Постанова від 22 березня 2026 р. у справі №340/3502/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2026 року м. Дніпросправа № 340/3502/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року в адміністративній справі №340/3502/25 (головуючий суддя першої інстанції - Кармазина Т.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, (третя особа -Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 27.05.2025 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Полтавській області, (третя особа - ГУ ПФУ в Кіровоградській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області від 28.03.2025 року за № 110550001857;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області зарахувати йому періоди роботи з 29.02.2000 року по 01.07.2001 року та з 02.07.2001 року по 16.10.2003 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 23.04.1987 року, розглянувши повторно заяву від 2.03.2025 року про призначення пенсії за віком.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.03.2025 року №110550001857 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.03.2025, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 29.02.2000 по 31.10.2000 та з 02.07.2001 по 16.10.2003 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.04.1987, та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року виправлено описку, допущену в судовому рішенні від 24.06.2025 року по адміністративній справі №340/3502/25, а саме абзац третій резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.03.2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 29.02.2000 року по 31.10.2000 року та з 02.07.2001 року по 16.10.2003 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.04.1987 року, та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що прийняте рішення від 28.03.2025 року № 110550001857 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Вважає, що в діях відповідача не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, розрахунок стажу проведено згідно вимог чинного законодавства, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представник позивача подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні скарги.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 01.09.2025 року по 15.09.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період з 24.09.2025 року по 09.12.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 29.12.2025 року по 11.01.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці. У період 20.01.2026 року по 12.02.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці. У період з 18.03.2026 року по 20.03.2026 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала на лікарняному.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.03.2025 року звернувся до ГУ ПФУ України в Полтавській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ України в Полтавській області та прийнято рішення від 28.03.2025 року №110550001857 про відмову у призначення пенсії за віком.

Рішення мотивовано відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Зазначено, що страховий стаж особи становить 31 рік 5 місяців 21 день. Не зараховано до страхового стажу період роботи з 29.02.2000 року по 01.07.2001 року та з 02.07.2001 року по 16.10.2003 року, згідно з записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 23.04.1987 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач оскаржив таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року (далі по тексту - Закон №1788) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058).

Частиною першою статті 8 Закону 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка (ст.62 Закону №1788-XII).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року (далі по тексту - Порядок №22-1), заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Пунктом 1.8 розділу І Порядку №22-1 визначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок №637).

Згідно із пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом з тим, пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З урахуванням наведених вище норм законодавства, апеляційний суд вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку відсутності трудової книжки або відсутності в ній записів.

За позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 23.04.1987 року:

№7 – 29.02.2000 року прийнятий на роботу в АФ «Світанок», наказ №4 від 01.03.2000 року;

№8 – 01.07.2001 року звільнений з роботи згідно статті 36 КЗпП України (за власним бажанням), наказ №15 від 01.07.2001 року;

№9 – 02.07.2001 року прийнятий на посаду заготівельника молока від населення в філію БСЗ «Єланецький молокозавод», наказ №34 від 02.07.2000 року.

№10 – 16.10.2003 року звільнений з зайнятої посади за згодою сторін, наказ №99 від 16.10.2003 року.

Так, усі записи трудової книжки містять інформацію про посаду, яку обіймав позивач, періоди та місце роботи, реквізити наказів, на підставі яких вони внесені, підпис уповноважених посадових осіб та печатки підприємств.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем не надано.

За приписами пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Водночас, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає отримати пенсію, у недоліках таких записів.

Колегія суддів зазначає, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

З аналізу вищенаведених законодавчих приписів випливає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка та лише за відсутності такої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.

У спірному рішенні зазначено, що для зарахування вищезазначених періодів роботи необхідно надати додаткові документи, видані підприємствами чи архівними установами.

Позивачем надавалася архівна довідка від 11.02.2025 року №44 згідно якої в документах архівного фонду (ТОВ) агрофірма «Світанок», в розрахунково-платіжних відомостях значиться ветсанітаром за 2000 рік ОСОБА_1 та нарахована заробітна плата за період з березня 2000 по жовтень 2000 включно. Також зазначено, що в розрахунково-платіжних відомостях за 2001 рік ОСОБА_1 значиться, але нарахування заробітної плати не здійснювалось, відпрацьовано днів не вказано.

Крім того, позивачем надано до суду архівну довідку від 10.04.2025 року №Щ-315-04/02, видану трудових архівом Баштанської міської ради, в якій зазначено, що в книзі наказів за 2000-2001 роки наказом директора Єланецької філії ЗАТ «Баштанський сирзавод» №18 від 25.04.2001 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду заготівельника молока від населення з 25.04.2001 року; наказом №99 від 16.10.2003 ОСОБА_1 звільнено з посади з 16.10.2003 року.

Отже відомості, вказані у вищезазначених довідках частково співпадають із записами трудової книжки позивача.

Відтак, з урахуванням архівної довідки від 11.02.2025 року №44 лише періоди з 29.02.2000 року по 01.11.2000 року, з 02.07.2001 року по 16.10.2003 року мають бути враховані до страхового стажу позивача.

Разом з тим, оскільки довідка від 10.04.2025 року №Щ-315-04/02 не надавалася позивачем до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії, то позивачу необхідно її додати для розгляду відповідачем під час повторного розгляду заяви позивача від 11.04.2025 року.

Щодо не зарахування до трудового стажу періодів роботи з 29.02.2000 по 01.07.2001 та з 02.07.2001 по 16.10.2003, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків за вище зазначені періоди.

Так, обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску покладено на платника такого внеску пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч.ч. 2, 11, 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Внаслідок невиконання обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України працівник позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

В свою чергу, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення працівника права на призначення чи перерахунок пенсії. Таким чином, працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії працівникові періоду його роботи.

Отже, відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків для нарахування пенсії, зокрема, за період з 29.02.2000 року по 01.11.2000 року та з 02.07.2000 року по 16.10.2003 року не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію.

Крім того, з огляду на вимоги ч.3 ст.44 Закону №1058-IV, у пенсійного органу є право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення і як самого права на пенсію, так й на підтвердження стажу роботи.

З огляду на вищевикладене, не врахування періодів роботи позивача з 29.02.2000 року по 31.10.2000 року та з 02.07.2000 року по 16.10.2003 року для розрахунку страхового стажу позивача є порушенням його конституційних прав на отримання належного пенсійного забезпечення.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом рішення суду в цій частині не переглядається.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року в адміністративній справі №340/3502/25 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року в адміністративній справі №340/3502/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко