Вирок від 23 березня 2026 р. у справі №196/395/26 — Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 196/395/26

№ провадження 1-кп/196/41/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду с-ща Царичанка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042260000016 від 18.01.2026 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Царичанка Царичанського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, військовозобов`язаного, який не працює, не одруженого, раніше судимого 29.09.2025 р. вироком Індустріального районного суду м.Дніпра за ч.1 ст.309 КК України до пробаційного нагляду строком на один рік, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст. 289, ч.1 ст.162, ч.1 ст.129 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1-й епізод. 18.01.2026 близько 14.00 год. (більш точний час досудовим розслідування не встановлено) ОСОБА_5 , проходячи повз домоволодіння, яке розташоване по АДРЕСА_2 , побачив біля вказаного домоволодіння на узбіччі дороги автомобіль марки «Шкода Октавія», сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 є ОСОБА_6 .

В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на незаконне заволодіння автомобілем марки «Шкода Октавія», сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ОСОБА_6 .

Після чого, ОСОБА_5 , діючи по раптово виниклому наміру направленому на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Шкода Октавія», сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , без будь-якого дозволу, не маючи права на користування даним транспортним засобом, з метою використання у власних потребах, підійшов до вищевказаного автомобіля, який стояв із ключами в замку запалення та запущеним двигуном, відчинив незачинені на замок передні водійські дверцята даного автомобіля, сів до його салону за кермо та почав рух, тим самим отримав змогу вільно розпоряджатись автомобілем, і поїхав з місця події по вулиці Соборна в с-щі Царичанка Дніпровського району Дніпропетровської області,тобто умисно, таємно незаконно заволодів транспортним засобом – автомобілем марки «Шкода Октавія», сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , вартістю 282 382,34 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі триста вісімдесят дві гривні 34 копійки), що становить понад сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2-й епізод. 26.01.2026 близько 16.20 години (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 проходив по АДРЕСА_3 , де в нього виник протиправний умисел спрямований на незаконне проникнення на огороджену територію домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , належне ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, незаконно, без відповідного дозволу власника на такі дії та без передбачених на те законом підстав, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч ст. 30 Конституції України, згідно якої «кожному гарантується недоторканість житла, не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи інакше як за вмотивованим рішенням суду» ОСОБА_5 , впевнившись у відсутності власника та сторонніх осіб, усвідомлюючи, що порушує недоторканність іншого володіння особи, всупереч волі законного володільця, діючи таємно, 26.01.2026 приблизно о 16.24 год. (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) переліз через паркан, яким огороджена територія приватного домоволодіння, тим самим незаконно проник на територію подвір`я (іншого володіння особи), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яке на підставі свідоцтва про право на спадщину №119 від 28.02.2023 належить ОСОБА_7 , чим порушив, передбачене ст. 30 Конституції України конституційне право вказаної особи на недоторканість до іншого володіння особи.

3-й епізод. 27.01.2026 близько 12.00 години (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 проходив по АДРЕСА_4 , де в нього виник протиправний умисел спрямований на незаконне проникнення на огороджену територію домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , належне ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи, діючи умисно, незаконно, без відповідного дозволу власника на такі дії та без передбачених на те законом підстав, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч ст. 30 Конституції України, згідно якої «кожному гарантується недоторканість житла, не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи інакше як за вмотивованим рішенням суду» ОСОБА_5 підійшов до металевої хвіртки паркану, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , де впевнившись у відсутності господаря та сторонніх осіб, усвідомлюючи, що порушує недоторканність іншого володіння особи, всупереч волі законного володільця, діючи таємно, цього ж дня о 12.04 год., шляхом відчинення не зачиненої на замок хвіртки зайшов на територію приватного домоволодіння, тим самим незаконно проник на територію подвір`я (іншого володіння особи), розташованого за вищевказаною адресою, після чого підійшовши до вхідних дверей житлового будинку та шляхом відкриття вхідних дверей, які були не замкнені на замок, незаконно проник в середину житлового будинку, розташованого на території вказаного домоволодіння, яке на підставі свідоцтва про власність №304-р від 18.09.1998 належить ОСОБА_8 , чим порушив передбачене ст. 30 Конституції України конституційне право вказаної особи на недоторканість житла та статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

4-й епізод. 27.01.2026 близько 12.04 годині (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений) ОСОБА_5 , перебуваючи у будинку за адресою: АДРЕСА_4 , яке підставі свідоцтва про власність №304-р від 18.09.1998 належить ОСОБА_8 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, маючи протиправний умисел спрямований на погрозу вбивством з метою залякати ОСОБА_9 , який перебував у приміщенні житлового будинку почав розмахувати перед останнім предметом схожим на ніж, при цьому звертаючись у словесній формі погрожував останньому здійсненням фізичної розправи над ним, тобто погрожувати вбивством ОСОБА_9 , який сприйняв дані погрози як реальні, тобто такі, що можуть бути здійснені та злякавшись за своє життя почав тікати від ОСОБА_5 вистрибнувши через вікно житлового будинку на подвір`я.

5-й епізод. 27.01.2026 року близько 22:45 год., ОСОБА_5 прийшов пішки та зайшов через незачинену хвіртку на територію бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , де у цей час знаходився на робочому місці ОСОБА_10 . В цей час у ОСОБА_5 виник протиправний умисел направлений на погрозу вбивством з метою залякати ОСОБА_10 .

Цього ж дня, близько 22:46 год. (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 реалізуючи свій протиправний умисел направлений на погрозу вбивством, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, перебуваючи на подвір`ї за адресою: АДРЕСА_5 , почав розмахувати предметом схожим на ніж перед ОСОБА_10 , при цьому звертаючись у словесній формі, погрожував останньому здійсненням фізичної розправи над ним, тобто погрожувати вбивством ОСОБА_10 , який сприйняв дані погрози як реальні, тобто такі, що можуть бути здійснені та злякався за своє життя.

6-й епізод. 28.01.2026 близько 08.59 години ОСОБА_5 маючи протиправний умисел спрямований на незаконне проникнення на огороджену територію домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 пішки прибув до території вказаного домоволодіння, належного ОСОБА_11 та фактичним користувачем якого є ОСОБА_12 .

Далі, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне проникнення до іншого володіння особи, діючи умисно, незаконно, без відповідного дозволу власника на такі дії та без передбачених на те законом підстав, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, всупереч ст. 30 Конституції України, згідно якої «кожному гарантується недоторканість житла, не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи інакше як за вмотивованим рішенням суду», ОСОБА_5 підійшов до металевої хвіртки паркану, що знаходиться за адресою:АДРЕСА_6 , де впевнившись у відсутності господаря та сторонніх осіб, усвідомлюючи, що порушує недоторканність іншого володіння особи, всупереч волі законного володільця, діючи таємно, шляхом відчинення закритої на засув хвіртки зайшов на територію приватного домоволодіння, тим самим незаконно проник на територію подвір`я (іншого володіння особи), розташованого вищевказаною адресою, яке на підставі договору купівлі-продажу №1124 від 22.10.2018 належить ОСОБА_11 та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_12 , чим порушив, передбачене ст. 30 Конституції України конституційне право вказаної особи на недоторканість до іншого володіння особи.

24 березня 2026 року між прокурором Царичанського відділу Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даних угоди обвинувачений та прокурор дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззаперечно визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч.1 ст.162, ч.1 ст.129 КК України, при вищевикладених обставинах.

Також сторони узгодили покарання та погодилися на призначення покарання обвинуваченому за ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, за ч.1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік, за ч.1 ст.129 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі 5 років без конфіскації майна. На підставі положень ст.71, п.п.а-1 п.1 ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків до покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду м.Дніпра від 29.09.2025 р., остаточно призначивши покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць без конфіскації майна.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав укладену з обвинуваченим угоду щодо визнання винуватості у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 289, ч.1 ст.162, ч.1 ст.129 КК України, просить її затвердити.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні просить затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості. Наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, йому роз`яснені та зрозумілі, вину у вчиненні кримінальних правопорушень при вищевикладених обставинах визнає повністю.

Захисник підтримав укладену угоду, просить її затвердити.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 у підготовче судове засідання не з’явились, подали суду заяви про проведення підготовчого судового засідання у їх відсутність, не заперечують проти затвердження угоди про визнання винуватості.

Вирішуючи питання про затвердження угоди суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Також відповідно до положень ч.4 ст.469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 надали письмову згоду прокурору на укладення угоди між прокурором та обвинуваченим, про що в матеріалах кримінального провадження наявні відповідні заяви.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується по 1-му епізоду у незаконному заволодінні транспортним засобом, вартість якого становить від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, т.б. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином; по 2-му та 6-му епізодах у незаконному проникненні до іншого володіння особи, по 3-му епізоду у незаконному проникненні до житла та іншого володіння особи, т.б. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком;по 4-му та 5-му епізодаху погрозі вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, т.б. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є кримінальним проступком.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, передбачені ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Суд переконався, що укладення прокурором та обвинуваченим угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та КК України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Призначаючи покарання обвинуваченому, слід врахувати суспільну небезпеку скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини, що впливають на його відповідальність.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий, задовільно характеризується за місцем проживання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, а тому угоду слід затвердити та призначити узгоджену сторонами міру покарання за ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, за ч.1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік, за ч.1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців, на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі 5 років без конфіскації майна. На підставі положень ст.71, п.п.а-1 п.1 ч.1 ст.72 КК України за сукупністю вироків до покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду м.Дніпра від 29.09.2025 р., остаточно призначивши покарання у виді позбавлення волі строком 5 років 1 місяць без конфіскації майна, що відповідає обставинам та характеру, тяжкості скоєного злочину, особі обвинуваченого.

Згідно п.п.а-1 п.1 ч.1 ст. 72 КК України одному дню позбавлення волі відповідає два дні пробаційного нагляду.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Згідно ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону від 18.05.2017 року № 2046-УІІІ) попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Згідно ст.1 ЗУ «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 по даній справі перебуває під вартою з 02 лютого 2026 року (а.с.121-124 матеріалів кримінального провадження №12026042260000016), то суд вважає, що відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк, призначеного обвинуваченому ОСОБА_5 за даним вироком покарання, необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення обвинуваченому у межах даного кримінального провадження, тобто з моменту взяття під варту – з 02 лютого 2026 року по дату набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавленні волі.

Витрати, понесені при проведенні по справі судової дактилоскопічної експертизи у сумі 2 228,50 грн. та судової транспортно-товарознавчної експертизи у сумі 5 794, 10 грн., суд згідно ст.118 КПК України відносить до процесуальних витрат та вважає за необхідне стягнути їх з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 370, 374 , 474, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24 березня 2026 року між прокурором Царичанського відділу Слобожанської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 визнати винним за ч.2 ст. 289, ч.1 ст.162, ч.1 ст.129 КК України і призначити узгоджене сторонами покарання:

- за ч.2 ст. 289 КК України у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч.1 ст.162 КК України у виді 1 року обмеження волі;

- за ч.1 ст.129 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі;

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.71, 72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Індустріального районного суду м.Дніпра від 29.09.2025 р. у виді двох місяців пробаційного нагляду, що згідно п.п.а-1 п.1 ч.1 ст.72 КК України становить один місяць позбавлення волі, та остаточно призначити узгоджене сторонами покарання до відбуття у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без зміни – тримання під вартою.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_5 за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення з моменту взяття під варту ОСОБА_5 – з 02 лютого 2026 року по дату набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавленні волі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави (отримувач: ГУК у Дн-кій обл/ТГс Царичан/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку: UA598999980313000115000004505, код класифікації доходів бюджету: 24060300) судові витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/104-26/2446-Д від 21.01.2026 р. у сумі 2 228 грн 50 коп. та судової транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/105-26/722-АВ від 28.01.2026 р. у сумі 5794 грн. 10 коп., а всього 8 022 грн. 60 коп. (вісім тисяч двадцять дві грн. 60 коп.).

Речовий доказ - автомобіль марки «Шкода Октавія», сірого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який повернутий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - залишити у розпорядженні власника ОСОБА_6 .

Речові докази - 3 липкі стрічки з слідами рук, які поміщені до спецпакету НПУ PSP 1350067; сліди рук, які поміщені до паперового конверту та скріплено печаткою та підписом судового експерта; оптичний диск DVD-R 16 X 4.7 GB/120 min, на якому маються відеозаписи з камер відео спостереження з приміщення ВП №4 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області від 18.01.2026; флеш-накопичувач AGi 32 Gb з відеозаписом проведення пред`явлення особи для впізнання від 29.01.2026 з свідком ОСОБА_13 ; дисковий накопичувач "ALERUS DVD-R 4.7 GB/120 min" (202312000086831); дисковий накопичувач "DVD-R" з відеозаписом проведення впізнання особи за участю свідка ОСОБА_14 ; дисковий накопичувач "DVD-R" з відеозаписом проведення впізнання особи за участю свідка ОСОБА_15 ; дисковий накопичувач "DVD-R" з відеозаписом проведення впізнання особи за участю свідка ОСОБА_16 ; дисковий накопичувач "ALERUS DVD-R 4.7 GB/120 min" (202312000086855); дисковий накопичувач Media DVD-R 4.7 GB з відеозаписами з камер відео спостереження від 27.01.2026 за адресою: АДРЕСА_5 ; дисковий накопичувач Media DVD-R з відеозаписом пред`явлення особи для впізнання за участю потерпілого ОСОБА_10 ; флеш-накопичувач "Micro SD AGi" на 32 Gb з відеозаписом проведеного слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_5 від 17.03.2026, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Царичанський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим з моменту вручення йому копії вироку і в той же строк.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1