Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №345/5959/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/5959/25

Провадження № 22-ц/4808/534/26

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Грицай Васіліса Антонівна, на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з останньої на свою користь заборгованість у розмірі 1560,47 грн, яка складається з 1170,40 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року до квітня 2021 року, інфляційних втрат у розмірі 301,67 грн, 3% річних у розмірі 88,40 грн, а також судові витрати у розмірі 7 968,96 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. За результатами електронного аукціону (протокол № BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024) переможцем визначено ФОП ОСОБА_1 , з яким 14.11.2024 укладено акт про придбання майна. Відповідно до додатку №1 до акта, позивач набув право вимоги до фізичних осіб-боржників, у тому числі до відповідача, як нового кредитора (ст. 514 ЦК України). Згідно з актом звірки за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період липень 2019 – квітень 2021 заборгованість за послуги з поводження з побутовими відходами становить 1170,40 грн. ОСОБА_2 у цей період була зареєстрована за відповідною адресою та є споживачем комунальних послуг.

Зважаючи на викладене, представник позивача просила позов задовольнити.

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто зі ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1330,68 грн, яка складається з: 1170,40 грн заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року до квітня 2021 року, інфляційних втрат у розмірі 127,40 грн, 3% річних у розмірі 32,88 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 823,61 грн судового збору та 1000,00 грн витрат за надання правничої допомоги. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , звернувся до суду з апеляційною скаргою. На думку скаржника, суд першої інстанції, зменшуючи витрати на професійну правничу допомогу з 3 812,09 грн до 1 000 грн, дійшов помилкового висновку про їх неспівмірність та невідповідність критеріям реальності й розумності. Вказує, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено понесення витрат у розмірі 3812,09 грн відповідно до договору про надання правничої допомоги.

Скаржник зауважує, що згідно з договором про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025, який укладений між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» та ФОП ОСОБА_1 , адвокатське бюро була надана правова допомога, яка відображена в акті №92 від 28.10.2025 здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025, а саме: (аналіз документів, підготовка позову, розрахунок сум, подання клопотань), які безпосередньо пов`язані з розглядом справи та є необхідними для захисту прав позивача.

Також зазначає, що згідно з Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та практикою Верховного Суду, витрати на правничу допомогу підлягають розподілу за умови підтвердження їх обсягу і вартості, незалежно від фактичної оплати. При цьому їх зменшення можливе виключно за клопотанням іншої сторони із належним обґрунтуванням неспівмірності. У даній справі таке клопотання відсутнє, відтак вважає, що суд зменшив судові витрати з власної ініціативи, що є порушенням норм ЦПК України та суперечить правовому висновку, який зазначений в постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22. Крім того, зауважує, що факт оплати послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи. Представник апелянта зазначає, що у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, скаржник понесе витрати в розмірі 4 000 грн на професійну правничу допомогу, документальне підтвердження понесених витрат буде подане протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З оглядну на викладене, просить змінити оскаржене рішення суду першої інстанції в частині розміру витрат на правничу допомогу та задовольнити їх у повному обсязі. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3 812,09 грн, а також витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до правил ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року оскаржується в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині рішення суду не оскаржується, відповідна аргументація в апеляційній скарзі представника позивача відсутня, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі рішення суду не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходив з того, що категорія справ про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги не є неординарною, не відзначається особливою складністю, судова практика у таких справах сформована давно, а тому надання правничої допомоги по такій категорії справі не потребує опрацювання великої кількості нормативних актів та пошуку значної кількості правових висновків Верховного Суду. А тому суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені витрати на правничу допомогу у сумі 3 812,09 грн є неспівмірними та необґрунтованими і зменшив їх до 1 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 1560,47 грн. Просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 7 968,96 грн., з яких витрати на правничу допомогу у розмірі у розмірі 3812,09 грн.

Позовну заяву подано представником позивача Грицай В.А., яка діє на підставі довіреності №1384 від 02.09.2005 року.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до позовної заяви додано: договір про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025, згідно п.п.2.1 якого Адвокатське бюро «Юлії Біжко» зобов`язується надати замовнику професійну правничу допомогу у формі захисту прав та інтересів замовника щодо стягнення дебіторської заборгованості за житлово-комунальні послуги, право вимоги якої набуто замовником на підставі електронного аукціону з продажу майна банкрута по лоту №15, а саме: права вимоги за дебіторською заборгованістю КП «Екосервіс» Калуської міської ради станом на 01 липня 2024 року та акту про придбання майна на аукціоні від 14.11.2024; додаток №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025, згідно п.1 якого сторони погодили, що професійна правнича допомога за договором про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 буде надаватися адвокатом Біжко Ю.О.; додаток №2 до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025, відповідно до п.1 сторони погодили, що професійна правнича допомога за договором про надання професійної правничої допомоги №14/01 від №14/01 від 14.07.2025 року буде надаватися адвокатом Біжко Ю.О. із розрахунку, що година праці адвоката складатиме 2000 грн.

Під час розгляду справи, позивачем надано акт № 92 здачі-приймання послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 згідно якого замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді аналізу наданих замовником документів щодо правовідносин замовника з ОСОБА_2 для стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , право вимоги якої набуто замовником на підставі електронного аукціону; підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних та трьох відсотків річних, написання клопотань про витребування доказів. Замовник додатково сплачує винагороду у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову. Загальна вартість наданих послуг 31812,09 грн.

Факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, який підписано позивачем та Адвокатським бюро.

Тобто, позивачем підтверджено належними доказами понесення ним витрат на правничу допомогу, які були надані йому Адвокатським бюро «Юлії Біжко», а саме щодо підготовки та складання позовної заяви про стягнення з відповідачів заборгованості за комунальні послуги відповідно до договору від №14/01 від 14.07.2025.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) врахувала, що сторона не подала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв.

При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд першої інстанції звернув на вказане увагу та зменшив розмір витрат на правничу допомогу до 1 000 грн.

Надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру вказаних втрат до 1000, 00 грн.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 березня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М. Луганська