Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №515/1542/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 515/1542/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20.01.2026 у справі №515/1542/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання противоправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

У С Т А Н О В И В:

03.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області із позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 5845162 від 01.10.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що при візуальному огляду транспортного засобу не було встановлено пошкоджень шин, а саме кордової структури.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що у напівпричепа на передній осі встановлено шини із місцевими пошкодженнями, що оголюють корд. Означене підтверджується відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20.01.2026 у справі №515/1542/25 адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову серії ЕНА № 5845162 від 01.10.2025, винесену капралом поліції 1 взводу 8 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Ткачем В`ячеславм Івановичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КУпАП – без змін.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав про правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. При цьому, районний суд відхилив наведені позивачем в позовній заяві доводи.

Не погодившись із вищеозначеним рішенням районного суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що в його діях немає складу адміністративного правопорушення. На шинах керованого ним транспортного засобу не було пошкоджень, які б оголювали корд.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини справи.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що 01.10.2025 інспектором 1 взводу 8 роти 2 батальйону УПП в Одеській області капралом поліції Ткач В. І. складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5845162 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Згідно із оскаржуваною постановою, водій ОСОБА_1 01.10.2025 о 20 год 59 хв на а/д Новомиколаївська (Старокиївське шосе) 21 км керував вантажним ТЗ з напівпричепом BT8780XР у якого були встановлені шини, які мають місцеві пошкодження що оголюють корд на передній осі даного напівпричіпа, що є порушенням п.31.4.5 «б» ПДР.

Не погодившись із притягненням до адміністративної відповідальності позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України установлено Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, згідно із підпунктом п.31.1 яких технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Підпунктом «б» п.31.4.5 Правил дорожнього руху визначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини;

Відповідальність за порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами установлено статтею 121 КУпАП (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно із частиною 1 якої керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно фактичних обставин справи, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки DAF XF 440FT, державний номерний знак НОМЕР_1 , із напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , у якому на передній осі встановлено шини, які мають місцеві пошкодження, що оголяють корд.

Означене є порушенням підпункту «б» пункту 31.4.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.121 КУпАП.

Згідно із статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, беручи до уваги вищевказане колегія суддів дійшла висновку про правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП.

Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Досліджуване в даній справі порушення підтверджено наявним у матеріалах справи відеозаписом здійсненим інспектором патрульної поліції під час зупинки транспортного засобу із напівпричепом, яким керував позивач.

Такий доказ є належними та допустимими у розумінні положень процесуального законодавства.

За наслідком дослідження такого доказу колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не заперечував наявності пошкоджень, що оголяють корд, на шині передньої осі напівпричепу. Йому було відомо про наявність пошкодження. Аргументуючи таку обставину позивач лише вказав, що роботодавець не забезпечив шинами належної якості.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що належними доказами підтверджено наявність вказаних у оскаржуваній постанові обставин, а саме вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП, а тому колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, на підтвердження обґрунтувань заявлених позовних вимог позивач мав подати до суду докази, які б спростовували наявність пошкоджень, що оголяють корд, на шині передньої осі напівпричепу.

Однак, жодних доказів на підтвердження означеного матеріали справи не містять.

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 намагається спростувати спірне порушення через призму того, що відеозапис із нагрудних камер поліцейських неналежної якості.

Натомість, суд апеляційної інстанції вказане відхиляє, т.я. комплексне дослідження відеозапису (розмови водія з поліцейським) дає підстави стверджувати, що в досліджуваній ситуації пошкодження, що оголяють корд, на шині передньої осі напівпричепу, дійсно мали місце.

Установлені в межах даного апеляційного перегляду справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 293 КУпАП орган (посадова особа), розглядаючи скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.

Частинами 7, 8 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За наслідком розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Як з`ясовано колегією суддів, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення районним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.272, 286, 308, 311, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20.01.2026 у справі №515/1542/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання противоправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, з урахуванням приписів ст.272 КАС України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький