Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №420/3720/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3720/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

11.04.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Казанчук Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2024 рік, виходячи з грошового станом на день виключення зі списків особового складу 06.11.2024;

зобов`язати військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2024 рік, виходячи з грошового станом на день виключення зі списків особового складу 06.11.2024 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є учасницею бойових дій, у період з серпня 2021 по листопад 2024 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Під час виключення зі списків особового складу із позивачкою не проведений повний розрахунок, а саме компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Законами України «Про відпустки», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 06.11.2024.

Зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2024 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу 06.11.2024

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Проаналізувавши положення Законів України «Про відпустки», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд першої інстанції виходив з того, що у рік звільнення військовослужбовця зі служби у разі невикористання ним щорічної основної або додаткової відпустки виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Норми цих Законів не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

В апеляційній скарзі військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції надано неналежну правову оцінку нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та помилково не враховано, що відповідно до статті 10-1 Закону №2011-ХІ не передбачається право військовослужбовця на отримання під час дії воєнного стану додаткової відпустки, передбаченої учасникам бойових дій. Поряд з цим, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку виплачується при звільненні з військової служби, а не при переведенні до іншої військової частини. Натомість, у спірному випадку позивачка виключена зі списків частини у зв`язку з переведенням до іншої частини, тобто направлена для подальшого проходження військової служби за новим місцем служби, що не є тотожним звільненню військовослужбовця з військової служби.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 згідно посвідчення Серії НОМЕР_2 від 21.06.2017 року є учасницею бойових дій, у період з серпня 2021 по листопад 2024 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2024 року №314 та особливим характером проходженням служби в Міністерстві оборони України, ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, у зв`язку з переміщенням до нового місця служби.

Під час виключення зі списків особового складу позивачці не проведено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2021 по 2024 рік.

Відповідач, не заперечуючи право позивача на компенсацію цих видів відпусток у разі їх невикористання, одночасно вказує на відсутність правових підстав для її виплати при звільненні позивача із займаної посади для подальшого проходження військової служби у Службі безпеки України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 року №504/96-ВР установлюються, зокрема, такі види відпусток: щорічні відпустки, у тому числі основна відпустка; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

За правилами частин 1, 10 статті 6 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 року №504/96-ВР щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Положення цієї статті щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою цієї статті.

Згідно із статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» від 05.11.1996 року №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Слід враховувати, що відповідно до частин 1, 2 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (в редакції, яка діяла у період спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року.

За правилами абзаців 1, 3 частини 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача з посади та виключення зі списків особового складу) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до частин 17, 18, 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (в редакції, яка діяла у період спірних правовідносин) в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами першим, шостим та дванадцятим цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом першим цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Частина щорічної основної відпустки може бути надана один раз протягом календарного року за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Аналіз наведених правових норм показав, що невикористані військовослужбовцем щорічна основна або додаткова відпустка підлягають компенсації в грошовому еквіваленті у рік звільнення військовослужбовця зі служби. Також, припинення надання військовослужбовцю інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски, в особливий період з моменту оголошення мобілізації, не припиняє право військовослужбовця на виплату компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку військовослужбовець набув за період проходження ним військової служби.

В контексті спірних правовідносин слід також враховувати, що відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18.

Варто зауважити, що на момент видання наказу про виключення позивачки зі списків особового складу в Україні діяв та діє воєнний стан, у зв`язку з чим звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється лише на підставах, зазначених у пункті 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII.

Натомість, у справі, що розглядається, у позивачки відсутні підстави для звільнення відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, що, насамперед, свідчить про цілком обґрунтоване направлення позивачки для подальшого проходження військової служби за новим місцем.

Враховуючи, що у період з 2021 по 2024 роки позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , тому саме відповідач на день виключення позивачки з особового складу мав нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні основної та додаткової відпусток.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2025 року №420/14817/23.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

Г.П. Казанчук