Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №420/96/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/96/25

Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М. В.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 № 2262-ХІІ на підставі наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 документів для призначення пенсії.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 № 2262-ХІІ на підставі наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 документів для призначення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі №420/15600/23 ІНФОРМАЦІЯ_1 підготував та направив до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області подану Позивачем заяву про призначення пенсії та документи, необхідні для призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Проте листом від 15.11.2024 року №2100-0307-8/46354 Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області (далі Відповідач) відмовило Позивачу у призначенні пенсії.

Позивач зазначає про те, що під час проходження військової служби брав участь у бойових діях, в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також проходив військову службу на льотній роботі у реактивній та турбогвинтовій авіації. Такі періоди проходження військової служби зараховані до календарної вислуги років Позивача для обчислення пенсії на пільгових умовах. На момент звільнення зі ЗСУ календарна вислуга років Позивача становить 14 років 3 місяці 11 днів, а загальна вислуга (з урахуванням періодів, які зараховуються на пільгових умовах) понад 27 років (27 років 09 місяців 22 днів), а тому набув право на призначення пенсії за вислугу років.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що позивач звернувся за призначенням пенсії в 2019 році — тобто до набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393» - отже у Позивача наявне право на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років.

Вказує, що з урахуванням пункту 3 Порядку № 393 та статті 17-1 закону № 2262- ХІІ, Позивач має право на пенсію за вислугу років як особа, що на момент звільнення зі Збройних Сил України має вислугу років понад 27 років.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно витягу з наказу Командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №365 від 05.10.2017, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №266 від 26.10.2017 майора ОСОБА_1 , заступника командира вертолітної ескадрильї, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 05 жовтня 2017 року № 365 запас, з 26 жовтня 2017 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 у справі №420/15600/23 визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області документів, необхідних для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугою років, викладену у листі № 8/209 від 08.06.2023. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області подану ОСОБА_1 заяву про призначення пенсії та документи, необхідні для призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Головним управління ПФУ в Херсонській області 12.11.2024 прийнято Рішення 13782/03-16 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , у якому вказано про те, що відділом з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянуто заяву та пакет документів для призначення пенсії за вислугу років, що направлені супровідним листом від 05.11.2024 (вх.№2707/5 від 08.11.2024) ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ХО ТЦК) на виконання вимог рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/15600/23 на гр. ОСОБА_1 .

За результатами розгляду документів вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а” статті 12 Закону №2262 у зв`язку з: - відсутністю необхідної календарної вислуги років, обчисленої з урахуванням вимог Постанови №393 (зі змінами), на момент звільнення зі служби, а саме 23 календарних роки і 6 місяців; - відсутністю оригіналу грошового атестату гр. ОСОБА_1 №640 від 08.09.2021 в/ч НОМЕР_1 відповідно до вимог Розділу ІІ Порядку №3-1; - перебуванням на військовій службі та відсутністю відомостей про початок військової служби та умов проходження служби на час написання заяви про призначення пенсії та подання документів до Головного управління, що суперечить статті 2 Закону № 2262.

Пакет документів для призначення пенсії за вислугу років гр. ОСОБА_1 повернуто ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом Головного управління ПФУ в Херсонській області №2100-0307-8/46354 від 15.11.2024 повідомлено позивача про прийняття рішення №13782/03-16 від 12.11.2024 про відмову у призначенні йому пенсії за вислугу років.

Як вбачається із розрахунку вислуги років №1063 від 19.07.2019, здійсненого фінансово-економічним управлінням КСВ ЗСУ, вислуга років ОСОБА_1 включає: календарний строк служби 14 років 3 місяці 11 днів та періоди, які зараховуються на пільгових умовах (один місяць за три місяці, один місяць за два місяці). Загальна вислуга складає 27 років 9 місяців 22 дні. Кількість повних років на вислугу – 27.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та наявним у нього права на призначення такої пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 23 календарних років 06 місяців, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років.

При цьому вказав, що позивачем не доведено тієї обставини, що він у лютому 2022 року, до набрання чинності Постановою №119, вчиняв дії щодо реалізації свого права на призначення пенсії за вислугу років шляхом звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою оформлення необхідних документів та їх направлення до пенсійного органу для призначення пенсії.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до статті 2 Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі Закон України №2262-ХІІ) пенсія за вислугу років призначається: а) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше

Частиною четвертою статті 17 Закону України № 2262-ХІІ передбачено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Згідно з статтею 17-1 Закону України № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України постановою №393 від 17 липня 1992 року затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок №393), крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб.

Згідно з п.1 цього Порядку для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту.

Здійснюючи аналіз наведених вище правових норм можна виокремити два різних правових виміри вислуги років, а саме:

- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ;

- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1993 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей”, в редакції на час звільнення позивача з військової служби, визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих; час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року; таємно; час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення;

б) один місяць служби за два місяці: у з`єднаннях, частинах і підрозділах, що беруть участь у підтриманні режиму надзвичайного стану; на льотній роботі у реактивній та турбогвинтовій авіації - на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Адміністрацією Державної прикордонної служби України; на атомних підводних крейсерах, атомних підводних човнах, дизельних підводних човнах, обладнаних допоміжними атомними енергетичними установками, і підводних човнах із спеціальними енергетичними установками - за умовами, що визначаються Міністерством оборони, Службою зовнішньої розвідки, Центральним управлінням Служби безпеки України; на посадах водолазів, які виконують роботу в умовах тривалого перебування під підвищеним тиском під водою або у барокамерах, на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством транспорту та зв`язку і Адміністрацією Державної прикордонної служби України; час служби у лепрозорних і протичумних відділеннях військових госпіталів, у відділеннях військових госпіталів по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у відділеннях анестезіології та реанімації військових госпіталів, у судово-медичних установах і патологоанатомічних лабораторіях; таємно; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в закладах охорони здоров`я, призначених для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених та надання психіатричної допомоги, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції.

Разом з тим, Постановою №119, яка набрала чинності 19 лютого 2022 року, до Порядку №393 внесені зміни, відповідно до яких Порядок №393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».

Також, пункт 3 Порядку №393 викладено в новій редакції, згідно якої до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:

а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час перебування під вартою, час відбуття покарання в місцях позбавлення волі та висилки військовослужбовців, безпідставно притягнутих до кримінальної відповідальності, безпідставно репресованих і надалі реабілітованих; час виконання робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, до 1 січня 1988 року; таємно; час проходження служби військовослужбовцями Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, направленими у відрядження до Республіки Ірак з метою забезпечення в умовах посилення терористичних посягань безпеки дипломатичної установи України, її співробітників та членів їх сімей; час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

б) один місяць служби за два місяці: у з`єднаннях, частинах і підрозділах, що беруть участь у підтриманні режиму надзвичайного стану; на льотній роботі у реактивній та турбогвинтовій авіації - на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби України; на атомних підводних крейсерах, атомних підводних човнах, дизельних підводних човнах, обладнаних допоміжними атомними енергетичними установками, і підводних човнах із спеціальними енергетичними установками - за умовами, що визначаються Міністерством оборони, Службою зовнішньої розвідки, Центральним управлінням Служби безпеки України; на посадах водолазів, які виконують роботу в умовах тривалого перебування під підвищеним тиском під водою або у барокамерах, на умовах, що визначаються відповідно Міністерством оборони, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством транспорту та зв`язку і Адміністрацією Державної прикордонної служби України; час служби у лепрозорних і протичумних відділеннях військових госпіталів, у відділеннях військових госпіталів по лікуванню осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, у відділеннях анестезіології та реанімації військових госпіталів, у судово-медичних установах і патологоанатомічних лабораторіях; таємно; час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в закладах охорони здоров`я, призначених для тримання і лікування інфекційних хворих засуджених та надання психіатричної допомоги, за переліком посад і в порядку, затверджуваних Міністерством юстиції.

Отже, пункт 3 Порядку №393 (в редакції Постанови №119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, військовим на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Правове регулювання права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок №393 (в редакції Постанови №119) виникнення, зокрема, в колишнього військового права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, необхідно взяти до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

Зокрема, у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р (I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31 березня 2021 року у справі №803/1541/16.

Крім того, наведений вище висновок правозастосування знайшов свій розвиток та був підтриманий у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №520/5695/23.

Постанову №119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин у частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Так, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови №393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» усунуто розбіжності між Законом №2262-XII та Порядком №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів зауважує, що умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності Постанови №119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.

При цьому, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №520/5695/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого визначальним у спірних правовідносинах є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19 червня 2025 року у справі №420/24894/23.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 № 2262-ХІІ на підставі наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 документів для призначення пенсії.

В свою чергу, Рішення №13782/03-16 від 12.11.2024 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 прийнято за результатами розгляду заяви та пакету документів для призначення пенсії за вислугу років, що направлені ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання вимог рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/15600/23.

Тобто спірними у справі є відносини, які виникли після набрання чинності Постановою №119.

Як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі, позивач зазначав, що звертався з заявою про призначення пенсії у 2019 році.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/15600/23 зазначено, що Позивач стверджував, що в 2019 році звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про призначення пенсії, але відповіді на своє звернення не отримав. У лютому 2022 року повторно подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву та необхідний пакет документів для призначення пенсії. Проте, доказів такого звернення позивач суду не надав.

Доказів звернення у лютому 2022 року із заявою про призначення пенсії до ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач не надав і в ході розгляду даної справи.

Так, до апеляційної скарги ОСОБА_1 надав лист ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.01.2022 року про повернення його документів, які він надав для призначення пенсії, а також лист УПФУ від 09.09.2019 року, про повернення документів, тобто позивач звертався з вимогою про призначення пенсії, ще у 2019 році.

Водночас, колегія суддів зазначає, що це факт не спростовує того, що позивач не оскаржував дій (бездіяльності) ІНФОРМАЦІЯ_4 та пенсійного органу, що мали місце у 2019,2022 роках.

При цьому, колегія суддів зазначає, що звільнившись у 2017 році, позивач вперше почав вчиняти будь-які дії лише у 2019 році. Тривалий період бездіяльності (майже два роки) та подальше зволікання із судовим захистом свідчать про свідому правову пасивність особи, а не протиправнійсть дій пенсійного органу вчинених при розгляді заяви позивача про призначення пенсії.

Дії позивача мають ознаки непослідовності: ініціювання спору через роки після звільнення вказує на те, що особа тривалий час не вважала свої права порушеними. Така поведінка суперечить принципу правової визначеності та свідчить про намір отримати преференції за минулі періоди, попри власну тривалу бездіяльність

Також, колегія суддів повторно звертає увагу, що як вже зазначалося предметом спору у даній справі є відмова пенсійного органу яка мала місце у 2024 році, тобто після набрання чинності Постановою №119, а тому у суб`єкта владних повноважень не було законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним не має.

Як вбачається із розрахунку вислуги років №1063 від 19.07.2019, здійсненого фінансово-економічним управлінням КСВ ЗСУ, вислуга років ОСОБА_1 включає: календарний строк служби 14 років 3 місяці 11 днів та періоди, які зараховуються на пільгових умовах (один місяць за три місяці, один місяць за два місяці). Загальна вислуга складає 27 років 9 місяців 22 дні. Кількість повних років на вислугу – 27.

Застосувавши до спірних правовідносин норми Закону № 2262 та Порядку № 393 з урахуванням висновків Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в постановах від 10 грудня 2024 року у справі № 520/5695/23 та від 14 листопада 2023 року у справі № 600/3836/22-а, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що часом виникнення спірних відносин є момент подання заяви та пакету документів для призначення пенсії за вислугу років, що направлені ІНФОРМАЦІЯ_1 на виконання вимог рішення Одеського окружного адміністративного суду №420/15600/23, а не час звільнення позивача зі служби (26.10. 2017 року).

До спірних правовідносин належить застосовувати ст. ст. 1-2, 12, 17, 17-1 Закону № 2262 та п. п. 1, 2, 2-1, 3 Порядку № 393 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 119), які пов`язують набуття права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 з наявністю певної вислуги років виключно в календарному обчисленні.

За вказаного правового регулювання, як особі, звільненій зі служби 26.10.2017 року, для набуття права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 ОСОБА_1 необхідно мати вислугу років в календарному обчисленні 23 роки і більше.

Суд встановив, що на день звільнення зі служби, тобто станом 14 квітня 2017 року, вислуга років позивача в календарному обчисленні склала 13 років 06 місяців 26 днів, чого недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262.

Той факт, що на день звільнення позивача зі служби Порядок № 393 діяв в редакції до внесення змін Постановою КМУ № 119, яка передбачала зарахування до вислуги років для призначення пенсії певних видів (періодів) служби на пільгових умовах, не спростовує висновку суду про відсутність у позивача станом на 2024 рік, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, права на пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів, враховуючи те, що календарної вислуги років у позивача недостатньо, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, дійшла висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із врахування наявної вислуги років у пільговому обчислені, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Отже, доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України

Повний текст постанови складено та підписано 24 березня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова