Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №342/953/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Суд: Івано-Франківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: інших видів кредиту

Дата: 23 березня 2026 р.

Справа: №342/953/25

Суддя: Мальцева Є. Є.

Справа № 342/953/25

Провадження № 22-ц/4808/458/26

Головуючий у 1 інстанції Андріюк І. Г.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 25.01.2023 ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 уклали електронний договір про споживчий кредит №102959381, за яким відповідач отримав 5000 грн та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти і комісію у визначені договором строки. Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, однак відповідач умов договору не дотримався, унаслідок чого утворилась заборгованість. 30.05.2023 за договором відступлення права вимоги №98-МЛ/Т право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача. Станом на 29.09.2025 заборгованість становить 20 950 грн, з яких: 5000 грн — основний борг, 15 000 грн — проценти, 950 грн — комісія.

Зважаючи на викладене, просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №102959381 від 25.01.2023 у загальному розмірі 20 950 грн, а також судовий збір в розмірі 2 422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000 грн.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 102959381 від 25.01.2023 у розмірі 14 450 грн, з яких: 5000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 8500 грн – заборгованість за процентами, 950 грн – заборгованість за комісією.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та 4000 грн витрат на правову допомогу.

Не погодившись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим. Просить рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Апелянт вказав, що двічі вже отримував кошти від ТОВ «МІЛОАН» (в тому числі і 5000 грн), однак перекази оформлювались як подарунок, без укладення кредитного договору, з усною домовленістю про їх повернення протягом місяця та можливу додаткову оплату за користування коштами. Жодних письмових чи електронних підтверджень таких умов він не отримував. Кредит від 25.01.2025 року він також отримав не як кредит, а як подарунок, щоб уникнути оподаткування. Представник відповідача наголосив, що з даних веб-банкінгу не вбачається отримання саме кредиту, оскільки платіж не містить відповідних ознак кредитної операції. Інформація з банку підтверджує лише факт зарахування 5000 грн, без ідентифікації їх як кредитних коштів. При цьому відповідач дійсно подавав заявку (анкету) на отримання кредиту на суму 5000 грн строком 15 днів, однак фактичні умови отриманих коштів, за його твердженням, відрізнялись від зазначених у заявці.

Представник ОСОБА_1 також вказує, що сам по собі кредитний договір (у тому числі електронний) не підтверджує факту видачі коштів — це має доводитися належними доказами (виписками, бухгалтерськими документами, підтвердженням руху коштів). Натомість позивач надав лише паперові роздруківки електронних документів, які не є належними доказами без оригіналів електронних даних, що суперечить вимогам ЦПК України. Крім того, суд не дослідив електронні докази (зокрема метадані та лог-файли), не перевірив достовірність поданих копій та не спростував доводи відповідача щодо відсутності належних доказів видачі кредиту і розміру заборгованості. Вважає, що місцевим судом не досліджено обґрунтованість нарахування комісії. Також судом не спростував доводів представника відповідача про не доручення позивачем меморіального ордеру, виписки по рахунку, доказу руху коштів та їх використання, а надані позивачем паперові роздруківки не є первинними бухгалтерськими документами. На думку скаржника, проценти за кредитом можуть нараховуватись лише в межах строку кредитування (15 днів), а після його спливу застосовуються норми ст. 625 ЦК України, а не договірні проценти.

11 березня 2026 року через систему «Електронний суд» на адресу Івано-Франківського апеляційного суду направлено додаткові пояснення від представника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», які по суті є відзивом, однак, апеляційний суд не бере їх до уваги. Так, копію ухвалу про відкриття провадження від 16 лютого 2026 року, в якій визначений 10-денний строк з моменту її отримання для подання відзиву, було доставлено в електронний кабінет ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 18 лютого 2026 року.

В силу вимог статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У зв`язку з наведеним апеляційний суд залишає цей відзив без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до правил ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи, вбачається, що 25 січня 2023 року Товариств з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №102959381, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000 грн строком на 105 днів, з яких пільговий період складає 15 днів і завершується 09.02.2023 та поточний період становить 90 днів та завершується 10.05.2023.

Згідно з умовами пункту 1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктами 1.5.2 та п.1.5.3 визначено, що процентна ставка протягом пільгового періоду становить 2%, протягом поточного періоду – 3 %. Тип процентної ставки – фіксована.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 1,637,467 % річних за пільговий період, 1109% річних за увесь період кредитування, орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період складає 7450 гривень, за увесь строк кредитування – 20950 гривень, комісія за надання кредиту – 950 гривень (п. 1.5.1 договору).

Відповідно до п. 2.1-2.2 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково з використанням карти 545708хххххххх46.

Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, визначених в п. 1.5.1-1.5.3 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

Згідно п. 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення згідно п.1.4 договору.

Пункт 2.3 договору передбачає умови пролонгації договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Укладення кредитодавцем кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (пункти 6.4., 6.5. договору).

З довідки про ідентифікацію вбачається, що акцепт договору позичальником здійснено підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора W46044.

Відповідно до платіжного доручення №58220610 від 25.01.2023 ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5000 грн згідно договору, що свідчить про належне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за укладеним з відповідачем договором. Призначення платежу: кошти згідно договору 102959381.

Згідно з відомостями АТ КБ «Приватбанк» щодо рахунку ОСОБА_1 останньому емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів 25.01.2023 на суму 5000 грн.

Вказане не заперечується представником відповідача.

Також у матеріалах справи є анкета-заява на кредит №102959381, згідно якої зазначено процес оформлення та розгляду заяви із зазначенням замовленої суми, строку, погодженої суми кредиту, строку договору, комісії, процентів.

Як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №102959381, 25.01.2023 ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 5000 грн, того ж дня нараховано комісію з оформлення кредиту – 950 грн, у період з 26.01.2023 по 09.02.2023 ОСОБА_1 нараховано відсотки згідно п. 1.5.2. договору в розмірі 100 грн в день, та за період з 10.02.2023 по 10.05.2023 нараховано відсотки згідно п. 1.6 , 2.3.1.2 договору в розмірі 150 грн в день.

30 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №98-МЛ, за умовами якого позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №102959381 від 25.01.2023 року на суму заборгованості 20950 грн, з яких залишок кредиту – 5 000 грн, залишок по відсотках – 15000 грн, залишок по комісії 950 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 95-МЛ від 30.05.2023 (у новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 26.08.2025.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови кредитного договору та не виконав зобов`язання з його погашення. Суд визнав доведеним факт отримання коштів, наявність заборгованості та правомірність її нарахування (у тому числі процентів і комісії), відхилив заперечення відповідача щодо відсутності досудової вимоги та обмеження процентної ставки. З урахуванням наданої в суді першої інстанції представником відповідача квитанції про часткове погашення заборгованості на суму 6 500 грн, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14 450 грн, з яких: 5000 грн — основний борг, 8500 грн — проценти, 950 грн — комісія.

Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Встановлено, що кредитний договір №102959381 від 25.01.2023, на підставі якого виникла заборгованість, був укладені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України, а тому є дійсним, та створює для сторін взаємні права та обов`язки.

Законодавство України, зокрема статті 207 та 1055 Цивільного кодексу України, а також спеціальні норми Закону України «Про електронну комерцію», прямо передбачають можливість укладення кредитних договорів в електронній формі. Стаття 12 цього Закону визначає, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним способом підписання електронного правочину, який за своїми юридичними наслідками прирівнюється до власноручного підпису.

Договір № 102959381 від 25.01.2023 укладений шляхом акцепту (прийняття) відповідачем публічної оферти кредитора та підтверджується електронним підписом одноразового ідентифікатора Токарика Ю.М. W46044.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований «Мілоан» Акцепт договору позичальником у формі підписання аналогом ЕЦП, одноразовий ідентифікатор W46044, надісланого на його номер телефону.

Таким чином, відповідач вчинив активні дії, що свідчать про його волевиявлення на укладення договору на запропонованих умовах. Договір містять усі істотні умови, укладені з дотриманням вимог законодавства щодо електронної форми правочину, а тому є дійсними та обов`язковими до виконання.

Крім того, сам відповідач не заперечує факт отримання грошових коштів, що також свідчить про існування правовідносин між сторонами. До того ж відповідач визнав наявність кредитної заборгованості та договірних правовідносин, сплативши під час розгляду справи в суді першої інстанції 6500 грн на погашення боргу (а.с. 120).

Наявні у справі докази в сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору, а твердження апелянта, що надані ТОВ «Мілоан» кошти не були кредитом в розумінні вимог закону до подібних правовідносин, а мали іншу природу, колегія суддів відхиляє, оскільки вони є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які належно оцінені судом першої інстанції.

Також підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги щодо неправомірно нарахованої комісії за кредитним договором, оскільки 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11 лютого 2021 року № 16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 вище зазначених Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.

Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Таким чином, така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Також місцевим судом обґрунтовано відмовлено у зменшенні денної процентної ставки до 1%, оскільки відповідні зміни до Закону України «Про споживче кредитування» набрали чинності лише 24.12.2023. Так, спірний договір укладений 25.01.2023, а строк його дії завершився 10.05.2023, тобто до набрання чинності зазначеними змінами. При цьому перехідні положення закону застосовуються лише до тих договорів, строк дії яких продовжено після набрання ним чинності, що у даному випадку відсутнє.

Апеляційний суду не приймає доводи апеляційної скарги про те, що подані копії електронних документів є сумнівними, неналежними доказами.

Так, відповідно до частини 1-3 статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Дотримавшись наведених положень процесуального закону, позивач до позовної заяви долучив паперові копії укладеного з ОСОБА_1 договором.

Відповідно до частини 5 статті 100 ЦПК України якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В суді першої інстанції сторона відповідача не заявила клопотання про витребування оригіналів зазначених електронних доказів, тому суд першої інстанції виходив із наявних у справі доказів.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав умови кредитного договору та не спростував будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог з урахуванням часткового погашення заборгованості та черговості погашення вимог кредитора відповідно до ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції апеляційним судом залишено без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат, які з урахуванням задоволення позову покладаються у цій справі на відповідача.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 березня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.А. Девляшевський

В.М. Луганська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua