Рішення від 22 березня 2026 р. у справі №295/11000/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/11000/25

2/296/664/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до Богунського районного суду м. Житомира із вказаною позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:

- стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №624940 від 05.06.2021 у розмірі 5 745,24 грн;

- у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн;

- стягнути із відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №624940, який підписано відповідачем з використанням електронного ідентифікатора, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 10 000,00 грн і зобов`язався повернути його, а також сплатити проценти за його користування. Також вказує, що 28 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" було укладено договір факторингу №2808-23, відповідно до умов якого ТОВ "Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №624940 від 05.06.2021. Оскільки відповідач в повному обсязі не повернув грошові кошти для погашення заборгованості за зобов`язанням, у нього виникла заборгованість, яка становить 5 745,24 грн.

Ухвалою судді Богунського районного суду м.Житомира Чішман Л.М. від 20 серпня 2025 Ухвалою судді Богунського районного суду м.Житомира Перекупки І.Г. від 27 серпня 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - передано на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подавав. Ухвала про відкриття провадження у справі двічі направлялась на адресу відповідача за зареєстрованим місцем його проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.

Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року в справі № 910/1730/22 визначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (далі – Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Споживач) було укладено договір про надання споживчого кредиту №624940.

Положеннями розділу 1 вказаного вище договору передбачено наступне: на умовах, встановлених Договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2); сума кредиту (загальний розмір) складає: 12 500,00 грн. Тип кредиту - кредит (1.3); строк кредиту 365 днів, з кінцевим терміном повернення 05.06.2022 (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначенні в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору (п.1.4); Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно) – 25% в день (9125% річних); за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 85% річних (п.1.5); мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 270,69 % річних (п. 1.7); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 21 487,01 грн (п. 1.8).

Відповідно до умов розділу 2 договору: кошти кредиту надаються Товариством шляхом їх виплати/видачі/утримання: у розмірі 10 000,00 гривень за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені Споживачем в Особистому кабінеті, або надані Товариству іншим шляхом, в тому числі, через засоби зв`язку; у розмірі 2 500,00 гривень на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 договору (п.2.1); сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих днів з моменту укладення цього Договору. У випадку, якщо Товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладання Договору, а у наступні календарні дні, Графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в п.1.4 Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів (п.2.2); кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту в порядку передбаченому п. 2.1. Договору (п.2.4); кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п.2.5).

Вищевказаний договір було підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Р473.

З листа ТОВ "Універсальні платіжні рішення" вих.№2646_230914162021 від 14.09.2023 вбачається, що відповідно до умов договору на переказ коштів ФК-П19/09-06 від 30.09.2019, останнім було успішно перераховано кошти в сумі 10 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_3 05.06.2021.

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, складеним директором ТОВ "Слон Кредит", заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №624940 від 05.06.2021 станом на 05.06.2022, з урахуванням погашеної в сумі 13 648,00 грн, становила 5 746,24 грн.

28 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Слон Кредит» (далі - Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі – Фактор) укладено договір факторингу №2808-23.

Відповідно до умов п.2.1 розділу 2 договору, Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Фінансування - належна до сплати Клієнту сума грошових коштів встановлюється в реєстрі прав вимог (п.п.3.1.1).

Відповідно до п.4.1 розділу 4 договору, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього договору, за умови виконання Фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування передбачених Розділом 3 Договору.

28.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Слон Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було підписано акт приймання - передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №2808-23 від 28 серпня 2023 року.

За відступлення прав вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Слон Кредит" було сплачено грошові кошти в сумі 1 648 712,45 грн згідно платіжної інструкції №4565 від 28.08.2023.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимог до договору факторингу № 2808-23 від 28 серпня 2023 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 5 745,24 грн, з яких: 4 302,42 грн – сума заборгованості за тілом; 1 442,82 грн - сума заборгованості за відсотками.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями частин 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).

Судом встановлено, що договір про надання споживчого кредиту №624940 від 05.06.2021 був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Слон Кредит" та ОСОБА_1 з дотриманням вимог законодавства, підписаний відповідачем з використанням електронного ідентифікатора, та при його укладенні погоджено всі істотні умови кредитування. При цьому, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується листом ТОВ "Універсальні платіжні рішення" вих.№2646_230914162021 від 14.09.2023. Відомості щодо повного погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Дослідженими матеріалами справи підтверджено відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту №624940 від 05 червня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс».

Враховуючи вищевикладене, оскільки отримані за договором про надання споживчого кредиту №624940 від 05 червня 2021 року кошти в повному обсязі в добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 не повернуті, а також беручи до уваги те, що заборгованість по тілу кредиту та процентам за користування кредитними коштами нараховані в межах строку дії договору, тому, суд погоджується, що позивач, якому відступлено право вимоги, вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів за користування кредитом, що становить 5 745,24 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

На підтвердження витрат на правову допомогу під час розгляду даної справи, позивачем до суду договір про надання правової допомоги №42649746 від 01.01.2025, акт №624940 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30.05.2025, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 30.05.2025, додаткову угоду №624940 до договору №42649746 про надання правової допомоги від 01 січня 2025 року від 30.05.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно п.1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Відповідно до п.4.1. вказаного договору, загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8 даного договору, а також гонорар, який зазначений у п.4.9 даного договору.

У п.4.8 Договору сторони погодили послуги та їх вартість.

Згідно з п.4.9 Договору у разі прийняття судом по матеріалах позовної заяви позитивного рішення клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 6 000 грн.

Відповідно до Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30 травня 2025 року та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідний для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 30 травня 2025 року, вбачається, що правова допомога полягала у правовому аналізі обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» (1,5 години) вартість 2 250 грн.; складення позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (3 години) вартість 3 000 грн.; формування додатків до позовної заяви (1 годин) вартість 750 грн.

Так, за надання правових послуг щодо кредитного договору №624940 згідно акту та детального опису, вартість послуг становить 6 000,00 грн.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) від 5 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведені приписи, категорію справи, яка є нескладною та розгляд якої проведено в порядку спрощеного позовного провадження без фіксації судового/судових засідань за допомогою технічних засобів, обсягу наданих позивачем доказів, сталої судової практики щодо розгляду справ даної категорії, cуд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, що на думку суду, є достатнім та справедливим.

Керуючись статтями 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 352 Цивільного процесуального кодексу України, -

ухвалив:

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 81, код ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №624940 від 05 червня 2021 року в розмірі 5 745,24 грн (п`ять тисяч сімсот сорок п`ять гривень двадцять чотири копійки).

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн (три тисячі гривень).

В задоволенні решти вимог в частині стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23.03.2026.

Суддя М. В. Петровська