Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №296/14815/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/14815/25

2/296/398/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Петровська М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на її утримання, у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, починаючи з дня подання позовної заяви до суду та до припинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчання, але не довше, ніж до досягнення 23-х років.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 . ОСОБА_1 навчається у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за денною формою здобуття освіти за спеціальністю В11 "Філологія" для здобуття ступеня освіти бакалавра. У зв`язку з тим, що вона навчається на денній формі навчання, не має самостійного джерела доходу, який покривав би її витрати, пов`язані з навчанням, забезпеченням мінімальних умов для навчання та проживання, вказане негативно впливає на її здатність повноцінно здобувати вищу освіту. Вона потребує матеріальної підтримки від відповідача у вигляді аліментів, що дозволить їй покрити необхідні витрати, пов`язані з навчанням та життєдіяльністю, а також сприятиме забезпеченню належних умов для продовження навчання, реалізації її права на здобуття вищої освіти та підтримання мінімально необхідного рівня життя на період навчання.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира у даній справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира витребувано з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ЄСІТС) «Електронний суд» відомості про доходи ОСОБА_2 за період 2024-2025 роки.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не подавав. Ухвала про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, двічі направлялися на адресу відповідача за зареєстрованим місцем його проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими, востаннє з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.

Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року в справі № 910/1730/22 визначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_1 , та її батьками записані: ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно договору №1848 про навчання у Житомирському державному університеті імені Івана Франка від 15.09.2025, ОСОБА_1 є студенткою Житомирського державного університету імені Івана Франка денної форми здобуття освіти за освітньою програмою "Німецька мова та література (переклад включно)" за спеціальністю «В11 Філологія (спеціалізація В11.043 германські мови та літератури (переклад включно) перша - німецька».

У відповідності до довідки №127/2526 від 29.10.2025, ОСОБА_1 є здобувачем (студентом) 1 курсу спеціальності В11 Філологія освітньої програми Німецька мова та література (переклад включно) першого (бакалаврського) рівня вищої освіти очної (денної) форми здобуття освіти, навчання за кошти державного бюджету навчально-наукового інституту іноземної філології Житомирського державного університету імені Івана Франка. Зарахована з 01.09.2025. Закінчує навчання 30.06.2029.

Згідно довідки Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 30.10.2025, ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області і не отримує ніяких видів пенсії та соціальних допомог.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 30.10.2025 щодо ОСОБА_1 інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утримання податків відсутня.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 141 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Частиною першою статті 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При цьому, згідно з положеннями статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №6 від 15.05.2006 роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі статтею 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Положеннями частини 1 статті 182 СК України закріплено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

У постанові від 16 лютого 2022 у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199,200,201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають до стягнення, суд враховує положення статті 182 СК України, а також те, що ОСОБА_1 на даний час є повнолітньою, навчається на денній формі за кошти державного бюджету в Житомирському державному університеті імені Івана Франка з 01 вересня 2025 року, потребує матеріальної допомоги у зв`язку із навчанням. Термін закінчення навчання 30 червня 2029 року.

Також, суд також бере до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, отримує дохід як військовослужбовець, відомості про наявність у нього інших осіб на утриманні та докази фінансової неспроможності, тяжкого стану здоров`я, який виключає можливість фінансового забезпечення дитини, в матеріалах справи відсутні.

Згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків від 23.03.2026, ОСОБА_2 отримав дохід за 2024-2025 роки у загальному розмірі 1 077 315,26 грн.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки позивачкою доказово не обгрунтовано необхідність стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини від доходу відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання, на час її навчання, у розмірі 1/5 частини від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Із матеріалів справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення аліментів 24 грудня 2025 року, а тому аліменти підлягають присудженню саме з цієї дати.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Згідно положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", беручи до уваги те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Цивільний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, – задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на її утримання, у розмірі 1/5 частки від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи стягнення з 24 грудня 2025 року та до закінчення навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_1 23-х років.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1 211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Допустити негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23 березня 2026 року.

Суддя М. В. Петровська