Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №502/291/26 — Кілійський районний суд Одеської області

Суд: Кілійський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 23 березня 2026 р.

Справа: №502/291/26

Суддя: Маслеников О. А.

Справа № 502/291/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Маслеников О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Скрипкіної А.Ю.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про

стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області було видано 30.01.2014 року судовий наказ № 500/9006/13-ц, про стягнення з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 30.12.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З урахуванням змін, внесених Законом № 2475-VIII від 03.07.2018 до абзацу другого частини другої статті 182 Сімейного кодексу України, відповідно до чинного законодавства, з відповідача стягуються аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, відповідач свій обов`язок зі сплати аліментів, встановлений вищевказаним судовим наказом, виконував частково та з прострочкою сплати, що підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті аліментів, виданим державним виконавцем Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області від 10.12.2025 року.

Відповідно до вимог ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

З урахуванням формули (пеня заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%, яка була зазначена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року по справі № 711/679/21 від 19 січня 2022 року) станом на 10.12.2025 року розмір пені за прострочку виконання відповідачем обов`язку сплачувати аліменти складає 98 529,12 гривень.

У зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.11.2025 року у розмірі 82193 гривень 00 копійок, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, державним виконавцем, керуючись ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», 10.12.2025 року було винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, що дорівнює 41096 гривень 50 копійок, що підтверджується відповіддю начальника Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області від 10.12.2025 року.

Враховуючи обмеження, встановлені ч. 1 ст. 196 СК України, розмір пені, який підлягає сплаті відповідачем, становить 57433,12 гривень із розрахунку 98529,12 гривень (загальна сума пені) - 41096 гривень (розміром застосованих заходів примусового виконання).

Враховуючи викладене, позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 57433,12 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

Ухвалою судді від 19.02.2026 року відкрито провадження у справі призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.

Беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, суд ухвалює заочне рішення по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , зареєстрованого та виданого 23.06.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , актовий запис № 670 від 23.06.2012 року /а.с. 6/.

Згідно судового наказу виданого 30.01.2014 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області по справі №500/9006/13-ц, наказано стягувати ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_7 , аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку, починаючи з 30.12.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.7-8/.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 зареєстрованого 19.06.2020 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб 19.06.2020 року, про що було складено відповідний актовий запис №165 від 19.06.2020 року. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєне прізвище « ОСОБА_9 » /а.с.18/.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом №500/9006/13-ц, виданого 13.08.2019 року Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. Починаючи з 30.12.2013 року і до повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 , складеного 10.12.2025 року державним виконавцем Кілійського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області ПМУ МЮ Сілаковою Н.М. вбачається, що ОСОБА_2 станом на 01.11.2025 року має заборгованість по сплаті аліментів в загальному розмірі 82193,00 гривень /а.с.14-15/.

Згідно повідомлення Кілійського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області №21.10.-39304 від 10.12.2025 року встановлено, що на виконанні у Кілійському відділі державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавче провадження №63991984 з примусового виконання судового наказу 500/9006/13-ц від 13.08.2019 року виданого Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 30.12.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно інформації з АСВП боржником ОСОБА_2 було сплачено заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 58909 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`ять) гривень 00 копійок 03.11.2025 та 26 480 (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок 18.11.2025, кошти були перераховані на рахунок стягувача та зараховані державним виконавцем як сплату поточного платежу за листопад 2025 року у розмірі 1598 (тисяча п`ятсот дев`яносто вісім) гривень 00 копійок та 83 791 (вісімдесят три тисячі сімсот дев`яносто один) гривень 00 копійок, як погашення заборгованості, що виникла у боржника за весь час находження судового наказу на виконанні у відділі ДВС.

Згідно ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі, з цих підстав виконавчий збір з ОСОБА_2 станом на сьогодні ще не стягнуто.

У зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.11.2025 у розмірі 82193 (вісімдесят дві тисячі сто дев`яносто три) гривень 00 копійок, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, державним виконавцем, керуючи ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», 10.12.2025 було винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, що дорівнює 41096 (сорок одна тисяча дев`яносто шість) гривень 50 копійок.

Станом на дату надання інформації, виконавче провадження не завершене, заборгованість зі сплати аліментів сплачено в повному обсязі, за виконавчим провадженням не стягнуто виконавчий збір та штраф, виконавчі дії тривають /а.с.12/.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини (Конвенції) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 18 Конвенції проголошено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).

Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов`язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Розглядаючи відповідальність за несплату аліментів, слід зауважити, що в законодавстві передбачена спеціальна норма, яка встановлює умови та розміри санкцій за порушення зобов`язання із сплати аліментів (ст. 196 СК України).

Тобто, дана норма спрямована на стимулювання боржника - платника аліментів своєчасно сплачувати аліменти та, певною мірою, компенсувати одержувачеві аліментів ті втрати, які він поніс у зв`язку із затримкою їх сплати.

Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, провадження № 61-16670сво19.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів, суд бере до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність сплати аліментів, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення.

Нормами чинного законодавства передбачено, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника (постанова Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №334/7702/16).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що:

«правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

Тлумачення вказаних норм свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства;

учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів.

невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи;

стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;

розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;

при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованістьза аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.

Згідно частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Позивачем проведено розрахунок пені за несвоєчасну плату аліментів, згідно якого за період з 01.01.2022 року по 01.11.2025 року загальний розмір складає 98529,12 гривень.

Оскільки станом на 01.11.2025 року розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів становив 82193,00 гривень, на виконання приписів ст. 196 СК України - пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, з урахуванням винесеної постанови державного виконавця про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів – 41096,50 гривень, позивачем був вирахуваний остаточний розмір пені в сумі – 57433,12 гривень.

За загальними правилами відповідальності за прострочення виконання зобов`язання слід виходити із презумпції вини платника аліментів, який прострочив сплату аліментів на утримання дитини, а тому саме на відповідача, який прострочив сплату аліментів, покладається тягар доказування протилежного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач знав про судове рішення щодо стягнення аліментів, тому заборгованість із аліментів виникла з вини відповідача, як особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, а тому позивач має право на стягнення неустойки (пені).

Відповідач не надав суду жодних доказів щодо того, що за своїм станом здоров`я та матеріальним становищем він не міг утримувати свою неповнолітню дитину, як і не надав будь яких заперечень щодо заборгованості по аліментним платежам.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статі 196 СК України, а отже позов підлягає до задоволення.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1331,20 гривень підлягають стягненню з відповідача на користь держави згідно ст. 141 ЦПК України.

Питання про розподіл витрат на правову допомогу, понесених позивачем ОСОБА_4 , враховуючи зазначення позивачем в позовній заяві про те, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів з дня прийняття судом рішення, зроблену до закінчення судових дебатів, та беручи до уваги відсутність судових дебатів у спрощеному провадженні, буде вирішено в порядку ч. 8 ст. 141, ст. 246 ЦПК України після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 282 ЦПК України, ст.ст. 180, 196, СК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01.01.2022 року по 01.11.2025 року в розмірі 57433,12 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 - 1331,20 гривень судового збору в дохід держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення рішення.

Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников

Оригінал: reyestr.court.gov.ua