Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №283/34/26 — Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/34/26

Провадження №3/283/163/2026

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2026 року м. Малин

Суддя Малинського районного суду Житомирської області Тимошенко Андрій Олександрович,

за участю:

секретаря судових засідань Левченко О.І.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від відділення поліції № 1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , громадянку України, проживаючу по АДРЕСА_1 , непрацюючу

-за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 558305 ОСОБА_2 03 січня 2026 року о 19:00:00 годині на 1,8 км. автодороги «Українка – Малин» керуючи автомобілем марки «Renault Megane», д.н.з. НОМЕР_2 , не дотримавшись безпечного бокового інтервалу скоїла зіткнення з автомобілем марки «Kia Ceed», д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався назустріч. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, тілесних ушкоджень ніхто не отримав. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 13.3. Правил дорожнього руху України.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки смс-повідомленням на контактний номер телефону особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило та про причини неявки суд не повідомлявся.

Тому, на підставі ст. 268 КУпАП, суддя вирішив розглядати справу без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 , оскільки вона належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Тим більше, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, пояснив що 03.01.2026 близько 19 годин, керував автомобілем марки «Kia Ceed», д.н.з. НОМЕР_3 , та здійснював рух у межах своєї смуги руху автомобільною дорогою з напрямку від с. Українка Коростенського району Житомирської області до м. Малина Коростенського району Житомирської області. На цій ділянці дориги сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault Mеgane», який рухався у зустрічному напрямку та виїхав на його смугу руху.У результаті зазначеної події автомобіль ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження, а саме: пошкодження зовнішнього дзеркала заднього виду з боку водія, що сталося внаслідок контактного зіткнення зовнішніх дзеркал обох транспортних засобів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши потерпілого, суд дійшов до наступних висновків.

На підставі ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд звертає увагу, що постановою Малинського районного суду Житомирської області по справі № 283/34/26 від 20 лютого 2026 року протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за № 558305 від 03.01.2026 разом з додатками було повернуто на доопрацювання у ВП №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, адже в судовому засіданні не представилось можливим встановити протиріччя та розбіжності вказані в схемі ДТП, долученої до протоколу.

На виконання даної постанови, 09.03.2026 повторно надійшли матеріали протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за № 558305 від 03.01.2026 разом з додатками. Працівниками поліції долучено до матеріалів рапорт поліцейського СРПП ВП №1 Коростенського РУП Гончаренка Олександра, згідно з яким вказано, що при складанні схеми місця ДТП, було встановлено, що гальмівні шляхи відсутні, оскільки транспортні засоби не гальмували.

Необхідно зазначити, що рапорт працівника поліції, який міститься в матеріалах справи, не є належним доказом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Рапорт є внутрішнім документом, складеним працівником поліції та сам по собі не є незалежним об`єктивним доказом вчинення особою правопорушення. Вказана позиція відповідає усталеній судовій практиці.

Рапорт працівника поліції не може вважатися належним і допустимим доказом учинення адміністративного правопорушення, - такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року в рамках справи № 524/5741/16-а, адміністративне провадження N К/9901/33786/18).

Відтак стаття 251 КУпАП чітко визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з`ясування обставин по справі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі №688/788/15-к від 04 липня 2018 року, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа є винною у вчиненні цього правопорушення.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України є не будь-яке порушення правил дорожнього руху, а саме те порушення, яке знаходиться у причинному зв`язку із настанням наслідків.

Диспозицією ст. 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд та іншого майна.

Об`єктивна сторона складу відповідного правопорушення включає три обов`язкові ознаки: діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); наслідки (пошкодження транспортних засобів); причинний зв`язок між діянням і наслідками.

У випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв транспортних засобів наявність чи відсутність в їхніх діях складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто із них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі кожного з них у спричиненні відповідних наслідків.

Причинний зв`язок у таких правопорушеннях встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил безпеки дорожнього руху та відповідними наслідками.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

У п.1.4. ПДР також наголошено, що кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила.

Підпунктом б пункту 2.3 ПДР України встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно п.13.3 ПДР України, перед початком руху, під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №558305 від 03.01.2026 слідує, що ОСОБА_2 притягується до адміністративної відповідальності за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Разом з тим, у матеріалах справи, за виключенням протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які інші докази на підтвердження факту порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, оскільки працівниками поліції до адміністративних матеріалів долучено схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 03 січня 2026 року:

- без слідів гальмового шляху коліс транспортних засобів; їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжини від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів;

- без розміщення частин та об`єктів, що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла та дзеркала;

- без координат місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів;

- розташування дорожньої розмітки; розташування дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху.

Схема місця ДТП містить позначені два кружечки під номером 3, як місце зіткнення. Однак ці місця не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395, у розділі IX зазначено особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП, а саме пунктом 1 визначено, що у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються, зокрема, схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський.

Пунктом 4 визначено, які об`єкти графічно зображуються та фіксуються на схемі місця ДТП. Даною Інструкцією не передбачено внесення виправлень у схему місця ДТП або складання іншої схеми місця ДТП.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Враховуючи, що протокол про адміністративне правопорушення - це процесуальний документ, в якому певній особі ставиться у провину (висувається) вчинення того чи іншого правопорушення, обов`язковому доказуванню підлягають, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини вчинення правопорушення (подія правопорушення).

Для використання доказу при розгляді справи необхідно, щоб він був належним і допустимим. Належний доказ це доказ, зміст якого відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також коли законодавець допускає його використання.

Зі змісту вищевказаних норм Закону можна дійти висновку, що збирання судом доказів не допускається.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_2 за ст.124 КпАП України, сам по собі, без підтвердження його належними та допустимими доказами, не може бути безспірним доказом винуватості останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вказані докази є недостатніми для доведеності винуватості ОСОБА_2 в порушенні вимог п. 13.3 ПДР України, що перебувало б у причинному зв`язку із виникненням даної ДТП, а відповідно у даній справі відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що на переконання суду може лише свідчити про недоведеність вини особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин, зокрема відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Суд констатує, недотримання працівниками поліції вимог Закону та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395, при складанні адміністративних матеріалів, а також поверхневе ставлення до оформлення матеріалів і складання схеми ДТП, що також є підставою для закриття провадження у справі.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку про недоведеність вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому, беручи до уваги принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є обставиною, яка виключає провадження по справі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі закриття провадження в справі судовий збір не стягується.

Керуючись статтею 124, п. 1 ч. 1 статті 247, ст.ст. 280, 283, п. 3 статті 284 та статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову суду може бути подана скарга до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: А. О. Тимошенко