Постанова від 23 березня 2026 р. у справі №717/512/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/512/26

Номер провадження 3-зв/717/4/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року селище Кельменці

Суддя Кельменецького районного суду Чернівецької області Телешман О.В. розглянувши заяву про самовідвід судді Кудиби З.І. по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП ,-

ВСТАНОВИВ:

24.03.2026 суддя Кудиба З.І. заявила самовідвід в даній справі з тих підстав, що ОСОБА_1 була присяжною Кельменецького районного суду Чернівецької області.

Вважаю, що заява судді Кудиби З.І. про самовідвід в даній справі підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно частини 1 статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Чинний КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід(самовідвід) судді і, відповідно, не передбачає порядку розгляду заяви про відвід. Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення.

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.

Статтею. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22 грудня 1993 року міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення N 34 від 08 червня 2017 року роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 22 квітня 1994 року у справі Сайрава ді Карвальо, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду. Будь – який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкурт проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 р. у справі "Білуга проти України", від 28.10.98 р. "Ветштайн проти Швейцарії") важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Відповідно до п.66 рішення Європейського суду з прав людини в справі "Мироненко і Мартенко проти України" (Заява N 4785/02), набуло статусу остаточного 10.03.2010, офіційно опубліковано в «Офіційному віснику України» від 08.11.2010 2010 р., № 83, стор. 93, стаття 2932, згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності . У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Відповідно до п.67 даного рішення Суду особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Відповідно до п.69 даного рішення Суду, застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими. Згідно п.70 даного рішення Суду у цьому зв`язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість.

Принцип неупередженості відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів передбачає: неупередженість судді є необхідною умовою для належного виконання ним або нею своїх обов`язків. Вона виявляється не лише у змісті рішення, але й в процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Пункт 2.5 вищезазначених принципів вказує на те, що суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього або неї не є можливим винесення неупередженого рішення у справі, або в тому випадку, коли у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи викладене вище, вважаю, що в даному випадку, в зв`язку з тим, що Прокопенко А.О. виконувала повноваження присяжної в Кельменецькому районному суді Чернівецької області та брала участь в розгляді ряду справ, вважаю що є підстави для самовідводу.

Відповідно до п.55 Рішення Європейського Суду з прав людини «Гурепка проти України» «з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції, та, відповідно, й статті 2 Протоколу №7 .

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід (самовідвід), порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід) та визначення підсудності.

Оскільки у вказаному Кодексі відсутні норми, що регулюють порядок вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, а тому вважаю, допустимим застосувати аналогію права та аналогію закону і в даному випадку слід керуватися нормами ч.3 ст. 257 КУпАП, якою встановлено, що у разі вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, службовою особою, яка працює в апараті суду, протокол разом з іншими матеріалами надсилаються до суду вищої інстанції для визначення підсудності.

Згідно частини 1 статті 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до п.55 Рішення Європейського Суду з прав людини «Гурепка проти України» «з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції, та, відповідно, й статті 2 Протоколу №7 .

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід (самовідвід), порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід) та визначення підсудності.

Вважаю, що заяву про самовідвід судді Кельменецького районного суду Чернівецької області Кудиби З.І. по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП слід задовольнити та відвести суддю Кудибу Зореславу Ігорівну від розгляду даної справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.257, 278 КУпАП, ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про самовідвід судді Кельменецького районного суду Чернівецької області Кудиби Зореслави Ігорівни по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП задовольнити та відвести суддю Кудибу Зореславу Ігорівну від розгляду даної справи.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Телешман О.В.