Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №290/120/26 — Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/120/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 березня 2026 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 і ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Романівського районного суду Житомирської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить скасувати постанову №8/497 від 12 січня 2026 року виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000, 00 грн, за те, що ОСОБА_1 , який був визнаний за рішенням військово-лікарської комісії від 1 квітня 2024 року обмежено придатним до проходження військової - служби, всупереч положенням абзацу 4 частини 1 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у встановлений строк - до 5 червня 2025 року.

24 березня 2026 року до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позов є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню. ОСОБА_1 має статус військовозобов`язаного та має виконувати військовий обов`язок, в тому числі проходити медичний огляд для визначення стану здоров`я та ступеню придатності до військової служби. Законом було покладено на останнього до 5 червня 2025 року пройти медичний огляд, що ним зроблено не було. Зазначене правопорушення було виявлено уповноваженою особою 14 жовтня 2025 року. Отже постанова про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є обґрунтованою, складена у відповідності до вимог статті 283 КУпАП, винесена уповноваженою посадовою особою; у встановлений законом строк; на підставі належним чином складеного та врученого протоколу; після забезпечення позивачу можливості реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП. В основу оскаржуваної постанови покладено докази, які наявні в матеріалах справи та які досліджувались під час прийняття рішення, а також враховуючи наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, що є доведеним.

ІНФОРМАЦІЯ_3 своїм правом подати відзив не скористався.

В судове засідання учасники справи, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з`явилися Від позивача та представника ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Представник ІНФОРМАЦІЯ_2 про причини неявки суд не повідомив.

Судом встановлено, що 12 січня 2026 року виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 за наслідками розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення була прийнята постанова №8/497, згідно якої ОСОБА_1 , який був визнаний за рішенням військово-лікарської комісії від 1 квітня 2024 року обмежено придатним до проходження військової - служби, всупереч положенням абзацу 4 частини 1 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у встановлений строк - до 5 червня 2025 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до статті 245 КУпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП зобов`язує орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно оскаржуваної у даній справі постанови, позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Частиною 1 статті 210-1 КпАП України встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно частини 3 статті 210-1 КпАП України, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Зазначені норми є бланкетними, при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, а також законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Як зазначалось вище, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 3 статті 210-1 КУпАП, стало порушення ним статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, що виразилось у невиконанні пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», що виразилось у не проходженні (відмови у проходженні) ВЛК.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і на даний час.

Законом України №2105-IX від 3 березня 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію», яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і на даний час.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

21 березня 2024 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX (набрав чинності 4 травня 2024 року), згідно пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого, в редакції Закону № 4235-IX від 12 лютого 2025 року, установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

З огляду на зазначені норми чинним законодавством встановлено обов`язок громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який, зокрема, регулює процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів (далі – Порядок № 560).

Згідно пункту 21 Порядку № 560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 27 Порядку № 560 встановлено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;

Судом встановлено, що рішенням ВЛК від 1 квітня 2024 року позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби та знятий з військового обліку.

В свою чергу позивач не заперечує факту невиконання ним вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX в частині обов`язку пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 5 червня 2025 року.

Протиправність оскаржуваної постанови позивач обґрунтовує тим, що відповідачем були порушені строки притягнення його до адміністративної відповідальності.

Так, згідно частини 1 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Відповідно до частини 9 статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Таким чином строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення.

Отже в даному випадку днем вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП за не проходження ВЛК, є 5 червня 2025 року і таке правопорушення є триваючим.

За положеннями статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України, одним із основних завдань якого є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Основними засадами ведення Реєстру є: 1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ст. 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Згідно статті 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (пункт 171 частини 1 статті 7 зазначеного вище Закону).

До службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, згідно статті 8 Закону, належать, зокрема, відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, відомостей з електронного кабінету військовозобов`язаного – застосунку «Резерв+», в якому відображаються дані з реєстру «Оберіг», а також з наданих відповідачем відомостей з АІТС «Оберіг» вбачається, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містились дані щодо дати проходження позивачем ВЛК лише 1 квітня 2024 року, за результатом чого прийнято постанову про визнання його непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Дані про проходження позивачем ВЛК у період з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX (04.05.2024 року) до 5 червня 2025 року, а також у подальшому – відсутні.

Таким чином, станом на момент внесення відповідачем 14 жовтня 2025 року відомостей щодо звернення до органів Національної поліції з метою розшуку позивача, відповідач, як орган адміністрування та ведення Реєстру, який здійснює, в тому числі, аналітичну обробку даних, був обізнаний про порушення позивачем вимог пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX та невиконання ним обов`язку проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення в особливий період правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП здійснено відповідачем після спливу тримісячного строку з дня виявлення правопорушень, який визначений статтею 38 КУпАП.

Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Так, за положеннями частини 1 цієї статті, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Тобто вказаною статтею чітко визначені підстави, за наявності яких провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.07.2018 року у справі №308/8763/15-а, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Таким чином, Верховний Суд прийшов до висновку, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

З огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваних постанов тримісячний строк, визначений статтею 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення за вчинення в особливий період правопорушення, передбаченого статтею 210-1 цього Кодексу, сплив, провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Таким чином з огляду на прийняття відповідачем оскаржуваної постанови поза межами тримісячного строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, з дня виявлення правопорушення, така постанова не може вважатись законною та обґрунтованою та підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З наявної в матеріалах справи квитанції від 2 лютого 2026 року №3 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 665,60 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь позивача.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 241-246, 268, 271, 286 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову №8/497 від 12 січня 2026 року виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Кірічук