Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №344/11439/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/11439/25

Провадження № 22-ц/4808/640/26

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Девляшевський В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шургот Оксани Василівни на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ТОВ ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 27 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3788069. Цей договір було підписано електронним підписом ОСОБА_1 , який був відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер її мобільного телефону, про що свідчать умови кредитного договору, адреса, реквізити та підписи сторін.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредитні кошти в розмірі 9000 грн, строком на 30 днів до 27 серпня 2021 року зі сплатою процентів в розмірі 2 376 грон, що нараховується 088% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування.. Комісія за надання кредиту 630 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 29,00 відсотка від суми кредиту.

18.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №77-МЛ., згідно умов якого позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3788069 від 27 червня 2021 року.

Взяті на себе зобов`язання позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконувала у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 39006,00 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 9000,00 гривень, заборгованість за процентами – 29376,00 гривень, заборгованість за комісією – 630,00 гривень.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №3788069 від 27 червня 2021 року в розмірі 39006,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 9000,00 грн, заборгованість за процентами – 29376,00 грн, заборгованість за комісією – 630,00 грн, витрати правову допомогу, судовий збір.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №3788069 від 27 червня 2021 року у розмірі 12 006 гривень, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9000,00 гривень, заборгованості за процентами у розмірі 2376,00 гривень, заборгованості за комісією у розмірі 630,00 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень та судовий збір у розмірі 745,61 гривень.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Шургот О. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2026 року скасувати та відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до умов кредитного договору №3788069 від 27 червня 2021 року, проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише до 27.07.2021, тобто протягом строку, на який були надані кредитні кошти, та становлять 2376,00 гривень. Проценти за користування кредитом, як плата по кредиту, після закінчення цього строку не могли нараховуватися. і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитом (пункт 1.7 Договору) та відповідно до пункту 1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом становлять 2376,00 гривень, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки. Оскільки, договором встановлена фіксована процентна ставка, умови договору його сторонами не змінювалися, тому до правовідносин застосовуються положення частини третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України щодо незмінності фіксованої процентної ставки і неможливості її зміни в односторонньому порядку.

Вказує на необхідність застосування строків позовної давності, оскільки матеріалами справи підтверджується, що строк кредитування закінчився 27.07.2021, однак за захистом свого права в судовому порядку шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулась 27 червня 2025 року, при цьому впровадження на території України карантину чи воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку у справі. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/270/2364 01 лютого 2024 року сформулювала правову позицію, де вказала, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій . Тобто пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку, тому рішення суду першої інстанції є незаконним.

10 березня 2026 року ТОВ ФК «Кредит-Капітал» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що загальний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, був призупинений у зв`язку з дією карантину та введенням в Україні воєнного стану на період з 02.04.2020 до 03.09.2025. Облік строку позовної давності розпочався з дня наступного за днем закінчення строку кредитування, тобто 27.07.2021, незалежно від наявності факту відступлення прав вимог до боржника новому кредитору. Такий строк, з урахування його продовження та зупинення у зв`язку з дією карантинну та введення воєнного стану, позивачем при подачі позовної заяви 26.06.2025, пропущений не був. Заперечує посилання відповідача на правову позицію у справі № 990/270/2364, оскільки це стосується справ адміністративного судочинства.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 39006 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 червня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора S20376 було укладено електронний договір про споживчий кредит №3788069 (а.с. 18-21, 23/зворот).

За умовами п. 1.2. кредитного договору розмір кредиту становив 9 000 грн.

Згідно з п. 1.3., п.1.4. кредитного договору строк кредиту 30 днів з 27.06. 2021 року по 27.07. 2021 року.

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту 630 гривень, яка нараховується за ставкою 7% від суми кредиту одноразово.

Відповідно до умов п. 1.5.2 проценти за користування кредитом становлять 2 376 грн, що нараховується 088% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування

Як вбачається з платіжного доручення 49840088 від 27 червня 2021 року, ТОВ "Мілоан" перерахувало на користь ОСОБА_1 9000,00 грн. Призначення платежу - кошти за договором №3788069 (а.с.24).

18.10.2021 між ТОВ «Мілоан, Кредитором» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», Новим Кредитором, укладено Договір відступлення прав вимоги №77-МЛ, за яким позивач отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3788069 від 27.06.2021 (а.с.26 зворот - 30).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №77-МЛ позивач отримав право вимоги до відповідача у розмірі 39006,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 9000,00 гривень, заборгованість за процентами – 29376,00 гривень, заборгованість за комісією – 630,00 гривень (а.с. 31).

18 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан, Кредитором» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» складений Акт приймання-передачі реєстру боржників від 18.10.2021 до договору відступлення прав вимоги №77-МЛ (а.с.31 зворот).

За розрахунком ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість, яка становить в розмірі 39006,00 гривень, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 9000,00 гривень, заборгованість за процентами – 29376,00 гривень, заборгованість за комісією – 630,00 гривень.

Задовольняючи частково вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір про споживчий кредит, в електронній формі, за яким відповідачка отримала кредит у сумі 9000 грн строком на 30 днів з 27 червня 2021 року, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Позивачем факт пролонгації договору суду не підтверджений, тому підстав для стягнення відсотків за строк, що перевищує 30 днів, немає. Сума одноразово нарахованої при видачі кредиту комісії в розмірі 630,00 гривень підлягає стягненню з відповідача, оскільки таку комісію передбачено умовами договору. Отже, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит №3788069 від 27 червня 2021 року у розмірі 12006,00 гривень, що включає в себе 9000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 2376,00 гривень - заборгованість за процентами; 630,00 гривень – заборгованість за комісією.

Суд вважав, що позивачем не пропущений строк позовної давності щодо звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №3788069 від 27 червня 2021 року.

Частина 1 ст.15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зібрані у справі докази вказують на те, що ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписала цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), направленим ТОВ «Мілоан» на її телефонний номер.

Отже, ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, підстав сплати комісії, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти 9000 грн на картковий рахунок ОСОБА_1 , про що свідчить платіжне доручення №49840088 від 27 червня 2021 року (а.с.24).

ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти, не сплатила проценти та комісію в установлений кредитним договором строк кредитування (27.07.2021 року).

Надалі ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржника за кредитним договором.

За умовами п. 1.3., 1.4 кредитного договору №49840088 від 27 червня 2021 року сторони погодили строк кредитування 30 днів з 27.06.2021 року, з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 27.07.2021 року. Відповідно до пункту 1.5.2 проценти за користування кредитом складають 2 376 грн, які нараховуються за ставкою 0.88% % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.6 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

В п. 2.3. визначено умови пролонгації строку кредитування а саме: п.п. 2.3.1. Продовження вказаного в п.1.3 договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах наступним чином:

п.п.2.3.1.1.Пролонгація на пільгових умовах: позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті товариства tengo.com.ua (далі сайт товариства) і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник мас вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту наведені у таблиці.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах,проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п.1.5.2 договору.

Пунктом 2.3.1.2. Пролонгація на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 договору.

У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

В силу пункту 4.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 цього Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця сума договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 цього Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2ст.1050 ЦК України.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч.1ст.1050 ЦК України, застосуванню підлягає положення статті 625 цього Кодексу, що є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Наведене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, яка у справі №910/4518/16 від 05.04.2023 дійшла висновку, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх. Відтак, для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Із огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що договір про споживчий кредит укладений на строк 30 днів, упродовж яких кредитор, керуючись статтею 1054 ЦК України, мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2. договору) за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, видав суму кредиту 9000 грн (п.1.2 договору) та комісію за надання кредиту 630 грн (п.1.5.1. договору).

Позивач погодився із висновком суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками за кредитом, судове рішення в частині відмови у стягненні відсотків за період пролонгації дії договору не оскаржував.

Відтак, колегія суддів погоджується із рішенням в частині стягнення суми заборгованості за відсотками, оскільки вони розраховані, виходячи з первісної ставки за строк 30 днів.

Перевіряючи рішення в розрізі доводів апеляційної скарги відповідачки, апеляційний суд не може погодитися з її позицією стосовно необхідності застосування строку позовної давності.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Так, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності 02 квітня 2020 року.

За наслідками розгляду справи № 910/18489/20 Велика Палата Верховного Суду у пункті 100 постанови від 06 вересня 2023 року зробила висновок, що саме з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», а тому початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме із моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року цим Законом (пункт 79 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 167/1058/20).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Водночас Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався указами Президента України та триває дотепер.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився, і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Таким чином, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог позивача про стягнення заборгованості не спливла, то цей строк унаслідок його продовження на строк дії карантину та воєнного стану (до 29 січня 2024 року) й подальшого (з 30 січня 2024 року) зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану не є пропущеним.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким в Україні запроваджений з 12 березня 2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30 червня 2023 року, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 27 червня 2025 року (дата звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»до суду з цим позовом) діяв на усій території України, позивач звернувся із вимогами до суду першої інстанції в межах позовної давності.

Отже, позивач не пропустив визначену чинним законодавством позовну давність,

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, правильно застосував норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування строку позовної давності та стягнув заборгованість за кредитним договором. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2026 рокує законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування або зміни колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишаються за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шургот Оксани Василівни залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М.Луганська

В.А.Девляшевський