Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №350/1300/25 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1300/25

Номер провадження 2/350/70/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 березня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

представника позивача адвоката Ковбаса О.С. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, суд -

установив:

представник позивача просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 19 липня 2021 року у загальному розмірі 385555,57 грн., що згідно з офіційним курсом Національного банку України гривні до долара США станом на 02.09.2025 року еквівалентно 9319,69 доларів США, яка складається із суми основного боргу за договором позики у розмірі 7640,00 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 02.09.2025 року еквівалентно 316066,80 грн., 3 % річних у розмірі 13,69 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 02.09.2025 року еквівалентно 566,35 грн., та пені у розмірі 1666,00 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 02.09.2025 еквівалентно 68922,42 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 19 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 2641, на підтвердження чого позивачу нотаріусом було надано дублікат договору позики, зареєстрований в реєстрі за № 765. Відповідно до п. 1 договору позики ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 у позику грошові кошти в сумі 208037,96 грн., що за погодженням сторін відповідно до ч. 2 ст. 524, ч. 2 ст. 533 ЦК України прирівняні до іноземної валюти та за курсом НБУ на день укладення договору визначені в еквіваленті до суми 7640,00 доларів США. У вказаному договорі позичальник зобов`язався повернути позикодавцю отримані кошти не пізніше 19 липня 2022 року. Крім того, в п. 9 договору позики відповідач підтвердив факт отримання грошових коштів від позивача.

Згідно з п. 2 договору позики, повернення позиченої суми грошових коштів повинно відбуватись у м. Києві, в готівковій формі, в такому порядку:

19 серпня 2021 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 245,00 доларів США;

19 вересня 2021 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 245,00 доларів США;

19 жовтня 2021 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 245,00 доларів США;

19 листопада 2021 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 245,00 доларів США;

19 грудня 2021 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 245,00 доларів США;

19 січня 2022 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 245,00 доларів США;

19 лютого 2022 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 245,00 доларів США;

19 березня 2022 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 245,00 доларів США;

19 квітня 2022 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 245,00 доларів США;

19 травня 2022 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 245,00 доларів США;

19 червня 2022 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 245,00 доларів США;

19 липня 2022 року - грошова сума в гривні, що становить еквівалент 4945,00 доларів США.

Отже, останній платіж за договором позики повинен був бути здійснений позичальником не пізніше 19 липня 2022 року.

Проте, на день звернення до суду грошові кошти відповідачем у повному обсязі позивачу не повернуті, взяті на себе зобов`язання за договором позики ним не виконані.

Позивач зазначив, що відповідно до чинного законодавства України сторони мають право визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, а належним виконанням зобов`язання за договором позики є повернення коштів саме у тій валюті, яка передбачена умовами договору, або у гривневому еквіваленті за правилами, встановленими законом та договором. Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Національного банку України, станом на 02 вересня 2025 року офіційний курс гривні до долара США становив 41,37 грн. за 1 долар США.

Вказав, що з відповідача підлягає стягненню неповернута сума позики в розмірі 7640,00 доларів США, 3 % річних у розмірі 13,69 доларів США та пеня, передбачена п. 4 договору позики, у розмірі 1666,00 доларів США. При цьому розрахунок пені та 3 % річних здійснено по 24 лютого 2022 року з урахуванням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, яку просить стягнути позивач, становить 9319,69 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02.09.2025 еквівалентно 385555,57 грн., крім того ним понесено судові витрати, які складаються з судового збору за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу.

У судове засідання позивач не прибув, його представник - адвокат Ковбаса О.С. позовні вимоги підтримав повністю, не заперечив проти ухвалення заочного рішення. Крім того, просив стягнути з відповідача заборгованість саме в доларах США, згідно укладеної угоди. Крім того здійснити розподіл судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час розгляду справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу у його відсутності з ухваленням заочного рішення та при наявних матеріалах справи, яких достатньо, щоб вирішити питання про права та обов`язки сторін.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 19 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 2641. На підтвердження укладення договору позики позивачу було надано дублікат договору, зареєстрований в реєстрі за № 765 (а.с.21).

Відповідно до п. 1 договору позики відповідач прийняв від позивача в позику грошові кошти в сумі 208037,96 грн., що за погодженням сторін відповідно до ч. 2 ст. 524, ч. 2 ст. 533 ЦК України прирівняні до іноземної валюти та на день укладення договору позики визначені в еквіваленті 7640,00 доларів США.

Крім того, в п. 9 договору позики відповідач підтвердив факт отримання грошових коштів від позивача.

Згідно з п. 2 договору позики, відповідач зобов`язався повернути позивачу грошові кошти у визначені сторонами строки частинами щомісячно, а остаточно - не пізніше 19 липня 2022 року.

На момент звернення до суду, а також на час розгляду справи, заборгованість за договором позики відповідачем не погашена, доказів належного виконання умов договору суду не надано.

Відповідно до ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається в простій письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов, може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошову суму, що була передана останньому в строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує наведений нижче висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач, зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд, вважає достовірним розрахунок проведений позивачем не отриманих процентів від суми позики.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого зобов`язання за кожен день прострочення. Умовами договору позики сторони погодили відповідальність позичальника у вигляді пені в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Враховуючи, що відповідач порушив строки повернення позики, позивачем обґрунтовано нараховано пеню за період прострочення.

Разом з тим, суд бере до уваги положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому нарахування пені є правомірним лише за період до 24 лютого 2022 року. Перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що розмір пені у сумі 1666,00 доларів США є арифметично правильним, відповідає умовам договору та вимогам закону, у зв`язку з чим підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не дотримався та не виконав умови договору позики, що ним не спростовано, тому вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3855,56 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилом п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем на підтвердження сплати судового збору надано відповідну квитанцію про сплату судового збору в сумі 3855,56 грн., а тому вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то у позовній заяві представник позивача зазначив, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Відтак питання щодо розподілу таких витрат може бути вирішене судом у встановленому процесуальним законом порядку за наявності відповідної заяви та доказів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3855,56 грн.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 282 -284 ЦПК України, суд-

ухвалив :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 19 липня 2021 року у розмірі 9319,69 (дев`ять тисяч триста дев`ятнадцять) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя: АДРЕСА_2 , судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3855 (три тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) гривень 56 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя