Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №285/6474/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

Єдиний унікальний номер № 285/6474/25

Провадження № 1-кп/0285/347/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Звягель кримінальне провадження № 285/6474/25 (12025060530000813) по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, українця, громадянина України, проживаючого без реєстрації по АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

встановив:

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. З Сімейного кодексу України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Аналогічна норма закріплена у ч. 2 ст. 289 Цивільного кодексу України. Крім того, положеннями цієї статті, а також статей 288 та 297 Цивільного кодексу України закріплені права кожного на свободу, особисту недоторканість, повагу до честі та гідності. Забороняються будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Відповідно до положень ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Незважаючи на закріплені на законодавчому рівні вищевказані норми, якими врегульовані сімейні відносини, громадянин України ОСОБА_4 ,грубо їх ігноруючи, став на злочинний шлях, що виразилося у вчиненні ним домашнього насильства за таких обставин.

Встановлено, що ОСОБА_4 спільно проживав разом із матір`ю ОСОБА_5 однією сім`єю до вересня 2025 року у приміщені будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де вели спільний побут та мали взаємні права і обов`язки та відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України вважаються сім`єю, на яку, окрім іншого, поширюються вимоги п. 5 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

ОСОБА_4 у порушення вимог положень ст. 28 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» безпричинно на протязі тривалого проміжку часу, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї матері ОСОБА_6 .

Так, 10.03.2025 року близько 11 год., ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку з мамою ОСОБА_6 , виказав слова образ, погрози, пошкодив скла у вікні, що завдало шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_6 .

Крім цього, 10.03.2025 року близько 15 год., ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку з мамою ОСОБА_6 , виказав слова образ, погрози та порушив заходи термінового припису, що завдало шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_6 .

За вказаними фактами Звягельським міськрайонним судом Житомирської області 30.04.2025 ОСОБА_4 визнано винним y вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 173-8, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, 09.08.2025 року близько 10 год. 00 хв. ОСОБА_4 перебуваючи за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку зі своєю матір`ю ОСОБА_6 , хапався за ніж, наносив удари по руках та ногам, що завдало шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_6 .

За вказаним фактом Звягельським міськрайонним судом Житомирської області 19.08.2025 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1020 гривень.

Зазначеними діяннями ОСОБА_4 вчинив відносно потерпілої психологічне насильство, внаслідок чого остання зазнала погіршення якості життя, а також психологічних страждань через його словесні образи, погрози, приниження, та викликало побоювання за свою безпеку, емоційну невпевненість та нездатність захистити себе.

Окрім того, працівниками уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України в порядку ст. 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 10.03.2025, 09.08.2025, виносилися термінові заборонні приписи відносно ОСОБА_4 як кривдника за результатами реагування на факти вчиненого ним домашнього насильства та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.

Незважаючи на притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_4 на шлях виправлення не став та грубо ігноруючи норми законів, якими закріплено обов`язок не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, продовжив свою злочинну діяльність, що виразилося у вчиненні ним домашнього насильства за таких обставин.

Так, 04.10.2025 близько 11 год., ОСОБА_4 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї матері ОСОБА_6 з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно з мотивів явної неповаги до існуючих норм моралі, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 вчинив психологічне насильство відносно останньої, що виразилося у висловлюванні на її адресу словесних образ, нецензурної лексики, погроз фізичної розправи, що призвело до психологічних страждань із погіршенням якості життя потерпілої особи. За викладених обставин ОСОБА_4 , порушуючи вимоги ст. ст. 28, 68 Конституції України, ст. ст. 288, 289 та 297 Цивільного кодексу України, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності та відносно якого виносились термінові заборонні приписи, 10.03.2025, 09.08.2025, маючи на меті самоствердитися за рахунок своєї матері ОСОБА_6 з якою перебуває у сімейних відносинах, шляхом приниження її честі та гідності, діючи умисно з мотивів явної неповаги до існуючих норм моралі, перебуваючи з адресою: АДРЕСА_2 у стані алкогольного сп`яніння вчинив психологічне насильство відносно останньої, що виразилося у висловлюванні на її адресу словесних образ, нецензурної лексики, погроз потерпілої, призвело до психологічних страждань із погіршенням якості життя потерпілої особи.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та суду пояснив, що він дійсно неодноразово вчиняв домашнє насильство відносно своєї матері. Також пояснив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті ним визнаються і не оспорюються. Про вчинене жалкує та розкаюється, просив суд його суворо не карати.

Потерпіла в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, цивільний позов заявляти не буде, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Приймаючи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, а також те, що він не піддавав сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розумів зміст цих обставин, у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції обвинуваченого, а також у суду не виникає сумнівів в добровільності позиції інших учасників судового провадження у зв`язку з чим, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що стосуються особи обвинуваченого. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином виходячи з вищевикладеного та на підставі допиту обвинуваченого, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань із погіршенням якості життя потерпілої особи.

При вирішенні питання щодо призначення ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого діяння, особу винного, наявність обставин, що обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає щире каяття.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та відносно особи похилого віку.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, раніше не судимий, характеризується негативно, а також думку потерпілої, суд приходить до висновку, що покарання необхідне та достатнє для перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ОСОБА_4 нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді обмеження волі із застосуванням положень ст. 75 КК України, оскільки його виправлення можливе без відбування реального покарання, з покладенням на нього обов`язків, передбачених cт. 76 КК України, що буде максимально сприяти досягненню мети покарання.

Крім того, враховуючи особу кривдника, суд вважає за необхідне застосувати до нього обмежувальні заходи передбачені ст. 91-1 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, дане кримінальне правопорушення також пов`язане з домашнім насильством, оскільки вчинене обвинуваченим відносно своєї матері, а тому суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством, необхідно застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 обмежувальні заходи, поклавши на нього обов`язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України на строк три місяці.

Цивільний позов у справі не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст., 66-68, 75, 76 КК України, ст.ст. ч. 3 ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи строком на 3 (три) місяці та покласти на нього такий обов`язок:

- направлення для проходження програми для кривдників.

Контроль за поведінкою засудженого покласти на органи пробації за місцем його проживання.

Умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Звягельський міськрайонний суд Житомирської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію повного тексту вироку в порядку ст. 615 КПК України, негайно після проголошення його резолютивної частини, вручити прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий