Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №420/29690/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/29690/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

20/09/2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південного міжрегіонального Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (надалі - ПМГУ), третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування наказу від 30.05.2024 №27-ОД про звільнення його з державної служби відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу»; поновлення його на посаді заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» Управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з 23.08.2024; зобов`язання запропонувати йому іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей та, у разі погодження, перевести на відповідну посаду; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.08.2024 до дня фактичного поновлення на роботі (посаді).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем незаконно звільнено ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, оскільки в попереджені про наступне звільнення із займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст.83 та п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (у зв`язку із скороченням чисельності або штату державних службовців) йому протиправно не було запропоновано всі вакантні посади державної служби станом на 22.07.2024.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 позов задоволений частково; визнано протиправним та скасовано наказ Південного міжрегіонального Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 22.08.2024 №191-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з 24.08.2024; зобов`язано Південне міжрегіональне Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні запропонувати позивачу іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей та, у разі погодження, перевести ОСОБА_1 на відповідну посаду; стягнуто з Південного міжрегіонального Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.08.2024 року по 13.10.2025 року у розмірі 278435,36грн.

Не погоджуючись з вказаними судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом першої інстанції при вирішені справи вимог законодавства, неповне з`ясування обставин справи, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає про внутрішню суперечність рішення суду першої інстанції, зловживання позивачем правом на процесуальний захист. Крім того, в зв`язку з працевлаштуванням позивача та отриманням заробітної плати, суд незаконно поклав на державний орган обов`язок здійснити подвійну оплату праці одній і тій самій особі за один і той самий час, що є безпосереднім порушенням принципу раціонального використання бюджетних коштів і суперечить положенням Бюджетного кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ПМГУ від 23.11.2021 №839-к ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні за переведенням. /т.1 а.с.227/

06.03.2024 Головою Держпродспоживслужби була затверджена нова структура Південного МГУ на кордоні, введена в дію наказом ПМГУ від 15.03.2024р. №20-ОД, відповідно до якої до складу Управління державного контролю на кордоні ПМГУ входить НОМЕР_1 відділів прикордонного інспекційного контролю: відділ прикордонного інспекційного контролю «Аккерман»; відділ прикордонного інспекційного контролю «Дунай»; відділ прикордонного інспекційного контролю «Південний»; відділ прикордонного інспекційного контролю «Центральний»; відділ прикордонного інспекційного контролю «Чорноморська»; відділ прикордонного інспекційного контролю «Подільск»; відділ прикордонного інспекційного контролю «Миколаїв»; відділ прикордонного інспекційного контролю «Херсон»; відділ прикордонного інспекційного контролю «Черкаси»; відділ прикордонного інспекційного контролю «Кропивницький». /т.1 а.с.213-216/

22.05.2024 Головою Держпродспоживслужби затверджений штатний розпис ПМГУ на 2024 рік, введений в дію наказом Південного МГУ на кордоні від 27.05.2024 №26-ОД, яким посада заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні не передбачена. /т.1 а.с.210-212/

17.06.2024, відповідно до вимог ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу», вручено ОСОБА_1 попередження від 05.06.2024 про наступне звільнення з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ та запропоновані вільні вакантні посади: начальника відділу правового забезпечення, начальника відділу господарського забезпечення, головного спеціаліста відділу правового забезпечення, головного спеціаліста відділу господарського забезпечення, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення, головного спеціаліста відділу роботи з персоналом, головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Подільськ» управління державного контролю на кордоні. У цьому попередженні також зазначено, що у разі згоди на зайняття однієї з запропонованих посад, зазначених у переліку, позивачу необхідно подати відповідну заяву. Попередження містить інформацію про погодження позивача на посаду начальника відділу правового забезпечення. /т.1 а.с.69/

17.06.2024 ОСОБА_1 подав до ПМГУ заяву про переведення його з 18.06.2024 на посаду начальника відділу правового забезпечення ПМГУ. /т.1 а.с.70/

Листом ПМГУ від 25.06.2024 №Вих-1417/06.2/23-24 направлено запит до Національного агентства України з питань державної служби щодо надання роз`яснення.

Листом Південно-Східного міжрегіонального управління Національного агентства України з питань державної служби від 10.07.2024 №355/17-4/24 повідомило, що посада керівника структурного підрозділу (відділу) територіального органу центрального органу виконавчої влади належить до підкатегорії «Б1» посад державної служби категорії «Б», що є вищою посадою державної служби по відношенню до посади заступника керівника структурного підрозділу (відділу) у складі управління цього територіального органу центрального органу виконавчої влади, що належить до підкатегорії «Б3» посад державної служби категорії «Б». Таким чином, заступник начальника відділу у складі управління міжрегіонального головного управління (територіального органу) центрального органу виконавчої влади не може бути переведений відповідно до п.1 ч.1 ст.41 Закону України «Про державну службу» на посаду начальника відділу цього ж міжрегіонального головного управління (територіального органу), так як посади не є рівнозначними. /т.1 а.с.222-223/

22.07.2024, відповідно до вимог ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу», повторно вручено ОСОБА_1 попередження про наступне звільнення, яким запропонована йому одна вакантна посада головного спеціаліста відділу господарського забезпечення (посада категорії В). /т.1 а.с.86/

Наказом ПМГУ від 22.08.2024 №191-к, відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу) та наказів ПМГУ від 27.05.2024 №26-ОД, від 30.05.2024 №28-ОД, звільнено 23.08.2024 ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ. /т.1 а.с.114-115/

Не погоджуючись з наказом про звільнення з державної служби відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи судова колегія приходить до наступних висновків.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (надалі - Закон №889-VIII).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

Згідно із ч.1 ст.87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Відповідно до ч.3 ст.87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі п.п.1 та 1-1 ч.1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі п.1 ч.1 цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі п.1 ч.1 цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб`єкта призначення або керівника державної служби покладено обов`язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.

Аналогічний висновок щодо застосування ч.3 ст.87 Закону №889-VIII сформований Верховним Судом, у постановах від 11.05.2023 у справі №380/9574/21, від 12.10.2023 у справі №380/10238/21, від 02.11.2023 у справі №380/9055/22 та від 31.03.2025 у справі №360/48/23.

17.06.2024, відповідно до вимог ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу», вручено ОСОБА_1 попередження від 05.06.2024 про наступне звільнення з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ та запропоновані вільні вакантні посади: начальника відділу правового забезпечення, начальника відділу господарського забезпечення, головного спеціаліста відділу правового забезпечення, головного спеціаліста відділу господарського забезпечення, головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення, головного спеціаліста відділу роботи з персоналом, головного спеціаліста відділу прикордонного інспекційного контролю «Подільськ» управління державного контролю на кордоні. У цьому попередженні також зазначено, що у разі згоди на зайняття однієї з запропонованих посад, зазначених у переліку, позивачу необхідно подати відповідну заяву. Попередження містить інформацію про погодження позивача на посаду начальника відділу правового забезпечення. /т.1 а.с.69/

17.06.2024 ОСОБА_1 подав до ПМГУ заяву про переведення його з 18.06.2024 на посаду начальника відділу правового забезпечення ПМГУ. /т.1 а.с.70/

Оскільки посада начальника відділу правового забезпечення ПМГУ виявилась вищої підкатегорії посад державної служби (нерівнозначна посада, посада підкатегорії Б1 категорії Б посад державної служби), 22.07.2024, відповідно до вимог ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу», повторно вручено ОСОБА_1 попередження про наступне звільнення, яким запропонована йому вакантна посада головного спеціаліста відділу господарського забезпечення (посада категорії В). /т.1 а.с.86/

Колегія суддів звертає увагу, що в рамках спірних правовідносин у відповідача наявний обов`язок щодо здійснення пропозиції вакантних інших рівнозначних посад державної служби або, як виняток, нижчих посад державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

Згідно із п.6 ч.1 ст.2 Закону № 889-VІІІ рівнозначна посада — це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону № 889-VІІІ посади державної служби в державних органах поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішення, ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців.

Аналіз положень ч.3 ст.87 Закону №889-VIII у системному зв`язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема ст.22) треба розуміти так, що в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення державного службовця у значенні п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII, суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення з посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.

Водночас приписи ч.5 ст.22 Закону №889-VIII дозволяють здійснити цю процедуру без обов`язкового проведення конкурсу.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2025 у справі № 360/48/23 звернув увагу на те, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на роботодавця з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі упродовж всього цього періоду.

Отже, обов`язок з працевлаштування працівника, який покладається на роботодавця з моменту попередження про вивільнення і триває до дня звільнення, реалізується через надання всіх вакантних посад, які з`явилися в установі протягом цього періоду, а також тих, що існували на день звільнення. Зміст ч.3 ст.87 Закону №889-VIII передбачає, що роботодавець вважається таким, що виконав свій обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі можливі варіанти переведення, що відповідають його професійній кваліфікації.

Верховний Суд направляючи дану справу на новий розгляд зазначив, що суди попередніх інстанцій не з`ясовували наявність вакантних посад (як виняток, усіх нижчих посад державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей позивача) у відповідача на час попередження позивача про наступне звільнення, чи змінювалися вакантні посади (у разі наявності) протягом усього періоду (з моменту попередження про звільнення до фактичного звільнення) та чи пропонувалися на момент звільнення позивачу усі вакантні посади (інша робота), які з`явилися протягом цього періоду. Без з`ясування й перевірки вказаних обставин і доводів неможливо підтвердити чи спростувати факт виконання відповідачем вимог обов`язку, передбаченого ч.3 ст.87 Закону №889-VIII щодо пропонування працівнику всіх вакантних посад, які працівник може обіймати відповідно до свої кваліфікації, неможливо установити законність та дотримання відповідачем процедури звільнення позивача.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 витребувано у ПМГУ інформацію з її документальним підтвердженням (штатні розписи, накази, розпорядження, повідомлення тощо) щодо наявності вакантних посад (як виняток, усіх нижчих посад державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей позивача) у відповідача на час попередження позивача про наступне звільнення; чи змінювалися вакантні посади (у разі наявності) протягом усього періоду (з моменту попередження про звільнення до фактичного звільнення); чи пропонувалися на момент звільнення позивачу усі вакантні посади (інша робота), які з`явилися протягом цього періоду.

На виконання вищезазначеної ухвали суду, відповідачем надано інформаційну довідку, згідно якої з урахуванням професійної підготовки та професійних компетентностей на час попередження ОСОБА_1 про наступне звільнення у ПМГУ були наявні дві наступні вакантні посади В1: головний спеціаліст відділу господарського забезпечення - 1 посада; головний спеціаліст відділу роботи з персоналом - 1 посада.

З моменту попередження ОСОБА_1 про звільнення, а саме з 22.07.2024 по 23.08.2024, змінились (залишились вакантними) наступні посади відповідної підкатегорії В1 посад державної служби: головний спеціаліст відділу роботи з персоналом- 1 посада; головний спеціаліст відділу господарського забезпечення - 1 посада». /т.3 а.с.92/

Отже, на момент попередження про звільнення та перед звільненням позивачу не запропоновано усі наявні вакантні посади, на які можна було б його перевести, а тому відповідачем не виконано свого обов`язку, оскільки працівникові не були запропоновані всі можливі варіанти переведення, що відповідають його професійній кваліфікації, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу ПМГУ від 22.08.2024 №191-к.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (надалі - Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п.5 Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Разом з тим, пунктом 4 Порядку №100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Згідно довідки ПМГУ від 18.10.2024 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці (червень, липень 2024 року) становить 20224,19грн. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становить 940,66грн. /т.1 а.с.162/

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня наступного після звільнення (24.08.2024) та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника (13.10.2025), що становить 296 робочих дня.

Отже, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 278435,36грн. (940,66 х 296), з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Вирішуючи питання неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень ст.235 КЗпП України (чи треба зменшувати суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму іншого доходу, зокрема, суму вихідної допомоги, допомоги по безробіттю) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 наголосила, що за змістом ч.2 ст.235 КЗпП України при поновленні на роботі виплата працівнику середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, а законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Отже, посилання апелянта на те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає зменшенню на суму доходу, отриманого позивачем за новим місцем роботи, ґрунтується на неправильному застосуванні ст.235 КЗпП України.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Південне міжрегіональне Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв