Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №161/316/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/316/26

Провадження № 2-а/161/65/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Смоковича М.В.,

при секретарі судового засідання – Хилько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Тарасюка Миколи В`ячеславовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

06.01.2026 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Волинській області, інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Тарасюка Миколи В`ячеславовича про визнання протиправною та скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Тарасюком М.В. серії ЕНА № 6416263 від 26.12.2025 року, його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 26.12.2025 року у м. Луцьк по вул. Шевченка, 14, керуючи транспортним засобом порушив вимогу наказового знаку 4.2 (рух праворуч), здійснивши рух ліворуч, чим порушив 8.4.г Правил дорожнього руху, порушення вимог наказових знаків, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

З зазначеним рішенням інспектора він не погоджується, вважає інкриміноване правопорушення надуманим і необґрунтованим належними та допустимими доказами, а постанову такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній факти не відповідають дійсності. Зазначає, що інспектором, який розглядав справу про адміністративне правопорушення, жодних доказів на підтвердження вчиненого ним порушення надано не було. Хоча він неодноразово про це просив.

З урахуванням вищенаведеного просить постанову серії серії ЕНА № 6416263 від 26.12.2025 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закрити.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

13.01.2026 року від представника відповідача, ГУНП у Волинській області, до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити, у зв`язку з тим, що вони заявлені до неналежного відповідача.

19.01.2026 року від представника відповідача, інспектора УПП у Волинській області Тарасюка М.В., Літвака О.І., до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що інспектор УПП у Волинській області Тарасюк М.В. є неналежним відповідачем у справі та просить залучити належного відповідача, Департамент патрульної поліції, замість останнього.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.01.2026 року у задоволенні клопотання відповідача, інспектора управління патрульної поліції у Волинській області Тарасюка Миколи В`ячеславовича, яке подане через представника - Літвака Олександра Ігоровича, про заміну неналежного відповідача на належного – відмовлено; залучено, з ініціативи суду, до участі у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Тарасюка Миколи В`ячеславовича про визнання протиправною та скасування постанови, як співвідповідача - Департамент патрульної поліції.

06.02.2026 року до суду від представника відповідача, Департаменту патрульної поліції, надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позовної заяви відмовити. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що оскаржувана позивачем постанова винесена на підставі належних та допустимих доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи позовної заяви зводяться до суб`єктивної оцінки обставин справи та не спростовує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП підтверджується відеозаписом з камери зовнішнього спостереження системи «Безпечне місто», розташованої на перетині вулиці Шевченка у напрямку ТРЦ «ЦУМ», з якого чітко та однозначно вбачається час, місце та обставини вчинення правопорушення, а також рух транспортного засобу з порушенням вимог наказового дорожнього знаку. Крім цього зазначає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, що свідчить про дотримання вимог законності та процесуального порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Подану позивачем відповідь на відзив суд до уваги не бере, оскільки за приписами ч.1 ст.269 КАС України, у цій категорії справ заявами по суті спору є лише позов та відзив.

Частиною першою та другою статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд зауважує, що вказаний перелік порядків, за якими здійснюється судочинство в адміністративних справах, є вичерпним.

Оскільки вказана справа є незначної складності і для неї пріоритетним є швидке вирішення, суд розглянув її в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, які визначені у ст.ст. 268, 269, 271, 286 КАС України. В свою чергу вищенаведені положення КАС України не містять у собі заборони або обмежень на застосування правил, передбачених для спрощеного позовного провадження у ч. 5 ст.262 КАС України, а саме щодо можливості розгляду справи без повідомлення сторін за наявними матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Вивчивши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

В першу чергу суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні позову до інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Тарасюка Миколи В`ячеславовича та Головного управління Національної поліції у Волинській області, оскільки вони не є належними відповідачами у цій справі, а за змістом ст. 222 КУпАП, належним відповідачем є орган Національної поліції, від імені якого винесена спірна постанова.

Що стосується позовних вимог до належного відповідача – Департаменту патрульної поліції, суд зазначає наступне.

Правомірність та обґрунтованість вказаної вище постанови є предметом спору у даній справі.

Судом встановлено, що 26 грудня 2025 року інспектором взводу № 1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області лейтенантом поліції Тарасюком Миколою В`ячеславовичем винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00грн. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 26.12.2025 року, о 19 год 33 хв., в м. Луцьку по вул. Шевченка, 14, керуючи транспортним засобом порушив вимогу наказового знаку 4.2. «Рух праворуч» Правил дорожнього руху, здійснивши рух ліворуч, чим порушив п. 8.4.г. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

На виконання приписів частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 8.4.г Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 № 1306, наказові знаки показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Згідно заборонного знаку 4.2 «Рух праворуч» Правил дорожнього руху: Знак дозволяє рух лише праворуч. Дія знака не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знака поширюється на перехрещення проїзних частин, перед яким він встановлений.

Положеннями частини 1 статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до практики Верховного Суду приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення (постанова від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17).

Суд звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише доказ фіксації, який долучений до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не сама постанова, без зазначення у ній належних доказів вчинення такого правопорушення, підтверджує обставини та подію щодо вчинення правопорушення та накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним по справі.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

У справі «Федорченко та Лозенко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Суд звертає увагу, що відповідач в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення покликається на відеозаписи, з камери зовнішнього спостереження камер «Безпечне місто» на перетині вулиці Шевченка в напрямок ТРЦ «ЦУМ» № 20251226193124_to_20251226193144, нагрудного відеореєстратора, проте як це вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА № 6416263 від 26.12.2025 в графі 7 «До постанови додаються» відповідна інформація відсутня, а відтак такі відеозаписи, не можна вважати належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Більш того, суд звертає увагу, що відеозаписи, надані відповідачем, не підтверджують факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Так, дослідивши відеозапис з нагрудного відеореєстратора, суд встановив, що на даному відеозаписі фіксується розгляд інспектором УПП у Волинській області Тарасюком М.В. справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за результатом якої останній був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Також на даному відеозаписі зафіксовано, як позивач, ОСОБА_1 , припускав, що ним було порушено правила дорожнього руху, однак зазначав про відсутність на перехресті, де було ним здійснено поворот ліворуч, встановленого дорожнього знаку 4.2 «Рух праворуч». Крім цього, на відеозаписі зафіксовано, як поліцейський надав позивачу переглянути відео, на якому нібито зафіксоване вчинене правопорушення останнім, однак після його перегляду позивач чітко зазначив, що на відео не його автомобіль. Інших доказів позивачу при розгляді адміністративної справи особою яка її розглядала надано не було.

Крім того, дослідивши наданий відеозапис з камери зовнішнього спостереження камер «Безпечне місто», суд встановив, що на цьому відеозаписі фактично фіксується проїзд невстановленого автомобіля, номерний знак якого на відео розмитий, його неможливо ідентифікувати; надане відповідачем відео не містить жодного кадру з чітким номерним знаком транспортного засобу, проїзд якого зафіксовано на відео; на відео чітко видно, що транспортний засіб здійснює поворот ліворуч та відразу за ним повертає ліворуч і патрульний автомобіль. Окрім того, з наданого відповідачем відео не можливо встановити, чи встановлений на даному перехресті дорожній знак 4.2 «Рух праворуч», порушення вимог якого встановлено інспектором УПП у Волинській області Тарасюком М.В. під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови.

Суд зазначає, що відповідачем долучено до матеріалів справи інформацію з камери зовнішнього спостереження камер «Безпечне місто», проте на доданому відеозаписі зафіксований автомобіль, номерні знаки якого не можливо ідентифікувати, що не дає можливості стверджувати, що це був саме автомобіль позивача.

Таким чином, суд вважає, що вищевказаний долучений відеозапис, не підтверджує вчинення ОСОБА_1 порушення правил п. 8.4. г) ПДР, а тому аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв`язку та сукупності мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку про не доведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що відповідачем при винесені оскаржуваної постанови не підтверджено належними та допустимими доказами порушення позивачем п. 8.4. г) ПДР, а тому постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6416263 від 26.12.2025 слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Питання про розподіл судових витрат сторонами перед судом не порушувалось.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 19, 20, 22, 72-77, 79, 143, 192, 211, 241-246, 250, 255, 286,293, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області, інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Тарасюка Миколи В`ячеславовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6416263 від 26.12.2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 грн., передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

В частині заявлених позовних вимог до Головного управління Національної поліції у Волинській області, інспектора Управління патрульної поліції у Волинській області Тарасюка Миколи В`ячеславовича – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 23.03.2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області М.В. Смокович