил України, зараховано на всі види забезпечення. Визначено вважати таким, що з 28 вересня 2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов?язків за посадою.

Також згідно довідки військової частини № НОМЕР_6 від 22.08.2023, рядовий ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідно до повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 3/961 від 30.11.2024 ОСОБА_1 сповіщено про те, що її батько, стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення, стрілецького взводу, стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 , 1979 року народження, у бою за Батьківщину зник безвісти 15 липня 2024 року під час виконання бойового завдання біля н.п. Красногорівка Покровського району Донецької області.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що рік народження особи – ОСОБА_2 у повідомленні про зниклого безвісти не співпадає з роком народження в інших наданих заявником документах, в тому числі у паспорті громадянина України.

Згідно інформації, яка міститься в Акті службового розслідування від 10 липня 2024 року, в н.п. Красногорівка Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_3 бачив солдата ОСОБА_2 в районі будинку 31, перед виходом останнім на бойову позицію «ВИШНЯ». Солдат ОСОБА_2 покинув 31 будинок разом з групою військовослужбовців роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 для подальшого виконання поставленої задачі. Групу інструктували по радіозв`язку та вели за допомогою відеоспостереження з дронів-розвідників. В кінцевому результаті групі не вдалося вийти в заданий район через інтенсивні атаки противником, як за допомогою дронів, так і стрілецькою зброєю. Група почала відхід, під час якого зв`язок з групою пропав. Очевидців подій, пов`язаних з солдатом ОСОБА_2 встановити не вдалось. Місце втрати контакту та його стан невідомі. Солдат ОСОБА_2 знаходився на виконанні бойового завдання в засобах індивідуального захисту. Видимих ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння помічено не було.

Зі змісту вказаного Акту вбачається, що приводом і підставою для службового розслідування став рапорт командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_8 від 19.07.2024 за фактом зникнення безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 .

Аналізуючи вказану інформацію, судом встановлено, що Акт службового розслідування датований 10 липня 2024 року, при тому, що підставою для проведення службового розслідування є рапорт від 19 липня 2024 року, тобто Акт складений раніше, ніж був отриманий рапорт, як підстава для проведення службової перевірки.

Крім того, проведення службового розслідування щодо зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 було визначено Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.07.2024.

Відповідно до Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 10.08.2024 № 95 «Про підсумки проведеного службового розслідування по факту зникнення безвісті солдата ОСОБА_2 », службове розслідування припинено та вважається завершеним, а факт встановленим. Солдата ОСОБА_2 ( НОМЕР_7 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 – визнано безвісти зниклим за умов пов?язаних з виконанням військової служби та за умов пов?язаних із захистом Батьківщини під час введення воєнного стану в Україні.

В цьому ж документі також дата народження ОСОБА_2 відрізняється від дати народження, зазначеної у його паспорті громадянина України.

При цьому, згідно рішення командира за результатами службового розслідування солдата ОСОБА_2 визнано зниклим за умов пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби та надіслано повідомлення до ГУНП України про зникнення безвісти військовослужбовця. 31.07.2024 до ЄРДР внесено дані щодо події за кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи державної реєстрації актів цивільного стану можуть видати свідоцтво про смерть, зокрема: - встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); - встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); - визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Згідно з п. 3 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч.ч 2,3 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті).

Район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №177/11/20, від 07.11. 2023 у справі № 607/159/23.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

За змістом ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У ч.1 ст. 46 ЦК міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У ч.2 ст. 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.02.2023 у справі №910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до ч.2 ст. 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

При цьому, приписи ч.2 ст. 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Законодавець у 2018 році вніс зміни до ч. 2 ст. 46 ЦК України, доповнивши частини 2,3 статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».

Збройний конфлікт – це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (п.7ч. 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).

Законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина 2 ст. 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у ч.2 ст. 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Речення друге ч.2 ст. 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2024 у справі №755/11021/22 виснувано, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності.

Згідно з принципом правової визначеності відрахування шестимісячного строку від дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій території України не забезпечувало б достатньої передбачуваності та сталості правових відносин. В умовах триваючої збройної агресії рф проти України, що супроводжується численними випадками зникнень осіб та постійною нестабільністю, передбачити момент закінчення такої агресії неможливо. На час розгляду справи російсько-українська війна все ще триває, що посилює правову невизначеність і може ускладнювати ефективне застосування закону та забезпечення захисту прав осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту та у яких, у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи, виникають певні цивільні права та правомірні інтереси.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій.

З матеріалів даної справи, встановлено, що з Акту службового розслідування від 10.07.2024 за обставинами, що відбулися 01.07.2024 із стрільцем-помічником гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , вбачається, що в н.п. Красногорівка Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_3 бачив солдата ОСОБА_2 в районі будинку АДРЕСА_1 , перед виходом останнім на бойову позицію «ВИШНЯ». Солдат ОСОБА_2 покинув 31 будинок разом з групою військовослужбовців роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 для подальшого виконання поставленої задачі. Групу інструктували по радіозв`язку та вели за допомогою відеоспостереження з дронів-розвідників. В кінцевому результаті групі не вдалося вийти в заданий район через інтенсивні атаки противником, як за допомогою дронів, так і стрілецькою зброєю. Група почала відхід, під час якого зв`язок з групою пропав. Очевидців подій, пов`язаних з солдатом ОСОБА_2 встановити не вдалось. Місце втрати контакту та його стан невідомі. Солдат ОСОБА_2 знаходився на виконанні бойового завдання в засобах індивідуального захисту. Видимих ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння помічено не було.

З переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 376 від 28.02.2025, з врахуванням змін на момент розгляду даної справи, вбачається, що населений пункт Красногорівка Донецької області входить до переліку тимчасово окупованих територій України, на якій датою припинення бойових дій є 11.11.2024. Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_8 є датою, від якої необхідно розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_2 померлим.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що заявником не долучено висновку про наявність обставин, що свідчать про смерть особи, яка зникла безвісти за особливих обставин, а саме ОСОБА_2 , у зв?язку з чим судом не встановлено достатніх підстав для задоволення заяви про оголошення ОСОБА_2 померлим, оскільки під час розгляду справи не встановлені особливі та виключні обставини, які б спонукали до прийняття такого рішення до спливу законодавчо встановленого загального дворічного строку від дня закінчення воєнних дій, визначеного ст.46 ЦК України.

Така відмова ґрунтується на тому, що заяву подано до суду передчасно з вищевикладених судом мотивів.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 258-259,264, 265, 273, 354, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Уманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство Оборони України, про оголошення фізичної особи померлою – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Леся Сергіївна Годік

Присяжні Марія Авксентіївна Бабкіна

Наталія Іванівна Черниченко