Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №160/3030/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3030/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року в адміністративній справі № 160/3030/25 (головуючий суддя першої інстанції - Сластьон А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, (третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач 31.01.2025 року звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Рівненській області, (третя особа: ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), в якому просила:

- визнати неправомірним рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №047050030148 від 17.01.2025 року про відмову у призначенні їй пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 з 50 років, з 12.11.2024 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до її пільгового стажу як роботу за Списком №1 період з 24.01.2005 року по 09.07.2005 року на посаді дозувальником гарячого повернення 3чм розряду відділення циклу повернення дільниці прибирання мішкового пилу в агломераційному цеху №2 в ВАТ «Дніпровському металургійному комбінаті «ім.Дзержинського» в місті Дніпродзержинськ, з 10.07.2005 року по 19.04.2011 року дозувальником гарячого повернення 4чм1 розряду відділення циклу повернення дільниці прибирання мішкового пилу агломераційного цеху №2, з 20.04.2011 року по 06.08.2015 року дозувальником гарячого повернення 4чм1 розряду дільниці охолодження, грохочення та видачі гарячого агломерату агломераційного цеху №2 , з 07.08.2015 року по 21.08.2016 року дозувальником гарячого повернення 4 розряду відділення циклу повернення агломераційного цеху №2 в ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ім. Дзержинського;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області призначити пільгову їй пенсію по Списку №1 відповідно до п «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції від 05.11.1991 року №1788-ХП, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01. року №1-р/202 з 18.01.2024 року та ст. 114 Закону №1058;

- зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 14.01.2005 року до 21.08.2016 року в подвійному розмірі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області №047050030148 від 17.01.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_2 періоди трудової діяльності з 24.01.2005 року до 09.07.2005 року, з 10.07.2005 року до 19.04.2011 року, 20.04.2011 року до 06.08.2015 року та з 07.08.2015 року до 21.08.2016 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 12.11.2024 року ОСОБА_2 пільгову пенсію за віком по Списку №1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 є обґрунтоване та відповідає нормам чинного законодавства. Так, у позивача недостатній пільговий стаж. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 26.11.2004 року до 04.10.2017 року. При цьому, необхідний для призначення пенсії вік 60 років, а страховий стаж - не менше 35 років (у 2034 році).

Позивач відзив на скаргу не подала, що не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 18.03.2026 року по 20.03.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, на обліку в територіальних органах Пенсійного Фонду України не перебуває, пенсію не отримує.

09.01.2025 року позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянуто заяву від 09.01.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах та прийнято рішення №047050030148 від 17.01.2025 року, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії з посиланням на ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка регулює призначення пенсії за віком.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що необхідний для призначення пенсії вік 60 років, а страховий стаж не менше 35 років (у 2034 році).

Вік заявниці на момент звернення 50 років 01 місяць 28 днів. До пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 26.11.2004 року до 04.10.2017 року, оскільки таке зарахування повинно проводитись Комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач оскаржила таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (в редакціях на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно частини першої статті 9 Закону №1058 відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно із частиною першою статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.

Наведені норми Закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Разом тим, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015 року) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливим і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

02.03.2015 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII (далі - Закон №213-VIII, що набрав чинності 01.04.2015 року), яким пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» викладено в такій редакції: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Правила вказаних законів є аналогічними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.

За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

«Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року за №1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та права на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже, особи, які належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року за №1788 у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №213-VIII. Зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність».

Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII визначив Конституційний Суд у Рішенні №1-р/2020.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020 року) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.

При цьому, положення зазначених Законів містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 щодо параметру вікового цензу, розбіжність у величині показника вікового цензу для призначення пенсії, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 року №213-VIII, та 50 років - за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

До спірних правовідносин не може бути застосований припис пункту 2 частини 2 статті 114 Закону від 03.10.2017 року №2148-VIII, оскільки його зміст відтворює норму права, яка визнана неконституційною відносно осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж, це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1), звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно із пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Щодо позовних вимог про зарахування відповідачем до пільгового стажу періодів роботи позивача з 24.01.2005 року до 09.07.2005 року, з 10.07.2005 року до 19.04.2011 року, з 20.04.2011 року до 06.08.2015 року та з 07.08.2015 року до 21.08.2016 року, колегія суддів зазначає наступне

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що за результатами дослідження поданих документів вбачається, що з 26.11.2004 року до 04.10.2017 року період роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Оскільки Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» ліквідовано, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №18-1 від 10.11.2006, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років у разі ліквідації підприємства, здійснюються Комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, які діють при Головних управліннях Пенсійного фонду України. Для зарахування періодів роботи до пільгового стажу заявниці рекомендовано звернутися до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області для надання документів на комісію з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З наданого позивачем до суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, громадських формувань вбачається, що Дніпровський металургійний комбінат (ідентифікаційний код: 05393043) де позивач працювала в спірний період, станом на 29.01.2025 року перебуває в стані припинення, а не ліквідовано.

Отже, посилання відповідача в спірному рішенні на те, що вирішення питання зарахування спірних періодів трудової діяльності до пільгового стажу можливо виключно за наслідками звернення позивача до Комісії з питань підтвердження стажу роботи, є необґрунтованим.

Разом з цим, відомості трудової книжки НОМЕР_1 та архівної довідки про підтвердження наявного трудового стажу №Р-21/2-09/1612 від 20.11.2024 року містять відомості щодо пільгового стажу позивача та атестації робочих місць, зокрема:

наказом (розпорядженням) від 22 листопада 2004 року №325 по Відкритому акціонерному товариству «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського» «Резник Светлана Николаевна» (так у документі), 11.11.1974 р.н., прийнята машиністом вентиляційної та аспіраційної установок 2чм1 розряду агломераційного цеху №2 з 26 листопада 2004 року;

розпорядженням від 26 січня 2005 року №103 по цеху переведена дозувальником гарячого повернення Зчмі розряду відділення циклу повернення дільниці прибирання мішкового пилу агломераційного цеху №2 з 24 січня 2005 року;

розпорядженням від 08 липня 2005 року №701 по цеху переведена дозувальником гарячого повернення 4чм1 розряду відділення циклу повернення дільниці прибирання мішкового пилу агломераційного цеху №2 з 10 липня 2005 року;

розпорядженням від 20 квітня 2011 року №1089 по цеху переведена дозувальником гарячого повернення 4чм1 розряду дільниці охолодження, грохочення та видачі гарячого агломерату агломераційного цеху №2 з 20 квітня 2011 року;

наказом (розпорядженням) від 06 серпня 2015 року №1074 переведена дозувальником гарячого повернення 4 розряду відділення циклу повернення агломераційного цеху №2 з 07 серпня 2015 року;

наказом (розпорядженням) від 10 серпня 2016 року №2388 переведена дробильником 4 розряду дільниці грохочення та подрібнення палива агломераційного цеху №2 з 22 серпня 2016 року.

Відтак, позивач у спірний період працювала на посаді, яка передбачена Списком №1, і дає право на пільгову пенсію за віком.

В період трудової діяльності позивача діяли:

Список №1, затверджений постановою КМУ від 11.03.1994 №162, в розділі ІІ якого зазначена професія/спеціальність: дозувальник гарячого вертання;

Список №1, затверджений постановою КМУ від 16.01.2003 №36, розділ якого містив під шифром 2а-3 професію робітника за спеціальністю дозувальника;

Список №1, затверджений постановою КМУ від 24.06.2016, в якому під шифром 2а зазначена спеціальність дозувальника.

На підтвердження атестації робочого місця позичальника матеріали справи містять копії постанови від 25.01.2001 року №1269 та від 29.12.2006 року №992. Також, запис про атестацію внесено до трудової книжки під №14.

Дію зазначеної вище постанови №992 від 29.12.2006 року продовжено до 29.12.2012 року, що підтверджується листом від 29.11.2011 року №005/07-1-406.

Також, в трудову книжку позивача внесено запис №17 про атестацію робочого місця позивача по Списку №1. Робоче місце позивача атестовано на підставі постанови №657 від 26.12.2012 року.

Відповідно до історичної довідки «Публічне акціонерне товариство» «Дніпровський металургійний комбінат» до 09.01.1984 року підприємства мало назву Дніпровський орден Леніна металургійний завод ім. Ф.Е. Дзержинського. Згідно з наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 09.01.1984 року №17 «Про перетворення великих металургійних заводів Мінчормету УРСР у металургійні комбінати» підприємство перетворено на Дніпровський ордена Леніна металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського.

У відповідності до Указу Президента України від 26.11.1994 року №699/94 «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів», наказу Фонду державного майна України від 30.12.1996 року №90-АТ та наказу по підприємству від 20.03.1997 року №140 Державне підприємство Дніпровський ордена Леніна металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського» (Свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності від 28.02.1997 року №101-Р).

Наказом по комбінату від 23.05.2011 року №479 Відкрите акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з 23.05.2011 перейменовано на публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського».

Наказом по комбінату від 25.01.2017 року №84 Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат».

Відтак, відповідачем неправомірно відмовлено позивачу в зарахуванні до пільгового стажу періодів трудової діяльності з 24.01.2005 року до 09.07.2005 року, з 10.07.2005 року до 19.04.201 року1, 20.04.2011 року до 06.08.2015 року та з 07.08.2015 року.

Суд вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії, що ґрунтується на не зарахуванні (невизнанні) частини наявного у позивачки пільгового стажу, зокрема, періодів роботи з 24.01.2005 року до 09.07.2005 року, з 10.07.2005 року до 19.04.2011 року, 20.04.2011 року до 06.08.2015 року та з 07.08.2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, порушені права позивача підлягають також захисту шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 24.01.2005 року до 09.07.2005 року, з 10.07.2005 року до 19.04.2011 року, 20.04.2011 року до 06.08.2015 року та з 07.08.2015 року до 21.08.2016 року.

З урахуванням незарахованих відповідачем періодів роботи позивача з 24.01.2005 року до 09.07.2005 року (05 місяців16 днів), з 10.07.2005 року до 19.04.201 року1 (05 років 09 місяців 10 днів), з 20.04.2011 року до 06.08.2015 року (04 роки 03 місяці 18 днів) та з 07.08.2015 року до 21.08.2016 року (01 рік 0 місяців 15 днів) її стаж станом на дату звернення за призначенням пенсії становив понад 10 років з необхідних 07 років 06 місяців, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Страховий стаж позивача як вбачається з оскаржуваного рішення, становить 32 роки 0 місяців 20 днів з необхідних 20 років. Також, позивач досягла необхідного для призначення пільгової пенсії віку.

Відтак, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до заяви про призначення пенсії від 09.01.2025 року.

В свою чергу, щодо дати з якої підлягає призначенню позивачу пенсія.

Як встановлено судом, позивачем оскаржується рішення пенсійного органу від 17.01.2025 року, яке було прийнято за результатом розгляду поданої заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 від 09.01.2025 року.

Відповідно до п.«а» ч.1 ст.83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Слід звернути увагу, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже звертаючись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах 09.01.2025 року в межах трьох місячного строку з дати настання пенсійного віку, позивач не втратила можливість на призначення вказаної пенсії з 12.11.2024 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).

При цьому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу періодів роботи з 14.01.2005 року по 21.08.2016 року в подвійному розмірі, оскільки доказів на підтвердження порушення прав позивача в цій частині не було надано до суду.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року в адміністративній справі № 160/3030/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року в адміністративній справі № 160/3030/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко