Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №468/597/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 468/597/25

Перша інстанція: суддя Янчук С.В.,

повний текст судового рішення

складено 30.10.2025, м. Баштанка

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну Департамент патрульної поліції Національної поліції України на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, третя особа – Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про визнання протиправними дій щодо адміністративного затримання,-

В С Т А Н О В И В:

31.03.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до Баштанського районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Управління патрульної поліції в Чернівецькій області щодо його адміністративного затримання 15.03.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що 15.03.2025 позивача було зупинено працівниками УПП в Чернівецькій області на автодорозі М-19 біля с.Мамаївці Чернівецького району та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де було складено протокол про його адміністративне затримання ст.210-1 КУПАП на підставі того, що позивач перебуває у розшуку за фактом неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою на 15.10.2024 року. Позивач вважає таке адміністративне затримання неправомірним на підставі наступних доводів:

- відповідач не перевірив позивача за обліками розшукуваних осіб, а здійснив адміністративне затримання за наказом вищестоящого керівника шляхом надання ОСОБА_1 неодноразового усного наказу (вимоги) з попередження застосування фізичної сили та спеціальних засобів та повіз останнього до м.Чернівці;

- відповідач не взяв до уваги, що неявка до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою на 15.10.2024 року вже була предметом розгляду, за результатами розгляду якої винесено постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 про закриття справи про адміністративне правопорушення;

- при здійсненні адміністративного затримання допущені такі процедурні порушення: неправильно вказано місце складення протоколу адміністративного затримання, затримання проводилося без участі понятих, не повідомлено родичів про затримання позивача, безоплатна правова допомога не надавалася, хоча позивач клопотав про це, було заборонено користуватися телефоном, у протоколі адміністративного затримання вказано про відсутність зауважень при затриманні, хоча це не відповідає дійсності, в протоколі зазначено, що особистий огляд, огляд речей та документів не проводився, хоча такий огляд було проведено, час звільнення в протоколі відображено не вірно, оскільки позивача фактично відпустили о 14 годині, позивач мав скарги на поліцейського Беціяна, який безпосередньо здійснював адміністративне затримання та складав відповідний протокол, однак останній навмисно і неправдиво написав, що скарги у позивача відсутні, манера спілкування представників відповідача, які здійснювали адміністративне затримання була несмішливою та зухвалою, без поваги та елементарної людяності.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 15.03.2025 року позивача було зупинено працівниками УПП в Чернівецькій області на автодорозі М-19 біля с.Мамаївці Чернівецького району та під час перевірки документів було встановлено, що згідно інформаційної підсистеми «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст» інформаційно-комунікайної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 міститься звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 №Е548245 від 04.12.2024 року щодо необхідності доставлення особи, яка відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не оновила (уточнила) облікові (персональні) дані.

Працівники поліції доставили позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де інспектором патрульної поліції Беціяном М.Ю. було складено протокол про адміністративне затримання серії АЗ №056925 від 15.03.2025, в якому зазначено, що 15.03.2025 о 10:21 год. був затриманий ОСОБА_1 у зв`язку із вчиненням правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та доставлений у службове приміщення Чернівецького обласного об`єднаного центру мобілізації для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того у протоколі зазначено про роз`яснення прав та обов`язків позивачеві, а також інші дані.

У вказаному протоколі міститься особистий підпис ОСОБА_1 , який також письмово зазначив, що не згодний з протоколом про затримання, оскільки відносно нього вже складався протокол 17.02.2025 року у ІНФОРМАЦІЯ_5 та є постанова за результатами розгляду протоколу від 17.02.2025 року. Будь-які інші заяви, скарги та зауваження зроблені при затриманні ОСОБА_1 у протоколі відсутні.

Крім того, 15.03.2025 відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

27.03.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 було розглянуто протокол про протокол про адміністративне правопорушення від 15.03.2025 відносно ОСОБА_1 , за результатами якого винесено Постанову №199 про закриття справи про адміністративне правопорушення від 27.03.2025 року, відповідно до якої справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Предметом оскарження в рамках жданого адміністративного спору є дії відповідача щодо адміністративного затримання позивача, яке було оформлено відповідним протоколом серії АЗ №056925 від 15.03.2025.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні навів такі узагальнені доводи та висновки:

- оскільки станом на 15.03.2025 звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо необхідності доставлення позивача як особи, яка порушила вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», було активним, тому відповідач діяв правомірно, що в свою чергу спростовує твердження позивача, про те, що відповідач не перевірив позивача за обліками розшукуваних осіб;

- твердження позивача про те, що відповідач здійснив адміністративне затримання шляхом надання ОСОБА_1 неодноразового усного наказу (вимоги) з попередження застосування фізичної сили та спеціальних засобів та повіз останнього до м. Чернівці спростовуються змістом відеозапису з нагрудної камери поліцейських «export-q8glj.mp4»;

- адміністративне затримання дійсно проводилося без участі понятих, ні законодавство не містить вимог щодо обов`язкової участі понятих при здійсненні адміністративного затримання;

- згідно відеозапису з нагрудної камери поліцейських під час складання протоколу про адміністративне затримання ОСОБА_1 зачитані права та обов`язки, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, а також роз`яснено право отримання безоплатної вторинної допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу";

- на запитання поліцейського після роз`яснення позивачу прав, чи бажає останній скористатися якимось із вище перелічених прав, позивач відповів – «Ні, дякую.», що спростовує доводи позивача про порушення його права на безоплатну правову допомогу;

- з відеозапису з нагрудної камери поліцейських «export-q8glj.mp4» встановлено, що під час перебування в Чернівецькому обласному об`єднаному центрі мобілізації 15.03.2025 року позивач здійснював ряд дзвінків, користуючись власним мобільним телефоном, що спростовує посилання позивача на порушення його права на користування телефоном;

- при дослідженні вищевказаного відеозапису не знайшло підтвердження інформація позивача, про те, що манера спілкування представників відповідача, які здійснювали адміністративне затримання була несмішливою та зухвалою, без поваги та елементарної людяності;

- в протоколі про адміністративне затримання у графі «найменування органу поліції, іншого приміщення, куди доставлено затриманого(у), його місцезнаходження» вказано Чернівецький обласний об`єднаний центр мобілізації, що спростовує тезу позивача про те, що відповідачем неправильно вказано місце складення протоколу адміністративного затримання;

- оскільки матеріали справи не містять даних про виконання поліцейськими обов`язку щодо повідомлення родичів позивача про адміністративне затримання ОСОБА_1 та його місце перебування, то в цій частині відповідач порушив вимоги чинного законодавства, що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем процедури адміністративного затримання позивача та є підставою для задоволення позову.

Отже, суд першої інстанції задовольнив позов лише з однієї підстави – неповідомлення родичів позивача про його адміністративне затримання та про його місце перебування.

Апелянт не погоджується з наведеними судом першої інстанції підставами для задоволення позову, вказуючи на те, що суд не з`ясував, чи відмовлявся позивач надати інформацію про родичів для їх повідомлення і чи існували об`єктивні перешкоди для повідомлення родичів, як то відсутність контактних даних, неможливість зв`язку тощо, а також не врахував, що позивачу роз`яснили його права і він відмовився від їх реалізації.

Також апелянт посилається на порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності при розгляді даної справи, вважаючи, що дана справа предметно підсудна окружному адміністративному суду.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки позивач не оскаржував рішення суду першої інстанції в тій частині, в якій суд першої інстанції відхилив частину його доводів, то колегія суддів надає оцінку рішенню суду першої інстанції лише в частині доводів апеляційної скарги, які стосуються розгляду судом першої інстанції даної справи з порушенням предметної підсудності, та наведених судом першої інстанції підстав для задоволення позову.

Щодо предметної підступності даного спору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Відповідно до частини 1 статті 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд ті інші передбачені цією частиною заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

Положеннями статей 261-263 КУпАП врегульований порядок адміністративного затримання, визначені строки такого затримання та передбачені гарантії захисту затриманого.

Пункт 1 ч.2 ст.262 КУпАП надає право органам внутрішніх справ (Національної поліціє) здійснювати адміністративне затримання при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Положення частини 1 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частини 5 статті 24 Закону України «Про національну поліцію» направлені на забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, та визначають механізм взаємодії між територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і органами поліції щодо адміністративного затримання осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені цими статтями КУпАП.

Так, абзацом 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно частини 5 статті 24 Закону України «Про національну поліцію» за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, за приписами наведених законодавчих положень адміністративне затримання та доставлення до ТЦК може бути застосовано органами поліції до призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, на підставі відповідного звернення керівника ТЦК.

Оскільки предметом оскарження у даній справі є дії відповідача щодо адміністративного затримання позивача, яке було оформлено відповідним протоколом серії АЗ №056925 від 15.03.2025 з метою забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи про адміністративні правопорушення, яка була розпочата щодо позивача шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення від 15.03.2025 за ч.3 ст.210-1 КУпАП, та звершена шляхом винесення Постанови №199 про закриття справи про адміністративне правопорушення від 27.03.2025, то дана справа є справою про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому цілком правомірно була розглянута Баштанським районним судом Миколаївської області як адміністративним судом.

Що стосується висновку суду першої інстанції про неправомірність здійсненого відповідачем адміністративного затримання позивача внаслідок неповідомлення родичів позивача про його адміністративне затримання та про його місце перебування, то колегія суддів не може погодитися з таким висновком, виходячи з наступного.

Вимога щодо вказаного вище повідомлення закріплена у частині 2 ст.261 КУпАП, яка передбачає наступне:

«Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.»

Отже, повідомлення родичів затриманого про факт адміністративного затримання, здійснюється вже після такого затримання з метою інформування близьких родичів затриманого про місце його передування.

Відповідно, сам факт не здійснення такого повідомлення не впливає на наявність правових підстав для такого адміністративного затримання, а може вказувати на протиправну бездіяльність органу, який здійснив адміністративне затримання, щодо не здійснення такого повідомлення.

Проте така бездіяльність не доводить незаконність самого адміністративного затримання.

Колегія суддів вважає, що така бездіяльність може бути предметом оскарження в рамках адміністративного судочинства в тому випадку, якщо в наслідок її допущення були порушені права та інтереси затриманої особи.

В даній справі позивач не зазначає які саме його права та інтереси були порушені внаслідок того, що відповідач не здійснив повідомлення родичів позивача про факт його адміністративного затримання.

А з урахуванням встановленого судом першої інстанції факту користування позивачем своїм мобільним телефоном під час перебування в Чернівецькому обласному об`єднаному центрі мобілізації 15.03.2025, що надавало позивачу можливість самостійно повідомити своїх родичів про факт його адміністративного затримання, колегія суддів не вбачає ознак порушення прав та інтересів позивача внаслідок не здійснення відповідачем вказаного повідомлення.

Також заслуговують на увагу і посилання апелянта на не з`ясування судом першої інстанції наявності фактичної можливості у відповідача здійснити таке повідомлення, зокрема, наявність відповідних контактних даних родичів позивача, а також реальної необхідності здійснення такого повідомлення, враховуючи факт користування позивачем своїм мобільним телефоном під час перебування в Чернівецькому обласному об`єднаному центрі мобілізації 15.03.2025, а також з урахуванням відсутності відповідних заяв від самого позивача про здійснення такого повідомлення.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що лише факт нездійснення відповідачем повідомлення родичів позивача про його адміністративне затримання не може бути підставою для визнання протиправними дій відповідача стосовно адміністративного затримання позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковими наведені судом першої інстанції підстав для задоволення позовних вимог.

Також колегія суддів зазначає, що інші наведені позивачем доводи та надані ним документи не свідчать про незаконність здійсненого відповідачем адміністративного затримання позивача, і тому не дають колегії суддів можливості задовольнити позов з інших

підстав, ніж зазначив суд першої інстанції.

Як вже зазначено вище, спірне адміністративне затримання позивача було здійснено відповідачем на виконання приписів частини 1 статті 27 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», частини 5 статті 24 Закону України «Про національну поліцію», які направлені на забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, що визначені статтями 210, 210-1 КУпАП, та визначають механізм взаємодії між територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки і органами поліції щодо адміністративного затримання осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені цими статтями КУпАП.

Фактичною підставою для спірного адміністративне затримання позивача було звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.12.2024 щодо необхідності доставлення позивача як особи, яка порушила вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», і таке звернення станом на 15.03.2025 було наявним в інформаційній підсистемі «Призовник, військовозобов`язаний, резервіст» інформаційно-комунікативної системи «Інформаційний портал Національної поліції України».

Жодного доказу неправомірності вищевказаного звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.12.2025 щодо доставлення позивача як особи, яка порушила вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також доказів неправомірності відображення такого звернення у вищевказаній інформаційно-комунікативній системі станом на 15.03.2025 суду не надано, і позивач на такі обставини не посилається.

Посилання позивач на те, що його неявка до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою на 15.10.2024 року вже була предметом розгляду, за результатами розгляду якої винесено постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 про закриття справи про адміністративне правопорушення, колегія суддів відхиляє, оскільки по-перше - постановою ІНФОРМАЦІЯ_7 від 28.02.2025 про закриття справи про адміністративне правопорушення підтверджено факт порушення позивачем законодавства про мобілізацію, а справу про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності; по-друге – наявність такої постанови не виключала необхідності усунення позивачем порушення законодавства про мобілізацію, про яке зазначено у цій постанові, і яке стало підставою для відповідного звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.12.2025 щодо доставлення позивача як особи, яка порушила вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Не є також підставою для задоволення позовних вимог і факт винесення ІНФОРМАЦІЯ_8 Постанови №199 від 27.03.2025 про закриття відносно позивача справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, адже адміністративне затримання згідно ст.261 КУпАП як раз і направлено на забезпечення своєчасного та правильного розгляду справи про адміністративні правопорушення, а відповідно до ст.284 КУпАП за результатами такого розгляду можу бути прийнята постанова як про накладення адміністративного стягнення так і про закриття справи.

Інші доводи позовної заяви не спростовують правомірності спірного адміністративне затримання позивача, і сам позивач не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині відхилення таких доводів.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 286 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.272, ст.315, ст.317, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд,–

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департамент патрульної поліції Національної поліції України – задовольнити.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2025 року – скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька