Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №703/872/26 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

703/872/26

1-кп/703/360/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026250350000062 від 23 січня 2026 року, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тарасівка Чорнобаївського району Черкаської області, громадянина України, українця, не працюючого, учасника бойових дій, одруженого, на утриманні має неповнолітню дитину: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, з угодою про визнання винуватості від 09 лютого 2026 року,-

встановив:

ОСОБА_4 в порушення вимог п.п.1-8 Постанови Верховної ради України від 07.06.1992 № 2471-Х11 «Про право власності на окремі види майна», п.п. 1-4, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 а п.п. 2.8, 8.1, 8.9 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, Наказу Міністерства внутрішніх справ № 175 від 07.03.2022 «Про затвердження порядку отримання вогнепальної зброї і боєприпасів цивільними особами, які беруть участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав», 25.02.2025, в невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи в невстановленому місці зони бойових дій, під час стримування агресії РФ, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу, незаконно придбав, шляхом знахідки, предмети, ззовні схожі на корпус гранати Ф-1, запал типу УЗРГМ-2, які привласнив та перевіз до місця свого проживання по АДРЕСА_2 , які зберігав до 23.01.2026.

23.01.2026, близько 18 год. 02 хв., на лінію 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_7 про те, що її чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий по АДРЕСА_2 , у соціальній мережі Інтернет на сайті «Фейсбук», розмістив відеозапис, на якому тримаючи в руках предмет, зовні схожий на гранату, погрожує її застосувати.

23.01.2026, в період часу з 22 год. 16 хв. по 23 год. 37 хв., працівниками поліції ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, під час обшуку домоволодіння по АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_4 , було виявлено та вилучено предмети, які згідно висновку експерта № СЕ-19/124-26/896-ВБТ від 05.02.2026 є корпусом бойової оборонної ручної гранати Ф-1, що споряджений конструктивно оформленим зарядом бризантної вибухової речовини нормальної потужності – тротилом масою 50-56 гр.; бойовим уніфікованим підривником дистанційної дії до ручних гранати модернізованим УЗРГМ-2, який є засобом підриву для ручних гранат типу Ф-1, РГД-5, РГ-42. Конструктивне поєднання корпусу бойової оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 з бойовим уніфікованим підривником дистанційної дії до ручних гранат модернізованим УЗРГМ-2 представляють собою боєприпас, придатний для здійснення вибуху.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані судом за ч.1 ст.263 КК України, як незаконне придбання і зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

09 лютого 2026 року прокурор Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому, на підставі ст.37 КПК України, надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026250350000062 від 23 січня 2026 року, та обвинувачений ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , у даному кримінальному провадженні, на підставі ст.468, 469, 470, 472 КПК України, уклали угоду про визнання винуватості.

Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 263 КК України, обвинувачений зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення у повному обсязі у судовому провадженні в обсязі підозри.

Крім того, сторони угоди: погодили покарання, яке має бути призначене обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме - позбавлення волі на строк 4 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України; наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст.473 КПК України; наслідки невиконання угоди, які визначені у ст.476 КПК України, щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості.

Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні угоду про визнання винуватості підтримав, просив її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за фактичними обставинами, вказаними у обвинувальному акті, просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити йому покарання, визначене вказаною угодою.

Захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.

Суд переконався, що укладення між прокурором та обвинуваченим угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, узгоджені сторонами вид та міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, можливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань очевидна.

Відповідно до вимог ч.4 ст.474 КПК України, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, а також розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Враховуючи вищевикладеного, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 . Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ознаками ч.1 ст. 263 КК України як незаконне придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження угоди про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно ч.3 ст.75 КК України визначаються виключно судом.

Враховуючи, що сторони угоди узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення обвинуваченого від його відбування з випробуванням, суд, будучи зобов`язаним прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди, визначає тривалість іспитового строку на власний розсуд.

Під час вирішення питання про встановлення обвинуваченому ОСОБА_4 іспитового строку на переконання суду достатнім буде визначення іспитового строку тривалістю один рік, а також вважає необхідним покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

При вирішенні питання про те, чи є узгоджене сторонами покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, є учасником бойових дій, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , обставини, що пом`якшують покарання - його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального провадження, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відсутність судимостей.

Згідно з частиною другою статті 75 КК України суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У даному кримінальному провадженні ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської по справі № 703/456/26 від 26.01.2026 року ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід в виді тримання під вартою до 23 березня 2026 року з можливістю внесення застави. 27.01.2026 року за ОСОБА_4 , його дружиною ОСОБА_8 , було внесено заставу в сумі 99840 грн. та його було звільнено з під варти. Відтак з 27.01.2026 року запобіжним заходом що до ОСОБА_4 є застава. Враховуючи те, що під час судового розгляду клопотань про продовження чи зміну обвинуваченому обраного запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав передбачених ст.ст.177, 178 КПК України для продовження чи зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Процесуальні витрати за проведення експертизи у загальній сумі 2674 гривень 20 копійок, відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України слід стягнути з ОСОБА_4 у дохід держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись п.1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, ст.374, 474, 475 КПК України, ст.65, ч.1 ст.263 КК України, суд,-

ухвалив:

Затвердити у кримінальному провадженні № 12026250350000062 від 23 січня 2026 року угоду про визнання винуватості, укладену 09 лютого 2026 року між прокурором Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у період іспитового строку наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід, стосовно ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити попередній у вигляді застави.

Після набрання вироком законної сили, застава в розмірі 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) грн., сплачена відповідно до квитанції № 0.0.4733799313.1 від 27.01.2026 року на рахунок отримувача: Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (код ЄДРПОУ 26261092) за ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає поверненню Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Черкаській області заставодавцю – ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 у повному розмірі.

Відповідно до ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на проведення судової вибухо-технічної експертизи від 05.02.2026 № СЕ-19/124-26/896-ВБТ в сумі 2 674 грн. 20 коп.

Речові докази:

- оптичний носій інформації – диск DVD із записом із веб-сторінки мережі Інтернету з сайту Фейсбук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписаного під неймом «саша Бойко», на якому він демонструє предмет схожий на гранату – залишити в матеріалах даного кримінального провадження;

- уламки корпусу гранати Ф-1, рештки підривника УЗРГМ-2, що здані до камери зберігання речових доказів ВП № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області - знищити після набрання вироком законної сили.

Роз`яснити засудженому ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди про визнання винуватості є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, прокурором виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Головуючий: ОСОБА_1