Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №420/23495/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23495/25

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 27.01.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів – Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року про закриття провадження у справі № 420/23495/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа Міністерство розвитку громад та територій України про визнання протиправними дії та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Шерстюк Володимири Дмитрівни, третя особа Міністерство розвитку громад та територій України, в якому позивач просив суд:

визнати неправомірними дії державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Шерстюк Володимири Дмитрівни, пов`язані з внесенням змін до державного реєстру щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 521363051101, розташованого: Одеська область, м. Одеса, Аркадія пляж, будинок 3/1;

скасувати рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Шерстюк Володимири Дмитрівни № 79651861 від 27.06.2025 щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 521363051101, розташованого: Одеська область, м. Одеса, Аркадія пляж, будинок 3/1.

Ухвалою суду 12 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивача та замінено первинного відповідача - державного реєстратора Шерстюк Володимири Дмитрівни належним відповідачем Юридичним департаментом Одеської міської ради. Розгляд справи № 420/23495/25 розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження.

27 січня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалою закрив провадження в адміністративній справі № 420/23495/25 за позовом ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа Міністерство розвитку громад та територій України про визнання неправомірними дії державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Шерстюк Володимири Дмитрівни, пов`язані з внесенням змін до державного реєстру щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 521363051101, розташованого: Одеська область, м. Одеса, Аркадія пляж, будинок 3/1 та про скасування рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Шерстюк Володимири Дмитрівни № 79651861 від 27.06.2025 щодо об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 521363051101, розташованого: Одеська область, м. Одеса, Аркадія пляж, будинок 3/1. Суд роз`яснив позивачу, що заявлені позовні вимоги підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції вказав, що предметом розгляду в цій справі є законність набуття органом державної влади, Держава Україна в особі Міністерства інфраструктури України права власності на будівлі пасажирського павільйону, загальною площею 1215 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Одеса, «Аркадія» пляж 3/1, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Не погоджуючись із закриттям провадження у справі, позивач подав апеляційну скаргу у якій зазначив, що спір у цій справі стосується виключно проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості, а не підстав набуття такого права, та не є спором про право. Заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник внаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій та має публічно-правовий характер.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Вирішуючи питання юрисдикційної підсудності цього спору, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, від 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18 та інших, Велика Палата дійшла наступних висновків:

"До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.".

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17).

Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом вже розглядались справи, в яких поставало питання юрисдикції спорів, предметом оскарження в яких були рішення державного реєстратора щодо вчинення/відмови у вчиненні реєстраційних дій.

Так, у постанові від 28.11.2018 у справі № 490/5986/17-ц, на яку в т.ч. посилається скаржник, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

"……у даному випадку підставою для відмови зазначено пункт 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-IV. Це свідчить про наявність спору між заявником, що звернувся із заявою про реєстрацію прав на нерухоме майно, та державним реєстратором, який вчиняє такі дії.

….

Велика Палата Верховного Суду вважає, що у даній справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки державний реєстратор діє як суб`єкт владних повноважень, дії якого щодо позивача останній вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто, при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Відтак спір підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

….

Якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.".

Колегія суддів зауважує, позивач вважає, що рішення державного реєстратора № 79651861 від 27.06.2025 не відповідає законодавству у сфері державної реєстрації прав, оскільки при його прийнятті не було враховано факт судового оскарження Свідоцтва про право власності серія та номер 50768685 від 24.12.2015, а також висновки суду про те, що склад та розмір нерухомого майна - будівлі пасажирського павільйону № 3/1, площею 145 кв. м., та площадки пасажирського павільйону площею 1070 кв.м., загальною площею 1215 кв.м. визначений та зафіксований у фальсифікованому технічному паспорті і включає частину нерухомого майна, належного ОСОБА_1 .

З дослідженої судом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.06.2025 (довідка № 433496349), на підставі: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 79651861 від 27.06.2025, згідно зі свідоцтвом про право власності, серія та номер: 50768685, виданим 24.12.2015, видавник: Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області; постанови суду, серія та номер: 522/12967/16-ц провадження 61-14275св23, виданого 28.02.2024, видавник: Верховний Суд України; постанова суду, серія та номер: 522/12967/16-ц, 22-ц/813/3441/20, виданого 11.11.2020, видавник: Одеський апеляційний суд та відповідно до відомостей про реєстрацію до поновлення/перенесення: з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису: 7974508, від 12.11.2014 внесено запис про реєстрацію права власності на будівлі пасажирського павільйону, загальною площею 1215 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Одеса, «Аркадія» пляж 3/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 521363051101); власник: Орган державної влади, Держава Україна в особі Міністерства інфраструктури України, код ЄДРПОУ: 37472062.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зазначений запис про реєстрацію права власності на будівлі пасажирського павільйону, загальною площею 1215 кв.м. за адресою: Одеська область, м. Одеса, «Аркадія» пляж 3/1 було внесено на підставі заяви про державну реєстрацію, поданою Міністерством розвитку громад та території України від 09.06.2025, тобто поданою іншою, відмінною від позивача, особою.

Отже, враховуючи вищевикладене, висновки Великої Палати Верховного Суду та встановлені обставини, колегія суддів вважає, що в даних правовідносинах вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства та є за своєю природою приватноправовим спором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що встановлені судом фактичні обставини справи вказують на те, що у цій справі безпосередньо між позивачем та відповідачем правовідносини, які були б засновані на владно-управлінському підпорядкуванні, не виникли, а право звернення до суду та порушення своїх прав позивач пов`язує з порушенням його саме майнового права і не пов`язує із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відтак, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у матеріалах даної адміністративної справи доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 315 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи представника ОСОБА_1 , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі - без змін.

Керуючись статтями 150, 151, 229, 241, 242, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року про закриття провадження у справі № 420/23495/25 - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року про закриття провадження у справі № 420/23495/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа Міністерство розвитку громад та територій України про визнання протиправними дії та скасування рішення, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко