Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №672/937/20 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 17 березня 2026 р.

Справа: №672/937/20

Суддя: Талалай О. І.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 672/937/20

Провадження № 22-ц/820/59/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Демчук В. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 15 березня 2021 року (суддя Шинкоренко С. В.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс», до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У вересні 2020 року ПАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного 18 квітня 2016 року кредитного договору № 1853/2016 ОСОБА_2 надано кредит у розмірі 455545,37 грн на строк до 17 квітня 2023 року зі сплатою процентів за користування ним, процентна ставка змінювана.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором 21 квітня 2016 року з ОСОБА_2 був укладений договір застави № 491, предметом якого є рухоме майно - належний їй на праві власності автомобіль марки «SkodaOctavia» 2016 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 . Також з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 18 квітня 2016 року з ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 1853/2016/2, згідно з умовами якого поручитель несе солідарну з боржником відповідальність за виконання умов договору. Банком вживались заходи досудового врегулювання спору. 11 листопада 2019 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 60562691 з виконання виконавчого напису № 2531 від 03 вересня 2019 року про звернення стягнення на автомобіль, що є предметом застави, та винесено постанову про розшук майна боржника. Однак автомобіль відшукати не вдалося. 15 квітня 2020 року державний виконавець виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2020 року у справі № 686/8161/20 про вжиття заходів забезпечення позову та зупинення звернення стягнення на автомобіль.

Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання позичальник належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 07 серпня 2020 року виникла заборгованість у розмірі 467123,46 грн, з яких: 347376,97 - заборгованість за кредитом; 93756,03 грн - заборгованість за процентами; 4000 грн - судові витрати, 21990,46 грн - пеня.

Тому позивач просив стягнути зазначену заборгованість з відповідачів у солідарному порядку.

Заочним рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 15 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за договором кредиту № 1853/2016 від 18 квітня 2016 року в сумі 463123,46 грн, з яких: 347376,97 грн - заборгованість за тілом кредиту; 93756,03 грн - заборгованість за процентами; 21990,46 грн - пеня. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 адвоката Уроди О. В. про перегляд заочного рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 15 березня 2021 року залишено без задоволення.

ОСОБА_1 , не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Суд при розгляді заяви про перегляд заочного рішення не врахував те, що його місце проживання змінилося після розірвання шлюбу з відповідачкою і в справі відсутні докази належного повідомлення про дату і час судового засідання. Суд не встановив яким чином виникло прострочення за кредитом, за який період виник борг, дотримання умов договору щодо дострокового повернення кредиту. Сума нарахованих процентів не відповідає графіку платежів. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, створений самим позивачем і не може бути доказом на підтвердження здійснення операцій за договором та наявності заборгованості. Банк не надсилав вимогу про дострокове повернення кредиту. Позивач самостійно без повідомлення відповідачів здійснив збільшення процентної ставки до 23,73% річних. Підвищення процентної ставки за договором без згоди поручителя призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, що є підставою для припинення поруки на підставі частини 1 статті 559 ЦК України. Суд не врахував те, що зобов`язання забезпечувалось заставою. За виконавчим написом нотаріуса було відкрите виконавче провадження про звернення стягнення на автомобіль, який є предметом застави. Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження № 60562691 від 11 жовтня 2021 року вказаний автомобіль реалізований на прилюдних торгах.

Рішення суду в частині відмови в позові фактично не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Повторне клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає з огляду на закінчення строків розгляду апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги про неналежне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання 15 березня 2021 року спростовуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (судова повістка) за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання.

Задовольняючи частково позов про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 07 серпня 2020 року в сумі 463123,46 грн, суд першої інстанції не врахував те, що банк у липні 2019 року скористався правом дострокового повернення кредиту, та припустився помилки при визначенні розміру заборгованості.

Установлено, що 18 квітня 2016 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 1853/2016, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 455545,37 грн на строк до 17 квітня 2023 року для придбання транспортного засобу марки «Skoda Octavia» 2016 року випуску. Кредит зараховується на відкритий у Банку транзитний рахунок № 29092550735141.1 з наступним переказом суми кредиту в розмірі 442320 на поточний рахунок ТОВ «Торговий дім «Євромоторс» та в розмірі 13225,37 за страхування життя позичальника на рахунок ПрАТ СК «ПЗУ» Україна.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 квітня 2016 року з ОСОБА_2 був укладений договір застави № 491, предметом якого є рухоме майно - автомобіль марки «Skoda Octavia» 2016 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 .

18 квітня 2016 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 1853/2061/2, за умовами якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_2 зобов`язань в повному обсязі за кредитним договором № 1853/2016 від 18 квітня 2016 року. Відповідальність боржника і поручителя є солідарною.

Меморіальними ордерами № 17912477 і № 17912487 від 21 квітня 2016 року підтверджено надання кредиту ОСОБА_2 відповідно до договору № 1853/2016 від 18 квітня 2016 року в розмірі 442320 грн для придбання автомобіля та надання кредитних коштів з подальшим їх скеруванням на оплату страхових внесків за договором страхування у розмірі 13225,37 грн.

Зобов`язання за кредитним договором відповідачі належним чином не виконували.

За змістом виконавчого напису № 2531 від 03 вересня 2019 року, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., запропоновано звернути стягнення на рухоме майно, а саме автомобіль марки «Skoda Octavia» 2016 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 , що передано в заставу ПАТ «Кредобанк», правонаступником якого є АТ «Кредобанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного рухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ «Кредобанк» за період з 29 грудня 2018 року по 28 серпня 2019 року включно на загальну суму 381308,02 грн.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Другого відділу ДВС м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 11 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження № 60562691 з виконання виконавчого напису № 2531 від 03 вересня 2019 року.

Постановою головного державного виконавця від 15 квітня 2020 року зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису № 2531 від 03 вересня 2019 року, підстава - ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2020 року у справі № 686/8161/20.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2020 року у справі № 686/8161/20 за позовом ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в порядку забезпечення позову зупинено стягнення з примусового виконання виконавчого напису № 2531, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х. М., щодо звернення стягнення на транспортний засіб марки «Skoda» модель «Oсtavia» 2016 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 .

За розрахунком позивача станом на 07 серпня 2020 року за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 467123,46 грн, з яких: 347376,97 - заборгованість за кредитом; 93756,03 грн - заборгованість за процентами; 4000 грн - судові витрати, 21990,46 грн - пеня.

Надання кредиту і рух коштів по рахунку відповідачки підтверджено випискою по рахунку з 18.04.2016 по 07.08.2020.

Через порушення позичальником зобов`язань банк пред`явив вимогу про дострокове повернення кредиту, сплати платежів за договором.

У справі № 686/8161/20 установлено, що банк скористався правом дострокової вимоги повернення кредиту. Така вимога № 27-29436/19 була надіслана позичальнику 04 липня 2019 року на адресу ОСОБА_2 , зазначену в кредитному договорі та договорі застави і банк вимагав достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування ним, комісії та штрафні санкції у загальному розмірі 389772,26 грн. Повернення кредиту необхідно було здійснити протягом 30 днів з моменту отримання позичальником письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 днів з моменту надсилання цієї вимоги.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

На підставі частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом частин 1 і 2 статті 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, якщо інше не встановлено договором поруки.

У пункті 2.6. договору поруки № 18953/2016/2 від 18 квітня 2016 року передбачено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Відповідно до пункту 4.9. кредитного договору банк у випадках передбачених п. 2.10. цього договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

З урахуванням вимоги банку про дострокове повернення кредиту не пізніше 35 днів з моменту надсилання вимоги строк повернення кредиту у повному обсязі, сплати процентів, інших платежів за договором настав 09 серпня 2019 року. Саме на цю дату має бути визначений розмір заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідачів.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

В подальшому права та інтереси позичальника підлягають захисту згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Проте, такі вимоги позивач не заявляв.

При застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин апеляційний суд відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений Верховним Судом у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц.

За змістом розрахунку позивача станом на 09 серпня 2019 року заборгованість за кредитом складає 347376,97 грн (у тому числі прострочений кредит 33743,06 грн), заборгованість за процентами - 22507,11 грн (у тому числі прострочені проценти 2978,08 грн), пеня, нарахована за період з 01.09.2019 по 31.08.2020, - 21990,46 грн.

Відповідно до пункту 5.1. кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за цим договором позичальник, крім відшкодування збитків, сплачує пеню в розмірі подвійної діючої по договору процентної ставки, але не менше 10 грн за кожен день прострочення.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 і 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.1. кредитного договору передбачено сплату комісії за видачу кредиту одноразово 2,99% від суми кредиту.

За розрахунком позивача за кредитним договором була нарахована комісія в сумі 34559,40 грн, яка сплачена відповідачкою.

Колегія суддів вважає неправомірним нарахування комісії з таких підстав.

Згідно з положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до пунктів 17, 23 статті 1 цього Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними.

В силу вимог частини 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 зазначено, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення договору від 18 квітня 2016 року, який укладений з ОСОБА_2 , щодо обов`язку сплати позичальником комісії є такими, що суперечать інтересам споживача і порушують його права, є незаконними та як наслідок нікчемними.

Згідно з пунктом 4.7. кредитного договору погашення заборгованості за цим договором здійснюється у такій черговості: прострочені платежі по сплаті процентів і комісій за користування кредитом (пункт 4.7.1.); прострочені платежі по поверненню кредиту (основного боргу) (пункт 4.7.2.); поточні платежі по сплаті нарахованих процентів і комісій за користування кредитом (пункт 4.7.3.); поточні платежі по поверненню кредиту (основного боргу) (пункт 4.7.4.); пеня, штрафи та інші види неустойки (пункт 4.7.5); строкові платежі по поверненню кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці (пункт 4.7.6).

Тому суд вважає, що сплачена сума комісії 34559,40 грн має бути зарахована в погашення прострочених процентів (2978,08 грн) і частково простроченого кредиту (33743,06 грн).

Отже, заборгованість за кредитним договором станом на 09 серпня 2019 року складає 357315,14 грн, у тому числі: 315795,65 грн - заборгованість за кредитом, 19529,03 грн - заборгованість за процентами, 21990,46 грн - пеня.

Вказану заборгованість необхідно стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що кредитор не надсилав вимогу про повернення кредиту, спростовується судовим рішенням у справі № 686/8161/20.

Доводи апеляційної скарги про самовільну зміну банком процентної ставки, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя і є підставою для припинення поруки не заслуговує на увагу.

Кредитним договором передбачено встановлення змінюваної процентної ставки на умовах визначених у договорі (пункт 3.2.) На момент укладення договору сторонами обумовлено значення змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки в розмірі 16,49% річних з моменту видачі кредиту до 01 травня 2019 року. Починаючи з другого та всіх наступних періодів дії ставки проценти за користування кредитом сплачуються згідно із встановленим для цих періодів значенням змінюваної процентної ставки (пункт 3.3.).

Відповідно до пункту 3.5. договору змінювана процентна ставка на другий та наступні періоди дії ставки визначається таким чином: змінювана процентна ставка = базова ставка + 3,9% маржа.

Перегляд змінюваної процентної ставки здійснюється для кожного періоду дії ставки станом на дату перегляду ставки. Нове значення змінюваної процентної ставки встановлюється для кожного наступного періоду дії ставки у випадку якщо на дату перегляду ставки відбудеться зміна базової ставки, за винятком випадків передбачених цим договором. Значення змінюваної процентної ставки залишається на попередньому рівні у випадку якщо визначене на дату перегляду ставки значення змінюваної процентної ставки змінилось менш ніж на один процентний пункт. При перегляді значення змінюваної процентної ставки для другого періоду дії ставки дане обмеження не застосовується. Максимальна зміна значення змінюваної процентної ставки протягом року кредитування не може перевищити 5% від значення змінюваної процентної ставки діючої на перший календарний день року кредитування (пункт 3.6 кредитного договору).

Згідно з пунктом 1.1. договору поруки № 18953/2016/2 від 18 квітня 2016 року передбачено, що умови застосування змінюваної процентної ставки (встановлення, зміна) визначені кредитним договором. Подальший розмір змінюваної процентної ставки визначається як базова ставка + маржа в порядку, визначеному кредитним договором. Підписанням цього договору, поручитель надає згоду на збільшення обсягу своєї відповідальності за цим договором у разі зміни (збільшення), в порядку та на умовах визначених кредитним договором, розміру змінюваної процентної ставки.

Посилання в апеляційній скарзі на необхідність врахування в погашення кредиту вартості автомобіля, на який у 2021 році було звернуто стягнення, не може бути взято до уваги.

Предметом розгляду в справі була заборгованість станом на 07 серпня 2020 року, тому подальші погашення заборгованості не можуть бути зараховані. Їх зарахування можливе на стадії виконання рішення суду.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про неправильність нарахування процентів, оскільки їх розмір не відповідає графіку платежів.

Графік платежів передбачає своєчасне виконання зобов`язань за договором, а відповідачі допускали прострочення платежів і проценти нараховувались від залишку боргу за кредитом.

Інші доводи апеляційної скарги не мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010).

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції необхідно змінити і зменшити стягнуту з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором до 357315,14 грн, з яких: 315795,65 грн - заборгованість за тілом кредиту, 19529,03 грн - заборгованість за процентами, 21990,46 грн - пеня.

На підставі частин 1 і 13 статті 141 ЦПК України зміні підлягає розподіл судових витрат.

Стягнутий з відповідачів судовий збір потрібно зменшити пропорційно розміру задоволених позовних вимог (76,5%) до 5360,24 грн, по 2680,12 грн з кожного.

Документально підтверджені витрати відповідача по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно стягнути з ТОВ «Свеа Фінанс» на користь ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1224,76 грн.

У зв`язку з тим, що відповідач не доплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 5209,05 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог він підлягає стягненню на користь держави зі сторін, з позивача у сумі 1224,13 грн, з ОСОБА_1 в сумі 3984,92 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 15 березня 2021 року змінити і зменшити стягнуту з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс», суму заборгованості за кредитним договором № 1853/2016 від 18 квітня 2016 року до 357315,14 грн (триста п`ятдесят сім тисяч триста п`ятнадцять грн 14 коп.), з яких: 315795,65 грн (триста п`ятнадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять грн 65 коп.) - заборгованість за тілом кредиту, 19529,03 грн (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять грн 03 коп.) - заборгованість за процентами; 21990,46 грн (двадцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто грн 46 коп.) - пеня.

Змінити розподіл судових витрат і зменшити стягнуту з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», правонаступником якого є ТОВ «Свеа Фінанс», суму судового збору до 5360,24 грн (п`ять тисяч триста шістдесят грн 24 коп.), по 2680,12 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят грн 12 коп.) з кожного.

Стягнути з ТОВ «Свеа Фінанс» (місцезнаходження бульвар Вацлава Гавела, 6, м. Київ, ІК ЄДРПОУ 37616221) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1224,76 грн (одна тисяча двісті двадцять чотири грн 76 коп.).

Стягнути з ТОВ «Свеа Фінанс» на користь держави судовий збір у сумі 1224,13 грн (одна тисяча двісті двадцять чотири грн 13 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 3984,92 грн (три тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири грн 92 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта

Оригінал: reyestr.court.gov.ua