Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №420/39373/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39373/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби в Збройних Силах України грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2022, 2023 (по 19.05.2023) роки, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток як учаснику бойових дій за 2022, 2023 (по 19.05.2023) роки, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше сплачених сум;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.06.2025 по 08.09.2025, а також виплачених за вказаний період сум грошової допомоги на оздоровлення та премії, грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, тобто без врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.06.2025 по 08.09.2025, а також виплатити за вказаний період сум грошової допомоги на оздоровлення та премії за 2025 рік, грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної за 2025 рік та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року у розмірі 3 028 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 6 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у період з 02.03.2022 по 08.02.2025 року включно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2 , а з 10.02.2025 року по 08.09.2025 року – у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, за твердженням позивача, у період проходження ним служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося у заниженому розмірі, а саме у спірний період йому виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премія, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, затвердженого Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Оскільки у спірний період нараховування та виплата позивачу грошового забезпечення було здійснено в заниженому розмірі, позивач вирішив звернутися до суду з даним адміністративним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду у справі №420/39373/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України.

Під час розгляду справи від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що відсутні правові підстави для перерахунку грошового забезпечення позивача за спірний період.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року провадження у справі №420/39373/25 було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст.236 КАС України та в подальшому було поновлено ухвалою суду 11.03.2026 року.

На виконання вищевказаної ухвали, відповідач надіслав до суду витребувані судом докази по суті спірних правовідносин.

Згідно ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 у період з 02.03.2022 року по 08.02.2025 року включно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Військової частини НОМЕР_2 , а з 10.02.2025 року по 08.09.2025 року – у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебував на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідачем за час розгляду справи не заперечувалось.

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 08.09.2025 року №251 позивача з 08.09.2025 року було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, а також йому було призначено до виплати:

- грошову компенсацію за 29 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік;

- грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;

- грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік;

- грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022-2023, 2025 роки;

- одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць військової служби за 41 місяць (призваний на військову службу за призовом під час мобілізації з 02.03.2022 року);

- грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік.

З довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.02.2026 року вбачається, що у період з лютого 2025 року по вересень 2025 року грошове забезпечення позивачу нараховувалось із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01.01.2018 року у сумі 1762,00 грн. відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Разом з тим позивач стверджує, що його грошове забезпечення за період з 02.03.2022 року по 08.02.2025 року та з 10.02.2025 року по 08.09.2025 року повинно було нараховуватись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року.

Не погоджуючись із нараховуванням та виплатою йому грошового забезпечення в заниженому розмірі, позивач звернувся до суду в межах даної справи задля захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Суспільні відносини з винагороди за працю військовослужбовця додатково деталізовані приписами ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Судом встановлено, що 01.03.2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі – Постанова №704), якою було затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2.

Пунктом 2 постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Суд акцентує увагу на тому, що враховуючи вищевказані нормативні приписи, грошове забезпечення військовослужбовців, складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. У свою чергу, до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення входять підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди та премії.

Приписи пункту 2 постанови №704 корелюються із приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 (далі – Порядок №260).

За п.3 Постанови №704 закріплено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Додатком 1 до постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Отже, станом на 01.03.2018 року пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п.6 постанови КМ України від 21.02.2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови КМ України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 року була відновлена дія п. 4 Постанови №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018 року.

Отже з 29.01.2020 року виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про те, що позивач мав право на отримання грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України на відповідний календарний рік.

Разом з тим, відповідно до п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 року.

Оскільки приписи п.3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ не втратили чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 Постанови №704, то в даному випадку не встановлено правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Аналогічну правову позицію було висловлено у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2023 року по справі № 420/10137/22.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 1762,00 грн.

Разом з тим, згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" передбачено, що станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає 2 481,00 грн., та згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року – 2 684,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у період 2022-2023 років грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та станом на 01.01.2023 року за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Крім того, за п.2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно п.п.3, 6 розділу ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Як було встановлено судом, відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 08.09.2025 року №251 позивачу було призначено до виплати: грошову компенсацію за 29 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022-2023 роки.

При цьому, відповідачем за час розгляду справи не було спростовано, що ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На думку суду, невірне визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача у період 2022-2023 років включно відповідно вплинуло й на обчислення розміру одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на вищезазначене, підлягає задоволенню адміністративний позов позивача шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розрахунку грошової компенсації за 29 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022-2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Також суд вважає за необхідне зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 29 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022-2023 роки, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо заявленої вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити позивачу грошового забезпечення за період з 18.06.2025 року по 08.09.2025 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01 січня 2025 року, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023р. №481 внесено зміни до Постанови №704 та абзац 1 пункту 4 викладено в такій редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.».

Отже, Постановою №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Фактично, з 20.05.2023 року розрахункова величина для обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців була встановлена у конкретно визначеній сумі, а не у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні Положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ.

При вирішенні спору суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, було визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови КМУ від 12.05.2023р. №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

У межах адміністративної справи №320/29450/24 оскаржувався пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, яка є нормативно-правовим актом, стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка також є нормативно-правовим актом.

Варто зазначити, що рішенням по справі №320/29450/24, яке набрало законної сили, окремі положення Постанови №481 визнані протиправними та нечинними.

Водночас, з системного аналізу положень КАС України та теорії права вбачається відмінність у правових наслідках «визнання протиправним та скасування» і «визнання протиправним та нечинним» відповідного адміністративного акту.

Так, відповідно до вимог ст.5 КАС України, ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Згідно абзаців 3, 4 п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» скасування акту суб`єкта владних повноважень, як способу захисту порушеного права позивача, застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття. Визнання ж акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату ним чинності з моменту набрання відповідним судовим рішенням законної сили або з іншого, визначеного судом моменту.

Таким чином, визнаються протиправними та скасовуються індивідуальні акти, а нормативно-правові акти визнаються протиправними та нечинними. Такі відмінності у правовому регулюванні обумовлені тим, що відповідно до приписів нормативно-правових актів виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів невизначеного кола осіб. Відповідно, скасування нормативно-правового акту впливатиме на права, свободи, інтереси та обов`язки не лише позивача, а й інших осіб, а також поставить під сумнів легітимність дій та рішень, прийнятих на підставі скасованого нормативно-правового акту та може призвести до порушення необхідного балансу між захистом прав позивача та будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, які були учасниками правовідносин, у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт; принципу правової визначеності.

З цього приводу суд зазначає, що згідно положень ч.2 ст.265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, зважаючи на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року набрало законної сили 18.06.2025 року, то відповідно наведений нормативно-правовий акт втратив чинність 18.06.2025 року, а відтак п. 2 постанови КМУ №481 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з 18.06.2025 року.

Таким чином, починаючи з 18.06.2025 року по 08.09.2025 року визначення розміру посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями позивача мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2025 року.

Згідно ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" передбачено, що станом на 01.01.2025 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає – 3 028,00 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що у період з 18.06.2025 року по 08.09.2025 року грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року за Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

Як вже зазначалось вище, за п.2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Крім того, згідно п.п.1-2 розділу XVI Порядку №260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.

Відповідно до п.п.1, 6 розділу XXІІІ Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно п.п.1, 5 розділу ХХХІІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Як було встановлено судом вище, позивачу у період з 18.06.2025 року по 08.09.2025 року нараховувалась та виплачувалась премія, а також відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (по стройовій частині) від 08.09.2025 року №251 було призначено до виплати грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік; грошову компенсацію невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2025 рік; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць військової служби за 41 місяць; та грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік.

Разом з тим, на думку суду, невірне визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання позивача у період з 18.06.2025 року по 08.09.2025 року включно, відповідно вплинуло й на обчислення розміру його премії, грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні відпусток, а також грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

З огляду на вищезазначене підлягає задоволенню адміністративний позов позивача шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.06.2025 року по 08.09.2025 року включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року.

Також суд вважає за необхідне зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.06.2025 року по 08.09.2025 року включно, а також премії, грошової допомоги на оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік; грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2025 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць військової служби за 41 місяць, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 рок, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судових витрат у справі не здійснювати.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за 29 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022-2023 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за 29 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошової компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022-2023 роки, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 18.06.2025 року по 08.09.2025 року включно, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення з 18.06.2025 року по 08.09.2025 року включно, а також премії, грошової допомогу на оздоровлення за 2025 рік, грошової компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік; грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2025 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць військової служби за 41 місяць, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 рок, з урахуванням раніше виплачених сум.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя О.В. Білостоцький