Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №279/1505/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/1505/26

Провадження № 3/279/494/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2026 р. м. Коростень

Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Івашкевич О.Г.,розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 видане 14.08.2018 року,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2026 року в провадження Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №597984 від 22.02.2026 року слідує, що 22.03.2026 року о 00:52 годині в м.Коростень, вул. Ковельська, 89 (вул. Ковельська, 43), водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passatf», державний номерний знак НОМЕР_2 ,не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискових маячків синього та червоного кольору та увімкнення спеціального звукового сигналу та шляхом переслідування зупинився біля будинку №89 по вул. Ковельська, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор поліцейського Motorola VB-400 №858577 та службового реєстратора ТЗ 70 mai,чим порушив п.2.4, 8.9.а ПДР – не виконання водіями вимог про зупинку, відповідальність за вчинене правопорушення передбачена ч.1 ст.122-2 КУпАП.

З урахуванням вимог ч.1 ст.277 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 був призначений на 08:20 годину 24.03.2026 року.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом оприлюденння оголошення на веб-сайті "Судова влада України", в судове засідання не з`явився, про причини неявки до суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань, заперечень по суті справи до суду не надав. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З огляду на положення ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.122-2 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою.

Враховуюче викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення у відсутність особи за наявними у справі доказами, оскільки особа була присутня при складанні протоколів про адміністративне правопорушення щодо нього, йому відомо про те, що їх розгляд здійснюватиметься Коростенським міськрайонним судом Житомирської області, суд вживав необхідних заходів для вручення в установленому законом порядку судових повідомлень.

Дослідивши матеріали справи, відеозаписи, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів тощо.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та безпеки регулюються Законом України “Про дорожній рух” від 30 червня 1993 року № 3353-XII, Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 14 Закону України “Про дорожній рух” встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух тощо.

Пункт 2.4. Правил дорожнього руху України зобов`язує водія зупинитися на вимогу поліцейського, а також а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.122-2 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною нормою закону настає за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.

Дослідивши обставини вчиненого правопорушення, матеріали справи, на підставі поданих до суду доказів, наявних відеозаписів суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП та відсутності підстав для притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення із застосуванням до нього адміністративного стягнення в межах санкції ч.1 ст.122-2 КУпАП, виходячи з такого.

Судом досліджено відеозапис, здійснений працівниками поліції, який міститься на компакт-диску в матеріалах справи на підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122-2 КУпАП.

З перегляду відеозапису, який долучено в якості доказу до матеріалів справи (початок запису: 22.02.2026 00:59:54 години, а закінчення: 22.02.2026 01:16:45 годин) відсутні будь-які докази про те, що ОСОБА_1 саме 22 лютого 2026 року о 00:52:00 годині, керуючи вказаним в протоколі транспортним засобом, порушив вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору та гучномовця. З відеозапису вбачається, що починається ця відеофіксація з того моменту, як поліцейським з`ясовується назви вулиці, та повідомлення двом громадянам, які перебувають біля гаражів, що відносно них буде складено матеріали про адміністративне правопорушення та встановлюється особа одного з них і витребовуються документи на підтвердження особи та на право керування транспортним засобом. Пізніше відбувається словесна перепалка та пред`явлення громадянином ОСОБА_1 посвідчення УБД. Працівник поліції пропонує йому пройти освідування на стан сп`яніння та доводить, що він нібито керував транспортним засобом, не виконав вимог про зупинку та починає складати протоколи про притягнення до адміністративної відповідальності.

При цьому будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу не зафіксовано, а також, що його автомобіль переслідується службовим транспортним засобом з увімкненням проблискового маячка синього та червоного кольору та увімкненням спеціального звукового сигналу на відео не зафіксовано.

Долучена до матеріалів справи копія постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6704109 від 22.02.2026, яка складена о 01:53:28 годин, свідчить про керування водієм ОСОБА_1 22.02.2026 о 01:49:56 годин автомобілем «Volkswagen Passatf», державний номерний знак НОМЕР_2 , без пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.1 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП. Оскільки вказаний у даній постанові час вчинення адміністративного правопорушення не узгоджується з часом керування ТЗ, вказаним у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 597980 ( 00:52:00 годин 22.02.2026 року), то він не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122-2 КУпАП.

Отже, з наданого відеозапису та інших долучених матеріалів неможливо встановити чи взагалі мало місце вчинення водієм ОСОБА_1 вказаного у протоколі адміністративного правопорушення.

У відповідності до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності та виступає як один із засобів доказування (ст. 251 КУпАП). Разом з тим, відомості, вказані у протоколі мають узгоджуватися з іншими доказами у справі, зокрема показаннями свідків, відеозаписами, які в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).

У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції, зокрема право бути негайно і детально поінформованим про весь склад і суть обвинувачення, та мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту закріплюють підпункти "a", "b" пункту 3 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод". Пункт 1 статті 6 Конвенції встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, відповідно до закону.

Отже, судовий процес у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122-2 КУпАП має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф або позбавлення права керування транспортним засобом від 3 до 6 місяців.

За вказаних обставин протокол про адміністративне правопорушення, а саме ЕПР1 №597980 від 22.02.2026 року є неналежним та недостатнім доказом у справі, оскільки не підтверджується іншими доказами у справі, та не може свідчити про доведеність вини ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122-2 КУпАП.

Рапорт працівника поліції згідно зі ст.251 КУпАП не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Обов`язок щодо збирання доказів у силу ч.2 ст.251 КУпАП покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Орган, який розглядає справу, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, не доведена допустимим та достовірними доказами.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 247, ч.1 ст.122-2, 221, 283, 284, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.122-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ