Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №947/5918/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

24.03.26

Справа №947/5918/25

Провадження №2/521/491/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Роїк Д. Я.,

секретаря судового засідання Каліної П. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулося до суду Київського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 262 гривень 43 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.09.2021 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відповідачем було укладено Договір про надання споживчого кредиту №712427 (надалі – Договір Кредитний договір).

Підписання Договору ОСОБА_1 , підтвердила, що вона ознайомлена з умовами Публічної пропозиції на укладення Договору про надання споживчого кредиту ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», (далі – Публічна пропозиція), код ЄДОПОУ 42350798, Ліцензія на надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, видана згідно Розпорядженням Нацкомфіпослуг від 25.10.2018 року №1891, яка розміщена на сайті Фінансова Компанія: https://sloncreditr.ua/ (далі – сайт Фінансова компанія), в повному обсязі, з урахуванням Паспорту споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства), Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Тариф складають Договір про надання споживчого кредиту, укладення якого підтвердження Відповідач погодився та зобов`язався виконати його умови.

Таким чином, відповідач уклав Договір №712427 від 23.09.2021 року (надалі – кредитний договір) з Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та на підставі платіжного документу (долученого до позовної заяви) відповідачу були видані кредитні кошти.

21.02.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 42350798) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746), (далі- ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», «Новий кредитор») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №2102-24 (далі- «Договір факторингу»). Згідно даного Договору факторингу 21.02.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 712427 від 23.09.2021 року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 12358 грн., із яких:

заборгованість за тілом кредиту становить – 17417,28 грн.;

заборгованість за відсотками становить – 6845,15 грн.;

заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.;

заборгованість за пенею становить 0 грн..

У зв`язку з істотними порушеннями Відповідачем умов Кредитного договору № 712427 від 23.09.2021 року, Позивачем, який набув права грошової вимоги, на останню відому адресу реєстрації Відповідача направлено Повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі та розглянути справу в його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. На адресу суду повернувся конверт із рекомендованими повідомленнями із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представник відповідачки – адвокат Вейко А.В. надала до суду відзив, в якому просила в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зважаючи на те, що відповідачка не здійснила погашення заборгованості по кредиту та не повернула кредит протягом строку, обумовленого сторонами при укладенні договору, однак не погодилась з нарахуванням відсотків. Вказувала що стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками відсутня, оскільки право нарахування кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється.

Представником позивача надано відповідь на відзив, просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин, враховуючи, що судом судова повістка про виклик відповідача в судове засідання направлялася за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, однак на адресу суду повернувся поштовий конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», суд вважає відповідача належним чином повідомленим та можливим, за згодою представника позивача, розглянути справу на підставі наявних доказів, заочно, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд прийняв рішення про розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно ст. 280 ч. 1 п. 1,2,3,4 суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідачка не з`явилась в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідачка не подала відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оцінивши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та ухвалити заочне рішення, так як дана заборгованість за кредитним договором підтверджується матеріалами справи: копією Витягу, копією Акту прийому – передачі, копією Акту, копією Витягу з Реєстру боржників, копією Розрахунку заборгованості, детальним описом наданих послуг адвокатом Білецьким Б.М., Довідкою, копією Договору № 712427 від 23.09.2021 року, копією Анкети Заяви, Договором про надання фінансового кредиту, Графіком платежів, Згодою, копією Договору Факторингу №2102-24, Формою Реєстру боржників, Актами приймання передачі, копією Додаткової угоди, інформаційною довідкою, Статутом ТОВ «Діджи Фінанс».

Відповідач не надав своєчасно фінансовій установі грошові кошти для погашення заборгованості за договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання ), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки в розмірі та на умовах встановлених договором.

Крім того, згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу, суд приходить до наступного.

Як передбачено ст.15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 ЗУ від 05.07.2012 року за № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, та становлять одну із складових судових витрат ч.1 ст.133 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів ч. 4 ст. 137, ч. 7 ст. 139 та ч. 3 ст. 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом ст.137 ЦПК України (1) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. (2) За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (3) Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (4) Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (5) У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (6) Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 року за № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного встановлено, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, або розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме не надано: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 03.02.2021 року №760/34441/19 та від 07.04.2021 року № 545/3748/17.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2024 між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем укладено договір про надання правової допомоги № 42649746 та додаткова угода №712427 від 28.01.2025 року до договору № 712427 про надання правової допомоги від 23.09.2021 року. Складено детальний опис робіт на суму 6000,00 грн. Вказаними особами підписано акт про підтвердження факту надання правничої допомоги на суму 6 000 грн. (а.с. 16-18, 30, 15, 14).

Згідно акту про підтвердження надання правничої допомоги та детального опису робіт:

Правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 2250 грн.;

Складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості , в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач – 3000 грн.;

Формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 750 грн.

Оцінюючи склад та обсяг наданих послуг, суд не враховує витрати за формування додатків до позовної заяви в сумі 750 грн., оскільки формування додатків входить до складання позову, крім того до позову було долучено кредитний договір не в повному обсязі, в зв`язку з чим судом було винесено ухвалу про витребування додаткових доказів у позивача.

Стосовно стягнення витрат за правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій на суму 2250 грн., суд не приймає до уваги, оскільки данні правовідносини типові, суд вважає що за дану послугу достатньо стягнути 1000 грн.

Враховуючи наведене, витрати на правничу допомогу під час розгляду справи суд вважає допустимими в розмірі 2000 грн. (правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) - 1 000 грн. та складання позовної заяви – 1000 грн.)

На підставі зазначеного, доводи сторони відповідача та заперечень сторони позивача, суд, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшує розмір витрат до 2 000 грн.

Статтею 141 ч. 8 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Також ТОВ «Діджи Фінанс» за подання позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Керуючись ст.ст. 4, 215, 526, 530,534, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ:42649746, ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «ОКСІ БАНК», МФО: 325990) заборгованість за Кредитним договором № 712427 від 23.09.2021 року у розмірі 24 262,43 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» » (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ: 42649746, ІВАN: НОМЕР_2 в АТ «ОКСІ БАНК», МФО: 325990) судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.Я. Роїк