Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №420/12090/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12090/25

Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,

повний текст судового рішення

складено 13.10.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльності та дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

22 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до військової академії (м. Одеса), якому просив суд :

- визнати протиправною бездіяльність військової академії (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з серпня 2017 року по лютий 2018 року, із застосуванням базового місяця – січень 2008 року;

- зобов`язати військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з серпня 2017 року по лютий 2018 року, із застосуванням базового місяця – січень 2008 року, а саме 28196,65грн.;

- визнати протиправною бездіяльність військової академії (м.Одеса) щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2022 року;

- зобов`язати військову академію (м.Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а саме 200 321,31грн.;

- визнати протиправними дії військової академії (м.Одеса) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 01 січня 2020 року по 07 березня 2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року;

- зобов`язати військову академію (м.Одеса) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 посадовий оклад та оклад за військовим званням в період з 01 січня 2020 року по 07 березня 2022 року, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, а саме 20400грн;

- визнати протиправними дії військової академії (м.Одеса) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 інших складових грошового забезпечення, зокрема: виплати за вислугу років, НОПС, місячної премії, грошової допомоги на оздоровлення в період з 01 січня 2020 року по 07 березня 2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року;

- зобов`язати військову академію (м.Одеса) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 інші складові грошового забезпечення, зокрема: виплату за вислугу років, НОПС, місячної премії, грошової допомоги на оздоровлення в період з 01 січня 2020 року по 07 березня 2022 року, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, а саме 199 949,67грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що являється військовослужбовцем, який з 28 серпня 2017 року зарахований на навчання до військової академії (м. Одеса) наказом начальника академії від 20 липня 2017 року №351 «Про зарахування курсантів на навчання до Військової академії у 2017 році», призначений на посаду курсанта 1 курсу навчання факультету підготовки спеціалістів ракетно-артилерійського озброєння, наказом начальника академії (по особовому складу) від 20 липня 2017 року №40-РС, з 28 серпня 2017 року зарахований на всі види забезпечення за курсантськими нормами. Однак, під час проходження військової служби ОСОБА_1 недоотримав виплати, що передбачені чинним законодавством України, а саме індексацію грошового забезпечення, яка розраховується за базовим місяцем – січень 2008 року, індексацію – різницю, посадовий оклад та оклад за військовим званням та виплати під час виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що відповідно до вимог абз.9 п.5 Порядку №1078 та додатку 5 до порядку №1078 для визначення індексу споживчих цін, з метою проведення подальшої індексації позивачу, починаючи з січня 2016 здійснювалось обчислення індексації споживчих цін наростаючим підсумком. Вказане обчислення здійснювалось перевищення нарахованої суми індексації розміру підвищення доходів у грудні 2015 року. І оскільки нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року лютий 2018 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, відповідно не відновилася індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб в цьому періоді. Тому з урахуванням вказаного, нарахована індексація позивачу за період з лютого 2017 року по березень 2018 року, з березня 2018 року по грудень 2022 року відповідно до норм та правил, визначених Порядком №1078 становить 0,00 грн. щомісячно. Позивача зараховано до списків особового складу Військової академії (м. Одеса) у 2017 році, а отже, посилання позивача на те, що січень 2008 року є базовим, не відповідає фактичним обставинам справи.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльності та дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії– задоволений частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової академії (м. Одеса) у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з серпня 2017 року по лютий 2018 року, із застосуванням базового місяця – січень 2008 року.

Зобов`язано військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з серпня 2017 року по лютий 2018 року, із застосуванням базового місяця – січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених йому сум.

Визнано протиправними дії військової академії (м.Одеса) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 01 січня 2020 року по 07 березня 2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.

Зобов`язано військову академію (м.Одеса) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 посадовий оклад та оклад за військовим званням в період з 01 січня 2020 року по 07 березня 2022 року, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.

Визнано протиправними дії військової академії (м.Одеса) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 інших складових грошового забезпечення, зокрема: виплати за вислугу років, НОПС, місячної премії, грошової допомоги на оздоровлення в період з 01 січня 2020 року по 07 березня 2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.

Зобов`язано військову академію (м.Одеса) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 інші складові грошового забезпечення, зокрема: виплату за вислугу років, НОПС, місячної премії, грошової допомоги на оздоровлення в період з 01 січня 2020 року по 07 березня 2022 року, з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 420/12090/25 в частині відмови у задоволенні інших вимог за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльності та дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та ухвалення нового рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса), відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 у період з 28.08.2017 року по 04.03.2022 року навчався у військовій академії (м.Одеса), як курсант контрактної служби, 05.03.2022 року, як випускнику Вищого військового навчального закладу (а.с.39) присвоєно відповідне звання, виключено зі списків особового складу 07.03.2022 року.

Відповідно до: витягу з наказу начальника військової академії від 28.08.2017 року №183 військовослужбовця служби за контрактом солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта 1 курсу (а.с.40); витягу з наказу начальника військової академії від 07.03.2022 року №52 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу ЗСУ (а.с.41).

В матеріалах справи міститься: довідка щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 від 02.02.2025 року №6/65/199, а саме: з серпня 2017 року по жовтень 2018 року індексація грошового забезпечення не виплачувалася зовсім; з листопада 2018 року по березень 2022 року – виплачувалась поточна (а.с.42-44); лист військової академії від 20.03.2025 року, в якому вказано, що ОСОБА_1 у період з 28.08.2017 по 04.03.2022 року навчався у військові академії (м. Одеса), як курсант контрактної служби, 05.03.2022 року, як випускнику Вищого військового навчального закладу, присвоєно звання «лейтенант», виключено зі списків особового складу 07 березня 2022 року. Нарахування та виплата забезпечення військовослужбовцям здійснюється відповідно до: грошового Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами); Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (за змінами); Наказу Міністерства оборони України про бюджетну політику Міністерства оборони України на відповідний рік та інших нормативних документів. Розмір прожиткового мінімуму для розрахунку складових грошового забезпечення, визначений на підставі ПКМУ від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового 1 начальницького складу та деяких інших осіб» (зі змінами), складає 1762 грн. Щодо компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, повідомив, що компенсація виплачується лише у момент остаточного звільнення з військової служби у запас. ОСОБА_1 ; після закінчення навчання переведений до іншої військової частини для подальшого проходження служби, а не звільнений у запас (а.с.45); довідка щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 від 17.03.2025 року №6/65/415 (а.с.46-48).

Вважаючи протиправною невиплату йому індексації грошового забезпечення у повному обсязі за період з серпня 2017 року по лютий 2018 року, обчислення та виплати посадового окладу, окладу за військовим званням та інших складових грошового забезпечення, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Абзацом 1 частини четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з Преамбулою до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII (надалі Закон №1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст. 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Отже, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Водночас в силу вимог ст.ст.18, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року №2017-III індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Отже, індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок № 1078.

З 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивачки та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вона займала.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для правильного вирішення справи необхідно з`ясувати, чи має позивач право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 31.12.2024 (за виключенням 2023 року).

Так, Верховний Суд у згаданих вище постановах дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

З урахуванням наведеного, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Згідно з п. 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної станом на лютий березень 2018 року), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 28 серпня 2018 року по 07 березня 2022 року, зокрема за лютий-березень 2018 року (а.с.46), розмір грошового забезпечення (основні складові) складає:

Лютий 2018 року - 7542,24 грн.;

Березень 2018 року - 7 917,2 грн.

Тобто, грошовий дохід внаслідок підвищення посадових окладів збільшився на 374,96 грн.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 р. у справі №755/10947/17 під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що при визначенні розміру грошового забезпечення позивача за лютий-березень 2018 року судом не враховано грошову допомогу на оздоровлення, оскільки така виплата не є постійною і не має систематичного характеру.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. – 374,96 грн. = 4 088,19 грн. (де 4463,15 грн. це сума можливої індексації, а 4 088,19 грн. - розмір підвищення доходу позивача).

На підставі викладеного, вирішуючи цей спір, суд вважає, що позивач має право на отримання суми індексації-різниці у розмірі 4088,19 грн., починаючи з 01.03.2018 року до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців або до дати звільнення його зі служби.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 07.03.2022 року у фіксованому розмірі підлягають задоволенню.

Отже, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає доцільним: визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м.Одеса) щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2022 року; зобов`язати Військову академію (м.Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року в загальному розмірі 200 321,31 грн.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі наведеного у сукупності, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, при цьому висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову, а в іншій частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року – скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльності та дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В цій частині прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльності та дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Військової академії (м.Одеса) щодо неврахування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 07 березня 2022 року.

Зобов`язати Військову академію (м.Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року в загальному розмірі 200 321,31 грн.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко