Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №420/8372/22 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8372/22

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Ступакової І. Г.

– Федусика А.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року про відмову у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 420/8372/22,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Вказаним рішенням визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, що полягає у невиданні наказів про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за кожен місяць служби.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області видати накази про виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за кожен місяць служби та направити такі накази Голові Служби судової охорони.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Одеській області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000 грн. за кожен місяць служби.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. за кожен місяць його служби.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року залишено без змін.

06.02.2026 року (вхід. від 09.02.2026 року) до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 420/8372/22 - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, а тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі № 420/8372/22. Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області подати до суду першої інстанції звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі № 420/8372/22 з доданням доказів виконання (копії наказів, підтвердження їх направлення, розрахунки, платіжні документи про виплату стягувачу, а також відомості щодо виконання додаткового рішення про 4000 грн витрат на правничу допомогу).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом зазначено, що саме тривала відсутність документально підтвердженого повного виконання рішення, попри наявність виконавчого провадження і була підставою звернення 06.02.2026 із заявою про встановлення судового контролю.

Також зазначено й про те, що боржник, подаючи заперечення, у яких, по суті, описано загальну бюджетну процедуру, черговість, необхідність погоджень та «потребу часу», посилаючись на специфіку фінансування та виконання, не надає суду тих доказів, які безпосередньо підтверджують виконання резолютивної частини судового рішення стосовно апелянта: наказів; підтвердження їх направлення Голові ССО; розрахунку нарахувань; підтвердження фактичної виплати саме ОСОБА_1 .

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. Оскільки наразі відсутні підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю як подання звіту про виконання рішення, останнє залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль, то суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви позивача відмовити.

Перевіривши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року №11-рп/2012).

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Так, згідно із частинами 1 та 2 статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1-3 статті 382-1 КАС України, суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Розгляд звіту про виконання судового рішення повинен бути здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ, в порядку письмового провадження.

Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03 березня 2025 року по справі 160/5259/20.

Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач, обґрунтовуючи свою заяву, подану у порядку статті 382 КАС України, протиправністю дій відповідача на виконання рішення суду від 30.09.2022 р. по справі № 420/8372/22, вказував, що станом на 06.02.2026 року відсутні підтверджені документами даного пакету відомості про повне фактичне виконання рішення суду (видання наказів, їх направлення Голові Служби судової охорони, нарахування і виплата додаткової винагороди 30000 грн за кожен місяць служби), а також про виконання додаткового судового рішення щодо стягнення 4000,00 грн витрат на правничу допомогу.

З додатків до заперечення відповідача на заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення вбачається, що відповідачем з метою виконання рішення по справі направлено лист Голові Служби судової охорони полковнику Служби судової охорони Павлу Малихіну «Щодо виділення додаткових кошторисних призначень на виконання рішення суду» з розрахунком вих.№46.07-263/ССО від 08.11.2023. Жодних інших дій не вчинялось.

Відповідно до наведеного, колегія суддів доходить висновку що відповідачем впродовж тривалого проміжку часу не виконується рішення суду та з його боку відсутні активні дії для забезпечення отримання фінансування.

Натомість суд, не надавши оцінку таким доводам, та не здійснив покладених на нього процесуальним законом повноважень щодо здійснення контролю за виконання рішення, пославшись на те, що адміністративним процесуальних законодавством регламентовано право суду застосувати інститут судового контролю.

Також не є обґрунтованими висновки суду, що позивач може вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, адже наявність такого права не позбавляє позивача права звертатися до суду в порядку статті 382 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, положеннями частини четвертої статті 382 КАС України в редакції Закону № 4094-IX передбачено, що відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ці дві законодавчо визначені процедури щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не пов`язані між собою та можуть бути застосовані на вибір позивача як окремо одна від одної, так і одночасно.

Враховуючи встановленні судом обставини, суд вважає за необхідне на виконання частини першої статті 382 КАС України зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення питання встановлення судового контролю та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви позивача.

Керуючись ст. 308, 312, 315,317, 321, 322, 325, 328, 329, 382 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Одеській області протягом одного м`ясця з дня отримання копії цієї постанови надати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року по справі № 420/8372/22.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 24 березня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: І. Г. Ступакова

Суддя: А.Г. Федусик