Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №484/7153/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 484/7153/25

Перша інстанція: суддя Коваленко Н.А.,

повний текст судового рішення

складено 15.01.2026

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.01.2026 у справі №484/7153/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 08.09.2025 №1343

У С Т А Н О В И В:

24.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області із позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення від 08.09.2025 №1343.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує про те, що 03.09.2025 о 09 год. 00 хв. його зупинили біля продуктового магазину по АДРЕСА_1 , після незаконної перевірки документів, проти волі ОСОБА_1 працівники поліції доставили позивача в ІНФОРМАЦІЯ_2 , де силоміць утримували декілька годин, позбавивши можливості повідомити про своє місце перебування. Також, в ултимативній формі пропонували підписати якісь документи. Будь-якого протоколу про адміністративне правопорушення при складено не було, права ніхто не роз`яснював. Про те, що відносно ОСОБА_1 буде розглядатися постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не повідомили. Як зазначає позивач, на нього було здійснено психологічний тиск та порушено передбачене ст. 271 КУпАП право мати захисника. На думку ОСОБА_1 , оскаржуваний індивідуальний акт суб`єктом владних повноважень прийнято протиправно, адже в спірних правовідносинах в його діях не має складу адміністративного правопорушення, як і доказів вини.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного РТЦК та СП, не виконав правила військового обліку, встановлені законодавством, та порушив вимоги п.3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що є порушенням ч.3 ст.210-1 КУпАП. Зібраними доказами підтверджується вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.3 ст.210-1 КУпАП. Як стверджує відповідач, протокол про адміністративне правопорушення складено в присутності позивача, при свідках, і з роз`ясненням ОСОБА_1 прав, які передбачено ст.63 Конституції України.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.01.2026 у справі №484/7153/25 у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, адже ОСОБА_1 не пройшов медичного огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виконав правила військового обліку, встановлені законодавством.

Не погодившись із вищеозначеним рішенням міськрайонного суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вручення ОСОБА_1 повістки і направлення на проходження військово-лікарської комісії, факт відмови від його виконання або факт умисного ухилення. Також, позивач зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення складено без його участі, без отримання пояснень та без належного повідомлення. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно переклав обов`язок доказування відсутності правопорушення на позивача. У відзиві відповідач вказав неправильний РНОКПП позивача, а також вказує про свідків, які ОСОБА_2 не відомі та не брали участі в справі.

Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом ІНФОРМАЦІЯ_4 до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 15.01.2026 у справі №484/7153/25 та вважає їх обґрунтованими. Натомість, на думку суб`єкта владних повноважень, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини справи.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що 03.09.2025 о 09год 30хв. під час дії особливого періоду здійснюючи заходи мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_3 співробітниками поліції доставлено громадянина ОСОБА_1 .

Під час звірки облікових даних виявлено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно рішення ВЛК чи відповідного ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виконував правил військового обліку встановлені законодавством та порушив вимоги п.3 чю1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

У зв`язку з чим, уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно ОСОБА_1 складено протокол від 03.09.2025 №933 про адміністративне правопорушення.

За наслідком розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 08.09.2025 прийнято постанову №1343 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Означеним індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 17000грн.

Не погодившись із такою постановою по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08.09.2025 №1343 позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із частинами 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Системний аналіз вищенаведених законодавчих приписів свідчить про те, що законодавець за певних умов на військовозобов`язаних покладає обов`язок уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 25.02.2022 Президентом України видано Указ «Про загальну мобілізацію» №69/2022, яким на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, строки якого неодноразового продовжувалась та який наразі діє.

Законом України №2105-IX від 03.03.2022 затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і на даний час.

Саме з періоду оголошення Президентом України рішення про мобілізацію законодавець пов`язує настання особливого періоду під час якого громадянами України зобов`язуються виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

У подальшому, частину 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024.

Абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» передбачено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Вказаний обов`язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами пункту 17-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема, належать відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Як установлено колегією суддів, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним.

За таких обставин у ОСОБА_1 виник обов`язок з уточнення своїх персональних даних у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно) у визначений законодавцем спосіб.

Однак, згідно фактичних обставин справи, ОСОБА_1 не уточнив своїх персональних даних та не пройшов медичний огляд для визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.

Згідно частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом апеляційної інстанції установлено, що ОСОБА_1 порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а тому його цілком правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Водночас, апеляційний адміністративний суд відхиляє доводи скаржника про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не роз`яснено прав, передбачених ст.63 Конституції України і не повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 03.09.2025 №933 ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14год 00хв. 08.09.2025.

Як установлено колегією суддів, ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень, підписання протоколу та отримання його копії, а тому такий протокол складено в присутності двох свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Не є юридично спроможними твердження позивача про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт вручення ОСОБА_1 повістки і направлення на проходження військово-лікарської комісії, адже в спірних правовідносинах обов`язок із уточнення своїх персональних даних щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до виконання військового обов`язку у військовозобов`язаного виник в силу закону, а не у зв`язку направленням органом ТЦК та СП відповідної повістки.

Є безпідставним також довід позивача стосовно покладення на нього обов`язку доказування, з огляду на таке.

Обов`язок доказування визначено статтею 77 КАС України, згідно із якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України передбачено не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов`язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

За фактичними обставинами справи, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (не уточнення своїх персональних даних щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до виконання військового обов`язку).

Жодних доказів, які б спростовували вчинення ОСОБА_1 такого правопорушення та підтверджували уточнення персональних даних щодо проходження медичного огляду для визначення придатності до виконання військового обов`язку, матеріали справи не містять.

Стосовно дотримання окружним адміністративним судом принципу офіційного з`ясування обставин справи, колегія суддів зауважує, що передумовою для застосування норм матеріального права є встановлення фактичних обставин справи.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Усі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи із підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

За наслідком дослідження змістового наповнення оскаржуваного судового акту апеляційний адміністративним судом установлено, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив обставини справи, ретельно проаналізував подані матеріали та доводи сторін, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки окружного адміністративного суду ґрунтуються на досліджених доказах. Суд апеляційної інстанції погоджується з цими висновками, оскільки їх зроблено відповідно до вимог процесуального закону.

Є безпідставним також посилання скаржника на те, що у відзиві відповідачем вказано неправильний РНОКПП позивача, оскільки така обставина жодним чином не впливає на спірні правовідносини та не нівелює вчиненого військовозобов`язаним адміністративного правопорушення.

Відхиляються припущення скаржника стосовно того, що жодних свідків під час складання протоколу не було, т.я. будь-яких доказів на підтвердження означеного матеріали справи не містять.

В умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпеку інших громадян і саме існування держави, є нагальна потреба в належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії і високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання конституційного обов`язку захисту Вітчизни.

Відтак, установлені в межах даного апеляційного перегляду справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи.

У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вказує про правильність висновку міськрайонного суду відносно правомірності спірної постанови від 08.09.2025 №1343 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 293 КУпАП орган (посадова особа), розглядаючи скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.

Частинами 7, 8 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За наслідком розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Як з`ясовано колегією суддів, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення районним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.272, 286, 308, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.01.2026 у справі №484/7153/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 08.09.2025 №1343 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, з урахуванням приписів ст.272 КАС України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька