Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №420/23117/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23117/25

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 22.12.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому відповідно до заяви про уточнення позовних вимог просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові:

скасувати відповідний пункт наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 04 вересня 2023 року № 810 про присвоєння ОСОБА_1 чергового військового звання “старший лейтенант юстиції”;

скасувати відповідний пункт наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 04 вересня 2024 року № 949 про присвоєння ОСОБА_1 чергового військового звання “капітан юстиції”;

внести зміни до відповідного наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 березня 2023 року, якими додати до такого наказу пункт про присвоєння ОСОБА_1 чергового військового звання “старший лейтенант”;

внести зміни до відповідного наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 березня 2024 року, якими додати до такого наказу пункт про присвоєння ОСОБА_1 чергового військового звання “капітан юстиції”;

внести зміни до відповідного наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 березня 2025 року, якими додати до такого наказу пункт про присвоєння ОСОБА_1 чергового військового звання “майор юстиції”;

- зобов`язати відповідача:

скасувати відповідний пункт наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 04 вересня 2023 року № 810 про присвоєння ОСОБА_1 чергового військового звання “старший лейтенант юстиції”;

скасувати відповідний пункт наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 04 вересня 2024 року № 949 про присвоєння ОСОБА_1 чергового військового звання “капітан юстиції”;

внести зміни до відповідного наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 березня 2023 року, якими додати до такого наказу пункт про присвоєння ОСОБА_1 чергове військове звання “старший лейтенант”;

внести зміни до відповідного наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 березня 2024 року, якими додати до такого наказу пункт про присвоєння ОСОБА_1 чергове військове звання “капітан юстиції”;

внести зміни до відповідного наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 березня 2025 року, якими додати до такого наказу пункт про присвоєння ОСОБА_1 чергове військове звання “майор юстиції”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він, ОСОБА_1 , мобілізований 07 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 до Військової академії (м. Одеса). Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 березня 2022 року № 156 йому присвоєно чергове військове звання “лейтенант”. Між тим, Військова академія (м. Одеса), у списку особового складу якої Позивач рахувався на момент видання наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 березня 2022 року № 156, проігнорувала цей наказ, що своїм наслідком мало внесення недостовірних відомостей до наказу начальника Військової академії (м. Одеса) від 23 березня 2022 року № 68, яким його призначено на посаду заступника начальника штабу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 у званні молодший лейтенант. Надалі, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 листопада 2022 року № 1065, позивача, так само у званні молодший лейтенант, увільнено від посади заступника начальника штабу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 . Після цього, наказом командира 9 армійського корпусу (військова частина НОМЕР_3 ) Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 березня 2023 року № 56 позивачу фактично повторно присвоєно чергове військове звання “лейтенант”, що не передбачено жодними нормативно-правовими актами. Надалі, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 04 квітня 2023 року № 320 позивача призначено на посаду помічника начальника відділення об`єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_4 у вже раніш двічі присвоєному званні “лейтенант”. Після цього, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 липня 2023 року № 636 позивача призначено на посаду офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_4 так само у званні “лейтенант”, одночасно до даного військового звання додано слово “юстиції”. Відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 04 вересня 2023 року № 810 позивачу присвоєно чергове військове звання “старший лейтенант юстиції”, тобто у порушення строку, встановленого Положенням № 1153/2008.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 420/23117/25 та ухвалити нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 мобілізований 07 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 до Військової академії (м. Одеса).

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 березня 2022 року № 156 позивачу присвоєно чергове військове звання “лейтенант”.

Надалі, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22 листопада 2022 року № 1065 позивача увільнено від посади заступника начальника штабу механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 та призначено на посаду заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_3 .

Наказом командира 9 армійського корпусу (військова частина НОМЕР_3 ) Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 березня 2023 року № 56 позивачу повторно присвоєно чергове військове звання “лейтенант”.

Надалі, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 04 квітня 2023 року № 320 позивача призначено на посаду помічника начальника відділення об`єднаної вогневої підтримки військової частини НОМЕР_4 .

Після цього, наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 липня 2023 року № 636 позивача призначено на посаду офіцера юридичної служби військової частини НОМЕР_4 .

Наказом командира 9 армійського корпусу (військова частина НОМЕР_3 ) Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 31 серпня 2023 року № 204 пункт 14 наказу командира 9 армійського корпусу (військова частина НОМЕР_3 ) Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 29 березня 2023 року № 56 про присвоєння чергового військового звання молодшому лейтенанту ОСОБА_1 , заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи штабу НОМЕР_7 окремого батальйону охорони та обслуговування 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, ЛЕЙТЕНАНТ – скасовано як нереалізований.

Отже, помилка щодо повторного присвоєння позивачу чергового військового звання “лейтенант” наказом від 29 березня 2023 року № 56 була виправлена шляхом скасування цього наказу (№ 56).

Надалі, відповідно до наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 04 вересня 2023 року № 810 позивачу присвоєно чергове військове звання “старший лейтенант юстиції”.

04 вересня 2024 року наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 949 ОСОБА_1 присвоєно чергове військове звання “капітан юстиції”.

16 травня 2025 року ОСОБА_1 подав скаргу на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку Закону України “Про звернення громадян” щодо порушень у присвоєнні йому чергових військових звань, що підтверджується накладною від АТ “Укрпошта” від 16 травня 2025 року № 8433349196495 (а.с. 9-10).

Листом № 765/7/15423 від 10.07.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомило що на підставі наданих військовою частиною НОМЕР_4 списків військовослужбовців, які подаються до присвоєння чергових військових звань (визначених підпунктом 3 пункту 1.5 Інструкції), наказами командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) позивачеві було присвоєно чергові звання. (а.с.8).

Не погоджуючись із датою присвоєння чергових військових звань, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з вимогами п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частиною 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем є суб`єкт владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, протиправна бездіяльність з боку військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відсутня з урахуванням того факту, що списки, до яких було включено позивача для присвоєння йому чергових військових звань були подані військовою частиною за місцем проходження служби (військова частина НОМЕР_4 ) позивача несвоєчасно, що вплинуло на строки присвоєння позивачу відповідних військових звань.

З аналізу позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом своїх прав, зокрема, з метою приведення правовідносин (несвоєчасне присвоєння чергових військових звань) відповідно до вимог законодавства. Крім того, позивач наголошує, що спираючись на вимоги Положення №1153/2008, відповідачем має бути виключно військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

В рамках даної справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, проте з інших підстав та мотивів.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне акцентувати, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. У такому випадку суд з метою забезпечення захисту порушеного (оспорюваного, невизнаного) права особи повинен замінити неналежного відповідача належним або залучити до участі у справі співвідповідача, однак на це потрібна згода позивача. При цьому, заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові КАС ВС від 10.02.2026 року у справі № 320/3992/23.

Відповідно до вимог ст. ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з належним та обґрунтованим клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Згідно з вимогами ч.3 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Відповідно до вимог ч.4 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Згідно з вимогами ч.6 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України, після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що можливість залучення належного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції, а залучення такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавило би залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими Кодексом адміністративного судочинства України, в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права, викладені в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 року у справі № 2040/5355/18.

Відповідно до вимог ч.7 ст.48 КАС України заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуального права здійснювати заміну неналежної сторони в справі або залучати до участі у справі другого відповідача, оскільки вчинення таких дій на стадії апеляційного провадження фактично призвело б до позбавлення відповідної особи можливості реалізувати передбачені Кодексом адміністративного судочинства України процесуальні права у суді першої інстанції.

Крім того, суд зазначає, що позовні вимоги заявляє позивач, водночас адміністративний суд може, якщо вважає необхідним, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист. Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб`єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір.

Таким чином, результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню. Однією з умов для досягнення такого результату є визначення належного відповідача/відповідачів за позовом, оскільки від цього значною мірою залежить ефективність захисту порушеного права (втілена у процедурі виконання судового рішення).

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, залишаючи позов без задоволення з мотивів правомірності дій відповідача, не надав належної оцінки питанню належності відповідача у справі та не вирішив питання про можливість його заміни або залучення співвідповідача у порядку ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів доходить висновку, що оскільки обставинами справи підтверджується, що дотримання законодавчо встановленої процедури (в даному випадку - своєчасне формування списків військовою частиною за місцем проходження служби позивача) є необхідною передумовою для подальшого видання наказу вже ІНФОРМАЦІЯ_3 , до участі у справи необхідно було залучити другого відповідача, тоді як суд першої інстанції, не вживши відповідних заходів, порушив принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Водночас, з огляду на те, що заміна неналежного відповідача або залучення співвідповідача на стадії апеляційного перегляду є процесуально неможливою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому, в даному випадку відмова у задоволенні адміністративного позову з вказаних підстав не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з аналогічними вимогами до належного суб`єкта владних повноважень.

Оскільки суд першої інстанції не залучив до участі у справі належного відповідача, а КАС України не надає суду апеляційної інстанції процесуальних повноважень здійснювати на стадії апеляційного розгляду справи заміну неналежного відповідача чи залучати другого відповідача, а також повертати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що результатом розгляду цієї справи повинна бути відмова у задоволенні позовних вимог з вищенаведених підстав.

За правилами статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті та встановлено наявність підстав для задоволення позовних вимог, проте суд виходив з помилкових мотивів, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог статті 317 КАС України, підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року в редакції даної постанови.

Керуючись статтями 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі №420/23117/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – змінити, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко