Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №160/34038/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 рокуСправа №160/34038/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Неоліт – груп» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Неоліт – груп» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить: визнати незаконним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900638/2 від 12.11.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за ціною договору, що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ`єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/34038/25 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст. 260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Від Львівської митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митної вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.

Товариством було подано відповідь на відзив, в якій позивач підтримав свою правову позицію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи на розумний строк , достатній для всебічного та повного розгляду справи.

В період з 02.03.2026 по 16.03.2026 суддя знаходилась на лікарняному, що підтверджується довідкою Відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Неоліт – груп» відповідно до проформи – інвойсу від 01.08.2025 №QF25072433VA з компанією „HEBEI QIFAN TEACHING EQUIPMENT MANUFACTURING CO.,LTD” (Китай) придбав збірно-розбірний спортивний майданчик для занять падел – тенісом у кількості 5 штук загальною вартістю 57270 доларів США.

Товар був придбаний безпосередньо у виробника товару – компанії „HEBEI QIFAN TEACHING EQUIPMENT MANUFACTURING CO.,LTD” (Китай).

На виконання умов проформи – інвойсу від 01.08.2025 №QF25072433VA позивачем було проведено 04.08.2025 передоплату за товар на банківський рахунок іноземного контрагента – компанії „HEBEI QIFAN TEACHING EQUIPMENT MANUFACTURING CO.,LTD” (Китай) в розмірі 30%, що становило 17181 доларів США, що підтверджується платіжним банківським документом.

Після готовності товару та виставленого продавцем комерційного інвойсу (рахунку) від 08.08.2025 №QF25072433VA, позивачем 15.08.2025 було сплачено решту оплати за товар на банківський рахунок іноземного контрагента – компанії „HEBEI QIFAN TEACHING EQUIPMENT MANUFACTURING CO.,LTD” (Китай) в розмірі 70%, що становило 40089 дол. США

Загальна сума за платіжними інструкціями від 04.08.2025 року та від 15.08.2025 року, сплачених позивачем за товар компанії „HEBEI QIFAN TEACHING EQUIPMENT MANUFACTURING CO.,LTD” (Китай) коштів, складає 57270 дол. США, що повністю співпадає із сумою, зазначеною в проформі – інвойсі від 01.08.2025 року №QF25072433VA та в комерційному інвойсі (рахунку) від 08.08.2025 року №QF25072433VA.

Крім того, така сама загальна сума та кількість товару, які зазначені в проформі –інвойсі від 01.08.2025 року №QF25072433VA та в комерційному інвойсі (рахунку) від 08.08.2025 року №QF25072433VA, зазначені і в митних деклараціях країни відправлення (Китай) від 26.08.2025 року №№ 021720250000240371 та 021720250000240374 .

Також, оскільки товар поставлявся на умовах поставки згідно правил Інкотермс FОВ Синьган (Китай), для визначення митної вартості товару у відповідності до норм п.п.5 та 6 ч.10 ст.58 МК України позивачем були додані до фактурної вартості товару (57270 доларів США), його витрати на навантаження, вивантаження та транспортування до місця ввезення на митну територію України, які склали 376296,19 грн (копія довідок від 05.11.2025 року №№ 482797 та 482803 додаються –додатки 8 та 9), що підтверджується графою 17 оскаржуваного рішення.

Таким чином, митна вартість товару з якої необхідно сплатити обов`язкові митні платежі, тобто – фактурна вартість та додані до неї витрати по доставці товару до кордону України, становила 65015,85 доларів США, що підтверджується графою 28 оскаржуваного рішення.

З метою митного оформлення товару декларантом подано до Львівської митниці Держмитслужби митну декларацію від 10.11.2025 року №25UA209170097214U8.

Митна вартість товару була визначена декларантом за основним методом - ціною контракту.

Для митного оформлення на підтвердження митної вартості товару позивачем були подані наступні документи: пакувальний лист від 08.08.2025, рахунок-проформа №QF25072433VA від 01.08.2025, рахунок-фактура (інвойс) №QF25072433VA від 08.08.2025, коносамент №UNRUST25082574 від 30.08.2025, коносамент №UNRUST25082638 від 30.08.2025, автотранспортна накладні №482803 від 05.11.2025, автотранспортна накладна №482803/1 від 05.11.2025, декларація про походження товару № QF25072433VA від 08.08.2025, статус особи, яка подає митну декларацію №2, банківський платіжний документ, що стосується товару №2 від 04.08.2025, банківський платіжний документ, що стосується товару №3 від 15.08.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4691806 від 05.11.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №LS-4691807 від 05.11.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару – довідка про транспортні витрати №4827 від 05.11.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару – довідка про транспортні витрати №4828 від 05.11.2025, договір про надання послуг митного брокера №051125/А1 від 05.11.2025, договір про перевезення №26/08-24 від 26.08.2025, інший документ, що використовується у міжнародній практиці замість договору (контракту) № QF25072433VA від 08.08.2025, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №25UA209170097214U8 від 10.11.2025.

Відповідно до статті 53 МК України декларанту було надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару - копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Запропоновано декларанту або уповноваженій ним особі за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Декларантом додатково були надані прайс і експортні декларації.

За результатом розгляду документів Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2025/900638/2 від 12.11.2025, за яким митну вартість товарів було визначено за резервним методом і скориговано митну вартість задекларованого товару у сторону збільшення, внаслідок чого збільшено митні платежі.

У вказаному рішенні відповідачем зазначено, зокрема, що у якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом надано платіжні інструкції від 04.08.2025 №2 та від 15.08.2025 №3, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.

Митні декларації країни експорту від 26.08.2025 №021720250000240374 та від 26.08.2025 № 021720250000240371 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в них дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними, окрім того в графах «номер накладної (дорожнього листа)» наявні номера документів 177KACACXTEN3530 та 177KACACXTEN3531, які до митного оформлення не подані.

Відповідно до вимог ЗУ "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956) у гр.22 та 23 CMR зазначається підпис і штамп відправника та перевізника. В CMR № 482803 від 05.11.2025 та CMR № 482803/1 від 05.11.2025 у гр. 22 відсутні штампи відправника. Окрім того у гр.5 даних CMR у гр. «додаткові документи» наявні номера рахунків – проформ, які до митного оформлення не подані.

Рахунки-фактури на оплату транспортних послуг №LS-4691806 та LS-4691807 від 05.11.2025 виставлені відповідно до договору про транспортно-експедиторське обслуговування №26/08-24 від 26.08.2025р. Відповідно до п.1.2 вищевказаного договору послуги надаються на підставі заявки на організацію транспортно-експедиторських послуг, в якій вказані пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, вартість перевезення. Однак, заявка до митного оформлення декларантом не подана, що не дає можливості митному органу здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо числового значення складових митної вартості в частині отриманих транспортно-експедиторських послуг.

- Окрім того, відповідно до п.4.1 оплата за цим договором здійснюється Клієнтом на підставі рахунку Експедитора шляхом 100% передоплати до моменту надання послуг.

Однак, банківські платіжні документи які підтверджують факт оплати таких послуг декларантом до митного оформлення не надано.

У сукупності перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Отже, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

Митницею було також складено картку відмови в митному оформленні товарів №UA209170/2025/064554.

Позивач вважає, що зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягають скасуванню у зв`язку з чим подав позовну заяву до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу, встановлені ч. 1 ст. 7 Митного кодексу України.

Згідно п. 24. ч. 1 ст. 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктами 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України визначено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів ст.ст. 49,50 МК України).

За частинами 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1статті 58 цього Кодексу.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.24 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За змістом вищенаведених норм митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті (ч. 3 ст. 54 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст. 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу(ч. 3 ст. 57 МК України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

Відповідно до п. 4 ст. 57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1ст. 57 Митного кодексу України.

При цьому, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідачем митна вартість товарів була визначена за другорядним -резервним методом 2r згідно з положеннями ст. 64 МК України.

Основою для розрахунку слугувала митна вартість товару «падел-теніс», оформленого за МД №UA408020/2025/36957 від 10.10.2025 Скоригована митна вартість склала 3,76 дол. США/кг.

Відповідачем не зазначено умови поставки товару, ціна, яку було взято за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не зазначено інформацію і джерела, які були використані митним органом під час визначення митної вартості товару позивача.

Тобто, відповідачем не було проведено детальне дослідження митної декларації - відсутні відомості про порівняння умов поставки за наведеним відповідачем рішенням, що слугували джерелом коригування митної вартості, і на підставі яких обрано метод для визначення вартості.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Суд не приймає твердження відповідача, що подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви к правильності визначення декларантом митної вартості.

Надання позивачем документів в підтвердження митної вартості товару підтверджується карткою відмови у її митному оформленні товару і графою 44 митної декларації від 10.11.2025 року №25UA209170097214U8.

Як було встановлено вище судом, позивач відповідно до проформи – інвойсу від 01.08.2025 №QF25072433VA, здійснив 04.08.2025 передоплату за товар на банківський рахунок іноземного контрагента – Компанії „HEBEI QIFAN TEACHING EQUIPMENT MANUFACTURING CO.,LTD” (Китай) в розмірі 30%, що становило 17181 доларів США.

За виставленим продавцем комерційним інвойсом (рахунком) від 08.08.2025 №QF25072433VA, позивач здійснив 15.08.2025 решту оплати за товар на банківський рахунок іноземного контрагента – Компанії „HEBEI QIFAN TEACHING EQUIPMENT MANUFACTURING CO.,LTD” (Китай) в розмірі 70%, що становило 40089 доларів США.

В графі 70 „Призначення оплати” платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 04.08.2025 року №2 та від 15.08.2025 року №3, за якими позивачем здійснювались розрахунки за товар в сумі 17181 та 40089 доларів США зазначено: „Prepayment for a padel tennis court according to proforma invoice NO QF25072433VA dd 01.08.2025”, що перекладається на українську мову як –„Передоплата за корт для падель-тенісу згідно з проформою-рахунком №QF25072433VA від 01.08.2025”.

Платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 04.08.2025 року №2 та від 15.08.2025 року №3, посвідчені кваліфікованим електронним підписом посадової особи АТ „Укрсиббанку” із зазначенням номеру сертифікату.

Відповідно до вимог пунктів 6, 26 та 29 „Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металлах”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189), зареєстрованого належним чином у Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601, позивач оформив платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 04.08.2025 року №2 та від 15.08.2025 №3 в електронній формі через відповідний застосунок, що передбачено укладеним ним з АТ „Укрсиббанком” договором про надання платіжних послуг. В свою чергу, якщо б платіжні інструкції були оформлені з порушенням вимог вищезазначеного „Положення...”, АТ „Укрсиббанк” їх би не оформив і не здійснював переказ.

Крім цього, підтвердженням тому факту, що кошти за цими платіжними інструкціями в повному обсязі отримані продавцем товару – Компанією „HEBEI QIFAN TEACHING EQUIPMENT MANUFACTURING CO.,LTD” (Китай), є отримання позивачем товару, оскільки, відповідно до умов, визначених в проформі – інвойсі від 01.08.2025 №QF25072433VA та комерційному інвойсі (рахунку) від 08.08.2025 №QF25072433VA, позивач повинен був розрахуватися в повному об`ємі з іноземним контрагентом (продавцем товару) до його відвантаження позивачу.

Отже, платіжні доручення про оплату товару, в сукупності з іншими доказами, які надавались позивачем при здійсненні митного оформлення, є беззаперечними щодо вартості товару, не містять розбіжностей в числових значеннях та узгоджуються між собою.

Щодо посилання відповідача на відсутність заявки на організацію транспортно –експедиторських послуг, відсутність в міжнародній товаротранспортній накладній (CMR) підписів і штампів відправника і перевізника, та зазначення в деклараціях країни експорту номерів документів, які до митного оформлення на надавались, судом прийняті обґрунтовані пояснення позивача, підтверджені належними доказами, виходячи з наступного

В митних деклараціях країни відправлення (Китай) від 26.08.2025 року №№021720250000240371 та 021720250000240374 дійсно зазначені номери 177KACACXTEN3530 та 177KACACXTEN3530.

Зазначення таких номерів пояснюється тим, що умови поставки придбаного позивачем у іноземного продавця товару згідно правил Інкотермс визначені як FОВ порт Сіньган (Китай), а іноземний продавець товару знаходиться в індустріальному районі Пува повіту Яньшань, який згідно мапи Googl знаходиться на відстані 165 км від порту Сіньган, йому напевне було необхідно доставити товар для виконання умов поставки, а отже, номери 177KACACXTEN3530 та 177KACACXTEN3530, зазначені в графі, яка перекладається на українську мову як „Номер транспортної накладної” і є напевне тим документом по перевезенню товару всередині країни Китай.

За пунктом 6 частини 2 ст. 53 МК України, якою визначено, що на підтвердження митної вартості надаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, метою надання таких документів є підтвердження витрат, які у відповідності до вимог пунктів 5 та 6 частини 10 ст.58 МК України повинні бути додані до фактурної вартості, тобто, такі витрати є складовими митної вартості, з якої в свою чергу сплачуються обов`язкові митні платежі.

При перевезенні товарів в міжнародному сполученні морським транспортом, транспортним (перевізним) документом є коносамент (Bill of Lading), а автомобільним транспортом – міжнародна автомобільна товаротранспортна накладна (CMR).

Оскільки товар позивача поставлявся на умовах поставки згідно правил Інкотермс FОВ порт Сіньган (Китай), товар переміщувався в двох морських контейнерах до порту Гданськ (Польша) морським транспортом, а з порту Гданськ до позивача, товар переміщувався автомобільним транспортом.

Позивачем були надані підтверджуючі документи щодо перевезення товару і документи про вартість перевезення оцінюваних товарів. Такими документами є: коносаменти №№ UTRUST25082574 та UTRUST25082638, міжнародні автомобільні товаротранспортні накладні №№ 482803 та 482803/1, договір про транспортно – експедиційне обслуговування від 26.08.2025 №26/08-24, укладений між позивачем та ТОВ „Ламан Шипінг”, договір перевезення вантажів автотранспортом від 26.04.2021 №26042021, укладений між ТОВ „Ламан Шипінг” та ТОВ „Інавто”, договір перевезення вантажів автотранспортом від 26.09.2024 №LS26092024, укладений між ТОВ „Ламан Шипінг” та ФОП Галамай, договір про надання транспортно – експедиційних послуг від 20.02.2023 №0220/2023, укладений між ТОВ „Ламан Шипінг” та польською компанією FENIKS CARGO SP.Z.O.O, рахунок-фактура про надання транспортно – експедиційних послуг від 05.11.2025 №LS-4691806, рахунок-фактура про надання транспортно – експедиційних послуг від 05.11.2025 №LS-4691807, довідки від 05.11.2025 року №№ 482797 та 482803 про витрати на навантаження, вивантаження та транспортування до місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до пункту 2.2.4. договору про транспортно – експедиційне обслуговування від 26.08.2025 року №26/08-24, укладеного між позивачем та ТОВ „Ламан Шипінг”, експедитор - ТОВ „Ламан Шипінг”, має право залучати для виконання договору третіх осіб, що експедитором і було зроблено шляхом залучення польської компанії FENIKS CARGO SP.Z.O.O, яка зазначена в коносаментах №№ UTRUST25082574 та UTRUST25082638 як особа, відповідальна за перевезення товару в морському контейнері та ТОВ „Інавто” і ФОП Галамай, які зазначені як перевізники в міжнародних автомобільних товаротранспортних накладних №№ 482803 та 482803/1.

З приводу зауважень відповідача, що позивачем не були надані всі документи, витребувані митницею, суд зазначає наступне.

Надання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України вимагається у разі, якщо надані декларантом документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митним органом не зазначено конкретних обставин, які б викликали відповідні сумніви у документах, неточності або помилки, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.

Суд зазначає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 звернув увагу на те, що основними документами які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.

За правовим висновком Верховного Суду в постанові від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішені про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17, від 11 червня 2020 року у справі №815/5597/17, що декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів.

В даному випадку відповідачем наявність цих фактів не підтверджена.

Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900638/2 від 12.11.2025 не є обґрунтованим виходячи з вимог частини 2 статті 55 МК України, а тому підлягає скасуванню

Позивач просить також стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст.139 КАС передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи 19.11.2025 між ТОВ «Неоліт-груп» (Клієнт) і ОСОБА_1 (Адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги №1, за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін по оскарженню рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 12.11.2025 року №UA209000/2025/900638/2.

Відповідно до п.4.1 договору гонорар Адвокату за надання правової допомоги, передбаченої п.2.1.1.- п.2.1.9. цього договору встановлюється в розмірі 10000 грн.

17.12.2025 сторонами підписано акт № 1 наданих послуг (виконаної роботи) по договору про надання правової допомоги, відповідно до якого Клієнт прийняв послуги з опрацювання документів, підготовки та направлення до суду позовної заяви з відповідними додатками, опрацювання відзиву на позов, підготовки та направлення відповіді на відзив на суму 10 000,00 грн.

Оплата позивачем послуг підтверджується платіжною інструкцією №2273819618 від 24.11.2025.

Частиною 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Відповідачем відповідного клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу подано не було .

Разом з тим, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, яка вказала на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи, що дана справа по суті не є складною, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, більшість документів є в наявності у позивача, що не потребувало великих затрат ні за об`ємом документів, ні за витраченим часом, та предмет спору не є новим в судовій практиці, суд приходить до висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Співмірною зі вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у даній справі, суд вважає суму 5000,00 грн.

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 9431,37 грн., що підтверджується платіжним документом №2273819616 від 24.11.2025.

З врахуванням наведеного, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, сплачений судовий збір у сумі 4884,80 грн.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 255, 262, 293, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Неоліт-груп» (вул. Наукова, буд. 1, с. Дослідне, Дніпропетровська область, 52071, код ЄДРПОУ 39701580) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів– задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900638/2 від 12.11.2025 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неоліт-груп» (вул. Наукова, буд. 1, с. Дослідне, Дніпропетровська область, 52071, код ЄДРПОУ 39701580) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 9431 ( дев`ять тисяч чотириста тридцять одна) грн. 37 коп. , витрати на правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона