Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №400/7286/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Дата: 22 березня 2026 р.

Справа: №400/7286/25

Суддя: Бітов А.І.

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7286/25

Категорія: 111030000 Головуючий в 1 інстанції: Дерев`янко Л.Л.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:18.11.2025р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі - ГУ) ДПС в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення:

- від 21 травня 2025 року №0339072-2408-1411-UА48020010000091496 на суму 94 472.60 грн за нежитлову будівлю у с. Піски Баштанського району Миколаївської області по вулиці Шевченка, 48В;

- від 09 липня 2025 року №0715630-2408-1411-UА48020010000091496 на суму 8 059.98 грн за 1/2 частину нежитлової будівлі у с. Піски Баштанського району Миколаївської області по вулиці Шевченка. 50А;

- від 09 липня 2025 року №0715631-2408-141 1-UА48020010000091496 на суму 8 059.98 грн за 1/2 частину нежитлової будівлі у АДРЕСА_1 . 50А.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він є власником нежитлових об`єктів нерухомого майна – картоплесховища і 1\2 частини майстерні. Майстерня використовується для ремонту сільськогосподарської техніки, яка належить як позивачу особисто, так і фермерському господарству "Зоря" ОСОБА_1 , засновником якого він є, а також для зберігання мінеральних добрив і зернових культур.

З посиланням на норми ст. 266 ПК України позивач зазначав, що належні йому об`єкти нерухомого майна не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

За таких обставин позивач вважав, що відповідачем безпідставно та незаконно визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та прийнято спірні податкові повідомлення рішення.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що для застосування пільги, встановленої пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України, необхідна наявність таких умов: належність власника таких об`єктів до сільськогосподарських товаровиробників; належність будівель та споруд до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) ДК 018-2000; ненадання власниками таких об`єктів в оренду, лізинг, позичку; надання заяви до контролюючого органу, щодо застосування зазначені пільги. В той же час позивач не зареєстрований як фізична особа підприємець. Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди тощо. Проте, інформація щодо змін права власності зазначених об`єктів нерухомості шляхом реєстрації нотаріально посвідченого акту приймання-передачі нежитлових будівель від фізичної особи ОСОБА_1 до фермерського господарства "Зоря", відсутня. Відтак відповідач вважає що підстав для застосування пільги в даному випадку немає, як і підстав для скасування спірних повідомлень рішень. Просить у задоволенні позову відмовити.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував факт використання будівель позивача його фермерським господарством.

Апелянт зазначив, що судом першої інстанції проігноровано те, що судами при розгляді справ №400/2819/24 та №400/10336/25 було встановлено, що позивач є не тільки головою особистого селянського господарства, а також засновником та головою фермерського господарства "Зоря". А його будівлі використовуються фермерським господарством для сільськогосподарського виробництва. Судами було також встановлено, що вищевказані будівлі є будівлями сільськогосподарського призначення - ч.1 ст. 78 КАС України (обставини, які визнані сторонами, не доказуються при розгляді справи).

Судами у вищевказаних справах було встановлено, що мої будівлі відповідають вимогам коду 1271 ДК 018 2000. Отже, надавати суду у даній справі докази відповідності моїх будівель коду 1271 НК 018 2023 не було необхідності, оскільки вони автоматично перейшли до класу будівель відповідно до коду 1271 НК 018 2023. Крім того, 27 лютого 2024 року мною виконано переобладнання майстерні у будівлю для зберігання зерна (назва класифікаційного угрупування ДК БС 1271.3). Факт використання будівель для сільськогосподарського виробництва не оспорювався відповідачем при розгляді вищевказаних справ і не оспорювався у даній справі.

У відзиві ГУ ДПС в Миколаївській області на апеляційну скаргу вказано, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення сформовані правомірно та скасуванню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Впродовж податкового періоду 2024 року, а саме 01 січня 2024 року по 22 червня 2024 року позивачу на праві власності належало нерухоме майно: нежитлова будівля, майстерня за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 544,9 кв.м., право власності зареєстровано 08 жовтня 2015 року (на 1/2 будівлі) та 07 жовтня 2015 року (на 1/2 приміщення), дата припинення 22 червня 2024 року.

Також, позивач є власником нежилого об`єкту - картоплесховища за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1330,6 кв. м.. Право власності зареєстровано 02 березня 2012 року.

Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (довідка №433118892), наданою відповідачем.

В матеріалах справи є свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства "Зоря" ОСОБА_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

21 травня 2025 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов`язання позивача податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами - власниками об`єктів нерухомості за 2024 рік (нежитлову будівлю у АДРЕСА_1 ) №0339072-2408-1411-UА48020010000091496 в сумі 94 472,60 грн.

09 липня 2025 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов`язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами - власниками об`єктів нерухомості за 2024 рік (1/2 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ) №0715630-2408-1411-UА48020010000091496 в сумі 8 059,98 грн.

09 липня 2025 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов`язання позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами - власниками об`єктів нерухомості за 2024 рік (1/2 частину нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 ) №0715631-2408-1411-UА48020010000091496 в сумі 8 059,98 грн..

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт відповідності будівель позивача класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Національний класифікатор 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд" (НК 018:2023), факт того, що позивач є сільськогосподарським виробником в період 2024 року, а також факт використання будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, а відтак, наявність підстав для звільнення цих об`єктів від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно з п.265.1 ст. 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України).

Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

В силу положень пп.266.5.1 п.266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, для застосування податкової пільги, передбаченої пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України, та звільнення платника податку від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, необхідною була сукупність таких умов:

- будівля (споруда) належить на праві власності сільськогосподарському товаровиробнику, в тому числі фізичній особі;

- будівля (споруда) відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

- будівля (споруда) не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

В розумінні п.п. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України не сплачують податок на нерухоме майно особи - власники цього нерухомого майна (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №140/2700/19.

Отже, для застосування пільги, передбаченої п.п."ж" п.266.2.2. ст. 266 ПК України, необхідно дотримання двох умов: перше – віднесення об`єкту нерухомості до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку, друге – платник податків повинен бути сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі №380/10802/22, від 16 серпня 2022 року у справі №0340/1667/18.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з "Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта":

- позивач з 2012 року є власником нерухомого майна: тип майна "нежитловий об`єкт картоплесховища", площа – 1 330, 6 м2, адреса: Миколаївська область, Баштанський район, с. Піски, вул. Шевченка, 48-в;

- позивач з 2015 року до 22 червня 2024 року був власником нерухомого майна: будівлі для зберігання зерна (назва класифікаційного угруповання ДК БС 1271.3), площа – 544, 9 м2 адреса: Миколаївська область, Баштанський район, с. Піски, вул. Шевченка, 50а.

Відповідно до Національного класифікатору НК 018:2023 "Класифікатор будівель і споруд", до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) відносяться будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (постанова Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі №380/10802/22).

Таким чином, класифікатор прямо визначає зерносховища, як будівлі класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271).

При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідачем не заперечується той факт, що нежитлові будівлі, на які нараховані грошові зобов`язання, позивачем не здаються в оренду (лізинг, позичку).

Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що, вказані об`єкти, на які нараховано податок, підпадають під визначення споруд, звільнених від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України.

Аналізуючи питання наявності підстав вважати позивача сільськогосподарським виробником, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України №2238-ІІІ "Про стимулювання розвитку сільського господарства" від 18 січня 2001 року (далі - №2238-ІІІ) визначено, що сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі.

На статус сільськогосподарського товаровиробника вказує наявність у позивача у власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка не передана в оренду іншим товаровиробникам.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про особисте селянське господарство" (далі – Закон №742-IV) особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Відповідно до вимог ст.7 Закону №742-IV члени особистого селянського господарства мають право: реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам, надавати послуги з використанням майна особистого селянського господарства.

Отже, законодавство передбачає сільськогосподарське товарне виробництво не лише у формі підприємницької діяльності, шляхом створення юридичної особи або реєстрації фізичною особою-підприємцем, а і у формі особистого селянського господарства (одноосібники).

Разом з тим, визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у ст. 1 Закону №2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

В наведеному вище визначенні відсутній поділ сільськогосподарських товаровиробників на фізичних та юридичних осіб.

Більш того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Згідно з абз.2 ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Отже, сільськогосподарським товаровиробником можуть бути як юридичні особи, так і фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), а не тільки фізичні особи-підприємці.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі №380/10802/22, від 16 серпня 2022 року у справі №0340/1667/18.

Разом з цим, відповідач не оспорює того факту, що позивач наділений статусом сільськогосподарського товаровиробника та використовує належну йому на праві власності нежитлові будівлі як об`єкт сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб.

Колегія суддів, вважає необхідним зазначити, що у постанові від 03 вересня 2024 року у справі №400/2819/24 (за позовом ОСОБА_1 до податкового органу про оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення сум податкових зобов`язань) П`ятий апеляційний адміністративний суд встановив, що належні позивачу об`єкти нерухомості не є об`єктами оподаткування, згідно з пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України, оскільки використовуються позивачем "… безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником …".

Згідно з вимогами ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт наявності підстав вважати позивача сільськогосподарським виробником

Крім того, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на приписи податкового законодавства та позицію Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема у п.43 рішення в справі "Сєрков проти України", п.57 рішення в справі "Щокін проти України", при можливості неоднозначного трактування національного законодавства застосуванню підлягає той підхід, який є найбільш сприятливим для платника податку.

У п.78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №260/81/19 зроблено висновок про те, що за правилами ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Сєрков проти України". Заява " 39766/05, п.43). Отже, у разі виникнення спору між платником податків та державою суд не може відмовити громадянину в захисті лише через сумніви в правомірності його дій. Особливість розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати "сумніви" інакше як неспроможність фіскального органу переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання ним свого процесуального обов`язку. Натомість, не доведення державним органом обґрунтованості та законності висновків, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, має стати підставою для надання захисту платнику податків, якщо вчинене ним, на думку державного органу порушення, не було переконливо доведено перед судом. Будь-який інший підхід не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Наведене підтверджує висновок колегія суддів про те, що позивач мав право на звільнення від сплати податку на нерухомість, відмінну від земельної ділянки, відповідно до пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України.

Посилання відповідача у відзиві до апеляційної скарги про те, що позивачем як засновником фермерського господарства не передано будівлі у власність фермерського господарства спростовується постановою Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №649/593/16-а, в якій викладена правова позиція стосовно того, що споруди, які є власністю засновника підприємства і використовуються підприємством для сільськогосподарського виробництва, не є об`єктами оподаткування.

Підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2025 року №0339072-2408-1411-UА48020010000091496; від 09 липня 2025 року №0715630-2408-1411-UА48020010000091496 та від 09 липня 2025 року №0715631-2408-1411-UА48020010000091496 є протиправними та підлягають скасуванню, відповідно позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню що помилково не було зроблено судом першої інстанції.

Враховуючи, що судом першої інстанції, при розгляді даної справи, порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ГУ ДПС в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплату судового збору у загальній сумі 3 028 грн.(судовий збір в сумі 1 211,20 грн., сплачений за подання адміністративного позову, судовий збір в сумі 1 816,80 грн, сплачений за подання апеляційної скарги).

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 травня 2025 року №0339072-2408-1411-UА48020010000091496 на суму 94 472,60 грн., від 09 липня 2025 року №0715630-2408-1411-UА48020010000091496 на суму 8 059,98 грн., від 09 липня 2025 року №0715631-2408-141 1-UА48020010000091496 на суму 8 059,98 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 44104027) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплаченого судового збору в розмірі 3 028 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 23 березня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua