Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №420/26361/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26361/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 року у справі №420/26361/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ПЛАСТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

У С Т А Н О В И В:

04 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ПЛАСТ» (далі – позивач, Товариство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000210/2 від 29.04.2025 року, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000353.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що визначення відповідачем митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, за резервним методом відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу, а не за основним (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються), як здійснено Товариством, суперечить вимогам Митного кодексу України.

Як стверджував позивач, декларантом надано до митного органу всі необхідні документи для ідентифікації товару, що ввозився, та в підтвердження заявленої ним митної вартості останнього. За таких обставин, на переконання Товариства, оскаржувані рішення митного органу є протиправними та підлягають скасуванню.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 02 жовтня 2025 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ПЛАСТ» задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000210/2 від 29.04.2025 року, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000353.

Приймаючи означене судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем подано належні та допустимі докази в підтвердження правильності обраного методу визначення митної вартості товару та числових значень останньої, та як наслідок, відсутність у митного органу підстав для застосування при митному оформленні імпортованого Товариством товару іншого (резервного) методу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеською митницею (далі – скаржник, митний орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки документів, які надані Товариством до митного органу разом з митною декларацією, відповідачем правомірно скориговано митну вартість товарів за резервним методом у зв`язку із не підтвердженням позивачем правильності визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зокрема, її транспортної складової (документів про вартість перевезення).

У відзиві на апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ПЛАСТ» спростовує доводи апеляційної скарги митного органу, вказуючи на законність ухваленого рішення суду та просить його залишити без змін.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції та з`ясовано судовою колегією, 06.11.2024 року між ТОВ «ОМЕГА ПЛАСТ» (далі - покупець) та компанією «LINYI SHENGDE PLASTIC CO., LTD» (далі - продавець) укладено контракт №1 ОМ-06/11. (а.с.16-18)

Відповідно до умов підпункту 1.1. пункту 1 вказаного контракту продавець зобов`язується поставити товар згідно до Додатка до контракту у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим контрактом.

Ціна на товар по контракту встановлюється в доларах США, на умовах базису постачання: FOB – Циндао, порт Китай при доставці товару транспортом за рахунок продавця, або узгоджується у Додатках, які є невід`ємною частиною даного контракту. У ціну товару включені його вартість, а також вартість упаковки і маркування. (п.2.1)

Для проведення митного оформлення товару, поставленого на виконання умов контракту №1 ОМ-06/11 від 06.11.2024 року, декларантом подано до Одеської митниці митну декларацію.

Згідно до відомостей графи 42, 43 митної декларації декларантом зазначено метод визначення митної вартості « 1 - основний» – за ціною договору у розмірі 22227,53 доларів США. Умови поставки (графа 20 митної декларації) – FOB CN QINGDAO.

При поданні митної декларації декларантом надано митному органу наступні документи:

1) зовнішньоекономічний договір №1 OM-06/11 від 06 листопада 2024 року;

2) інвойс №SDUA24-01 від 17.12.2024 року;

3) платіжна інструкція в іноземній валюті № 164 від 15.11.2024 року;

4) платіжна інструкція в іноземній валюті № 179 від 20.12.2024 року;

5) CMR № 456735 від 22.04.2024 року;

6) пакувальний лист (Packing-List) від 17.12.2024 року;

7) довідка про транспортні витрати №456735 від 22.04.2025 року;

8) Копія митної декларації країни відправлення.

Додатково на підтвердження заявленої митної вартості до митного органу надано: рахунок-фактуру №LS-4637958 від 11.04.2025 року, платіжну інструкцію №564 від 22.04.2025 року, рахунок-фактуру № LS-4639887 від 22.04.2025 року, платіжну інструкцію №571 від 25.04.2025 року, платіжну інструкцію №601 від 02.05.2025 року.

За наслідками дослідження документів, які подані декларантом для здійснення митного оформлення товару, Одеською митницею повідомлено декларанта про те, що подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей в підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.

У зв`язку із зазначеним, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, декларанта зобов`язано надати (за наявності) додаткові документи. Додатково повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

На повідомлення митного органу декларантом надіслано лист, у якому Товариством вказано про те, що додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів надано не буде.

29.04.2025 року Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000210/2. (а.с.12)

У вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено про те, що надані декларантом додаткові документи не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, і не спростовують вимогу митного органу щодо їх запиту.

Так, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено обставини прийняття спірного рішення, а саме:

1) Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року №984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюються належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

2) Згідно до умов п .7.1. зовнішньоекономічного контракту від 06.11.2024 року № 1 ОМ-06/11 продавець зобов`язаний передати з товаром покупцю копію митної декларації країни відправника, однак, до митного оформлення такий документ не надавався.

У відповідності із означеним вище рішенням, митну вартість товару, що імпортується, скориговано та визначено відповідачем із застосуванням резервного методу згідно до наявної у митному органі інформації.

Як слідує зі змісту рішення про коригування митної вартості товару, враховуючи вимоги статті 64 Митного кодексу України, відповідачем використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей товарів:

товар № 1 – 2,92 дол. США/кг (МД від 14.04.2025 року №UA500020/2025/2548), ніж заявлено декларантом 2,37 дол. США/кг.

Згідно із пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України:

митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, судова колегія зауважує, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, яка вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом у розмірі 22227,53 доларів США.

Апеляційним судом установлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивачем митної вартості імпортованого в Україну товару поставлено під сумнів правильність визначення його митної вартості.

Так, в обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення митний орган посилається на те, що позивачем не підтверджено правильність визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору (контракту), зокрема, її транспортної складової (документів про вартість перевезення).

Надаючи оцінку доводам митного органу щодо не надання декларантом документів на підтвердження понесених транспортних витрат, суд апеляційної інстанції вказує про таке.

Так, згідно із частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є:

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, як і не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи.

Разом з тим, відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Як установлено апеляційним судом, поставка товару за контрактом №1 ОМ-06/11 від 06.11.2024 року здійснювалась на умовах FOB CN QINGDAO (Китай, порт Циндао)

Згідно із Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс – 2010 умови постачання «FOB» передбачають, зокрема, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження та сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження.

Отже, витрати на транспортування товарів, які поставляються на умовах «FOB», до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включені у ціну товару, оскільки ці витрати покладаються на покупця.

Враховуючи умови поставки «FОВ», витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (п.5 ч.10 ст.58 Митного кодексу України).

З матеріалів справи слідує, що під час митного оформлення товарів в підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на транспортування, Товариством надано, зокрема, довідку про транспортні витрати №456735 від 22.04.2025 року.

Окрім довідки про транспортні витрати №456735 від 22.04.2025 року до митного органу надано рахунок-фактуру №LS-4637958 від 11.04.2025 року та рахунок-фактуру № LS-4639887 від 22.04.2025 року.

Зі змісту рахунків-фактур №LS-4637958 від 11.04.2025 року та № LS-4639887 від 22.04.2025 року слідує, що експедитором (ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ») визначені витрати на транспортно-експедиційні послуги, а саме:

- морське перевезення вантажу за межами державного кордону України складає 128433 грн.;

- транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України становить 49648 грн. 55 коп.;

- міжнародне автоперевезення за межами державного кордону України визначено у розмірі 67080 грн.

Загальна сума витрат на транспортно-експедиційні послуги складає 245161 грн. 55 коп.

Оплата задекларованої позивачем вартості транспортних послуг підтверджується платіжними інструкціями №564 від 22.04.2025 року, №571 від 25.04.2025 року та №601 від 02.05.2025 року з посиланнями на рахунки-фактури №LS-4637958 від 11.04.2025 року та від № LS-4639887 від 22.04.2025 року. (а.с.24-27)

В поданих документах наявні відомості про вартість транспортних витрат за доставку товару, які залишено поза увагою митним органом, як і не спростовано останнім можливості врахування наведеної в них інформації для підтвердження транспортної складової митної вартості.

Отже, судова колегія вказує, що наявні в матеріалах справи документи містять достатньо інформації, яка дозволяє ідентифікувати приналежність цих документів до оспорюваної поставки товарів.

Згідно із пунктом 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України до переліку витрат, які мають включатися до митної вартості товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, входять витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Враховуючи приписи пункту 5 частини 10 статті 58, пункту 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості оцінюваних товарів включаються транспортні витрати понесені до перетину кордону України, а саме у розмірі 245161 грн. 55 коп.

Як установлено апеляційним судом, під час митного оформлення імпортованого приватним Товариством товару, декларантом визначено митну вартість товару за ціною договору (контракту) у розмірі 22227,53 доларів США, та її транспортної складової у загальному розмірі 245161 грн. 55 коп.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, сумніви митного органу щодо не підтвердження Товариством числового значення транспортних витрат є безпідставними.

Більше того, безпідставними є доводи скаржника про те, що під час митного оформлення товару декларантом не надано до митного органу експортну декларацію країни відправлення, оскільки відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України надання такого документу не є обов`язковим.

У зв`язку з чим, вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості з даної підстави є необґрунтованим.

Разом з цим, під час розгляду даної справи митний орган не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах недоліків, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за цей товар.

Відтак, колегія суддів вказує, що жодна із вказаних вище підстав для коригування митної вартості товарів не відповідає випадкам, визначеним у частині шостій статті 54 МК України, які надають митному органу право здійснити коригування митної вартості товарів.

З урахуванням викладеного у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що правильність визначення Товариством митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не спростовані відповідачем.

Що ж стосується посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, то з цього приводу необхідно зазначити таке.

Так, використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи безпосередньо передбачено, зокрема, Главою 52 Митного кодексу України та «Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю» (затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 року за №1021/27466).

Дійсно, наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості.

Разом з цим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного або ідентичного товару, не може розцінюватись як заниження Товариством митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Згідно до вимог п.2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів» (затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року), посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. 59, 60, 64 Митного кодексу України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

За результатами дослідження спірного рішення судовою колегією з`ясовано, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів , а саме в графі 33 «Обставини прийняття рішення», Одеською митницею не зазначено обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованого митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо здійснених коригувань.

Також відповідачем не зазначено про те, митна вартість якого товару бралася за основу, фактурну вартість, країну та час імпорту в Україну, виробника, маршрут транспортування та інші комерційні умови поставки.

За таких обставин, оскаржуване рішення митного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Товариством надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Доводи ж апеляційної скарги митного органу зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом попередньої інстанції. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена, що, в свою чергу, також унеможливлює задоволення апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 року у справі №420/26361/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА ПЛАСТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо коригування митної вартості, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька