Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата: 22 березня 2026 р.
Справа: №400/3582/25
Суддя: Димерлій О.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3582/25
Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.,
повний текст судового рішення
складено 19.06.2025, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача – Димерлія О.О.,
суддів – Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №400/3582/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних
У С Т А Н О В И В:
11.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Державної екологічної інспекції України інфляційні втрати на суму 23115 грн. 61 коп. та три відсотки річних в сумі 5848 грн. 88 коп. за несвоєчасне виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №400/13880/24.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що через несвоєчасне виконання рішення у справі 400/13880/24 Державна екологічна інспекція України має сплатити інфляційні втрати та три відсотки річних.
Відповідач – Державна екологічна інспекція України з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи, що ОСОБА_1 виплачено середній заробіток за час затримки виконання рішення суду на підставі рішень суду, а тому такі виплати є разовими та відповідно не є об`єктом компенсації в розумінні законодавчих приписів. Як зауважує відповідач, виконання рішень судів здійснюється відповідно до чинного законодавства в порядку черги.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №400/3582/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 три відсотки річних в сумі 2451грн. 51коп. за несвоєчасне виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 400/13880/24.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат відмовлено.
Приймаючи вищеозначене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що через несвоєчасне виконання рішення у справі №400/13880/24 Державна екологічна інспекція України має сплатити ОСОБА_1 три відсотки річних.
Не погодившись із рішенням окружного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог Державною екологічною інспекцією України подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправльне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позових вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Державна екологічна інспекція України вказує, що статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за прострочення грошового зобов`язання, яке виникло в цивільних правовідносинах. Натомість, заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок несвоєчасної виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, тобто у правовідносинах публічної служби, які відносяться до адміністративних правовідносин. Як стверджує Державна екологічна інспекція України, між позивачем і відповідачем немає цивільно-правові відносин, а отже, відсутні цивільно-правові правопорушення з боку відповідача, які мали б складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинили збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними. Тобто, Державна екологічна інспекція України не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, і норми зазначеної статті не застосовуються до спірних правовідносин. Чинним адміністративним законодавством (законодавством з питань проходження публічної служби) передбачені інші спеціальні види відповідальності за несвоєчасну виплату грошового забезпечення.
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини.
Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що до звільнення ОСОБА_1 працював на посаді начальника Держекоінспекції України у Миколаївській області – головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області.
Наказом Держекоінспекція України від 20.07.2021 №94-тр/р ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Держекоінспекції України у Миколаївській області – головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області.
Не погодившись із таким індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень позивачем оскаржено його до суду.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 по справі №400/6412/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 скасовано.
Ухвалено у справі нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції України від 20.07.2021 № 94-тр/р про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції України у Миколаївській області – головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Миколаївській області від 20.07.2021 №76-0 «Про оголошення наказу Державної екологічної інспекції України від 20.07.2021року 94-тр/р «Про звільнення ОСОБА_1 »».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області – головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Миколаївської області з 20.07.2021.
Присуджено до стягнення з Державної екологічної інспекції у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21.07.2021 по 07.07.2022 в сумі 105 204 грн. 36 коп. з відрахуванням до бюджету обов`язкових платежів.
У зв`язку з несвоєчасним виконанням постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 по справі №400/6412/21 щодо поновлення позивача на посаді начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №400/13880/23 позов ОСОБА_1 задоволено.
Присуджено до стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02.08.2023 по 10.11.2023 в сумі 167 802грн. 91 коп.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2024 по справі №400/13880/23 апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 –без змін.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №400/13880/23 набрало законної сили.
Уважаючи, що через несвоєчасне виконання рішення у справі №400/13880/23 Державна екологічна інспекція України має сплатити інфляційні втрати та три відсотки річних ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" , та особливості їх виконання установлено Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
За приписами частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 статті Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі №686/7081/21, відступаючи від висновку щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у правовідносинах, що виникли у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення про стягнення моральної шкоди, сформульованого у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №826/17656/16, зазначила, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 Цивільного кодексу України та частина перша статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що особа, на користь якої ухвалено судове рішення про відшкодування державою моральної шкоди, має право на нарахування та виплату компенсації за несвоєчасне виконання судового рішення (понад три місяці) відповідно до статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Тобто, на спірні правовідносини поширюються гарантії держави щодо виконання судових рішень відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Як установлено судом першої інстанції та не спростовано скаржником, за рішенням суду по справі № 400/13880/23 на користь позивача стягнуто 167802грн. 91коп. Заяву позивачем до казначейства подано 01.07.2023. Рішення суду виконано 28.03.2025. Отже, за період невиконання рішення суду з 01.10.2024 (01.07.2024 + 3 місяці) по 27.03.2025 необхідно нарахувати 3% річних, що складає 2451грн. 51коп.
З урахуванням наведеного окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про наявність у Державної екологічної інспекції України обов`язку нараховувати і виплатити на користь ОСОБА_1 трьох відсотків річних через несвоєчасне виконання рішення у справі №400/13880/23.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №335/8654/20, від 19.12.2023 у справі №380/8020/22, від 24.10.2024 у справі № 160/18159/21, правовідносини в яких є подібними, та які (висновки) враховуються під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ст.625 Цивільного кодексу України, адже вирішуючи даний спір окружним адміністративним судом враховано приписи Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а не ст.625 Цивільного кодексу України.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі №400/3582/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стянення інфляційних втрат позивачем не оскаржується, а тому таким обставинам суд апеляційної інстанції оцінки не надає.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 року у справі №400/3582/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua